Ухвала суду № 28658260, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-40261/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 р.

у справі № 2-а-2215/08/0570

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»(далі -позивач, КП «Компанія «Вода Донбасу») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області (далі -відповідач, ДПІ у м. Дзержинську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007 року № 0000402342/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Дзержинську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Ірпінська ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Дзержинську провела виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт № 849-23/05524216 від 21.11.2007 р.

З акта перевірки вбачається, що розмір податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, зазначеного позивачем у податковому розрахунку обчислено в межах ліміту, без врахування того, що станом на 01.01.2007 р. у підприємства закінчився термін дії дозволу на здійснення спеціального використання водних ресурсів. Пунктом 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 року №303 із змінами та доповненнями передбачено, що у разі відсутності у платника збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів збір справляється за скиди у водні об'єкти, як за понадлімітні відповідно до їх фактичних обсягів в п'ятикратному розмірі. Підприємство нарахувало збір за забруднення навколишнього середовища у розмірі 8 059,43 грн., а необхідно нарахувати у розмірі 25 316,98 грн.

В порушення п. 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 року №303 зі змінами та доповненнями, позивачем занижено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 17 257,55 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 30.11.2007 р. ДПІ у м. Дзержинську прийняте податкове повідомлення-рішення №0000402342/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання у сумі 20 709,06 грн., у т.ч. за основним платежем - 17 257,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 451,51 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 55 зазначеного Кодексу однією з підстав припинення права юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування є закінчення строку спеціального водокористування.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст. 56 Водного кодексу України, п. 9 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321, припинення права спеціального дозволу у випадку закінчення строку дії дозволу здійснюється за рішенням органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, таким органом є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2007 р. рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради «Про реорганізацію комунального підприємства «Донецькоблводоканал», припинено діяльність комунального підприємства «Донецькоблводоканал»шляхом приєднання до комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2008 р. затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, відповідно до якої, всі умови дозволів на спеціальне водокористування, які були видані КП «Донецькоблводоканал»вважаються дійсними для КП «Компанія «Вода Донбасу», у зв'язку з незмінністю умов водокористування, які вказані в дозволі № УКР- ДОН - 2929 від 07.09.2005 року, вважаються дійсними до отримання договору УКР- ДОН - 3342 від 14.06.2007 р.

Отже, відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2008 р., яка набрала законної сили, у період з 01.01.2007 року по 14.06.2007 року діяли ліміти скидів, встановлені у дозволі № УКР- ДОН - 2929 від 07.09.2005 р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов