Ухвала суду № 28658280, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-10499/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 р.

у справі № 32/686-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-Дистрибюшн»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент-Дистрибюшн»(далі -позивач, ТОВ «Континент-Дистрибюшн») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.03.2006 р. № 0001762308/0 та від 06.06.2006 № 0001762308/1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 р. постанову господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки від 13.03.2006 р. № 91/03-8/32158226 «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства»ТОВ «Континент-Дистрибюшн»за період з 10.10.2002 р. по 30.09.2005 р., в якому зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ в серпні 2003 року в розмірі 11 739,10 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Зевіс», в травні 2004 року - в розмірі 27587,00 грн., у червні 2004 року - в розмірі 14457,00 грн., у липні 2004 року - в розмірі 30292,00, у серпні 2004 року - в розмірі 42607,00 грн., у вересні 2004 року - в розмірі 36144,00 грн., у листопаді 2004 року - в розмірі 3415,00 грн., у липні 2005 року - в розмірі 9084,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укрреформа», а також у квітні, вересні, жовтні, листопаді 2003 року та березні-травні 2004 року - в розмірі 6188,00 грн. на підставі податкових накладних № 0603 від 09.04.2003 року, № 0658 від 15.04.2003 року, № 01381 від 15.09.2003 року, № 01633 від 24.10.2003 року, № 01634, № 01865 від 27.11.2003 року, № 01876 від 28.11.2003 року, № 484 від 12.03.2004 року, № 850, № 851, № 852 від 20.04.2004 року, № 1218, № 1219 від 24.05.2004 року, виданих ТОВ «Гарантія-Менеджмент», та податкової накладної № 1795 від 24.04.2003 року, виданої Міжнародним інститутом бізнесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював придбання товару у ТОВ «Укрреформа»і ТОВ «Зевіс»та сплачував у складі його вартості ПДВ, на підтвердження чого отримував від продавців податкові накладні. Вищенаведені податкові накладні оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Укрреформа»і ТОВ «Зевіс»було визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Укрреформа»і ТОВ «Зевіс».

Водночас, посилання відповідача на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.12.2005 року про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Укрреформа»судами обгрунтовано не було прийнято до уваги, оскільки Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2007 року у справі № 2-1969/10 позовна заява ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Укрреформа»про визнання установчих документів ТОВ «Укрреформа»недійсними залишена без розгляду.

Також ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2007 року скасоване за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2003 р. у справі № 2-2710 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Зевіс». Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.2007 року позовна заява ОСОБА_5 до ТОВ «Зевіс»про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Зевіс»залишена без розгляду.

Крім того, відсутність у ТОВ «Зевіс»статусу платника ПДВ у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ на підставі акта анулювання № 803 від 27.02.2004 року, складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2003 р. визначається згідно із п. 25.2 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р., у разі прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва платника ПДВ датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, а не дата видачі свідоцтва.

Щодо обґрунтованості віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які видані ТОВ «Гарантія-Менеджмент»та Міжнародним інститутом бізнесу, суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що відсутність інформації про ідентифікаційний податковий номер та номер свідоцтва ПДВ покупця товарів у податковій накладній не є суттєвим порушенням та підставою для визнання даної податкової накладної недійсною. Зазначене порушення не спростовує достовірності фактичного здійснення позивачем господарських операцій та сплаті на користь продавців ПДВ у складі вартості придбаних товарів, та не могло привести до будь-яких порушень в галузі оподаткування.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов