Постанова № 28655968, 14.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа № 5009/726/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, дов. б/н від 11.01.2013р.;від відповідача:Ростовська Н.В., дов. б/н від 27.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012р.у справі господарського суду№5009/726/12 Запорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжядо Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" м. Запоріжжяпрозобов'язання укласти договірВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (складене 28.04.2012р.) у справі №5009/726/12 в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.17.2012р. у справі №5009/726/12 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасоване та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Спеціалізоване комунальне підприємство "Запорізька ритуальна служба" укласти договір про надання ритуальних послуг з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в редакції запропонованій позивачем.

Відповідач, Спеціалізоване комунальне підприємство "Запорізька ритуальна служба", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2012р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання касаційної скарги, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 14.01.2013р. з'явились представники позивача, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, та представник відповідача, який підтримав вимоги касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.01.2012р. позивач надав відповідачу заяву з проектом договору про надання ритуальних послуг разом з необхідними документами, який було отримано відповідачем у цей же день.

Листом за №72 від 24.01.2012р. відповідач відмовив позивачу в укладенні спірного договору, пославшись на те, що протягом 2011р. позивачем не надавалися ритуальні послуги населенню міста згідно договору про надання ритуальних послуг №4-2-10/РП від 11.05.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем та на те, що рішенням Комісії міськвиконкому з питань моніторингу та контролю ринку ритуальних послуг в м. Запоріжжі (протокол від 23.12.2011р.), у зв'язку з скаргами на якість послуг, які надаються фізичними особами-підприємцями, ритуальній службі було рекомендовано не укладати з деякими підприємцями, в тому числі і з позивачем, договори про надання ритуальних послуг.

Приписами ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і у випадку, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Пунктом 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р. встановлено, що протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики.

Згідно з ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України в межах своєї компетенції затверджує необхідний мінімальний перелік щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" вартість ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Приписами ч. 8 ст. 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до ст. 25 цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Підставою для укладання договору на поховання є надання виконавцем волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, свідоцтва про смерть.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу" усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.

Таким чином, проаналізувавши зміст положень Закону України "Про поховання та похоронну справу" №1102-IV від 10.07.2003р., наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №193 від 19.11.2003р. "Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" та інших нормативно-правових актів Донецький апеляційний господарський суд вірно визначився, що ритуальній службі та суб'єктам підприємницької діяльності, які уклали договори з ритуальною службою, надаються рівні права, зокрема, щодо переліку послуг, які вправі надавати замовникам, у тому числі як встановлені, так і не встановлені необхідним мінімальним переліком; що не визначення позивачем в проекті договору на яких саме кладовищах закритих чи відкритих виконавець має право надавати ритуальні послуги не вказує на невизначеність в такому договорі всіх істотних умов договору, оскільки підпоховання у родинну могилу на закритих кладовищах можливе за згодою користувачів місць поховання та дотримання встановленого законом порядку оформлення договорів-замовлення з користувачами місць поховання.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що на відміну від місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відповідність змісту спірного договору вимогам чинного законодавства а також примірному договору про надання ритуальних послуг.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у справі №5009/726/12 відсутні.

Згідно з підпунктами 2, 5 пункту 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1-ї мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ).

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (чинний з 01.01.2012р.) на 01.01.2012р. встановлено заробітну плату у місячному розмірі 1073,00 грн. Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, на момент звернення скаржника з касаційною скаргою розмір судового збору за немайновим спором становив 751,10 грн.

Між тим скаржник, звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, наведеного вище не врахував і сплатив судовий збір в меншому ніж було потрібно розмірі, а саме 722,00грн., що підтверджується доданим до касаційної скарги платіжним дорученням №1098 від 24.07.2012р. Отже, розмір судового збору недоплачено на суму 29,10грн.

Враховуючи, що за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.17.2012р. у справі №5009/726/12 Спеціалізованим комунальним підприємством "Запорізька ритуальна служба" судовий збір було сплачено не в повному обсязі, з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції вважає за необхідне стягнути з заявника касаційної скарги судовий збір у розмірі 29,10грн.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у справі №5009/726/12 - залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" - без задоволення.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" (69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 29,10грн. за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Господарському суду Запорізької області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков