Ухвала суду № 28658268, 16.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-21677/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтозбут»на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2010 року по справі №2а-3899/09/5/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтозбут»до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтозбут»до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.02.2009 №0013282301/2, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 21676,50грн., у тому числі 14451,00грн. основного платежу та 7225,50грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0013292301/2, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 23483,20грн., у тому числі 18064,00грн. основного платежу та 5419,20грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності доказів на підтвердження фактичного зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 31.05.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.06.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2010 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ст.ст. 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №7242/23-7/32100548 від 31.03.2008, складеного за результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтозбут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2008, та за результатом адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2009 №0013282301/2, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 21676,50грн., у тому числі 14451,00грн. основного платежу та 7225,50грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0013292301/2, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 23483,20грн., у тому числі 18064,00грн. основного платежу та 5419,20грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум сплачених за консультаційно-інформаційно послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

За результатом розгляду справи судом було встановлено, що господарська діяльність позивача направлена на надання послуг оренди, медичних та рекреаційних послуг. Отже витрати понесені в процесі господарської діяльності повинні випливати з суті вищезазначених послуг.

Разом з тим, за спірним господарськими операціями позивачем була отримана інформація щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку, процедур оскарження податкових зобов'язань, порядку проведення контролюючими органами перевірок, письмові консультації щодо застосування реєстратора розрахункових операцій та судова практика з питань оподаткування.

Судом також встановлено, що позивачем виписувалися журнали: «Юридична практика», «Все про бухгалтерський облік», «Бухгалтерський довідник», «Баланс-Комплект», «Адвокат бухгалтера», а також встановлено абонентське обслуговування комп'ютерної правової системи «Ліга-Еліт», а відповідно до штатного розкладу, з 13.11.2007 на підприємстві позивача передбачена посада юриста.

З огляду на зазначене, та за відсутності доказів які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності, висновок судів попередніх інстанцій є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтозбут»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв