Постанова № 28655015, 10.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14576/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріРябоконь С.В. за участю: представника позивача представників відповідача Пічко Р.С. Михайлишиної О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 р. №КТ-1100000003-1553-2012, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 р. №КТ-1100000003-1553-2012за яким препарат «БОН-АПЕТИТ» визнаний Дніпропетровською митницею як харчовий продукт з присвоєнням коду УКТЗЕД 2106909890.

В обґрунтування позивних вимог позивачем зазначено, що Дніпропетровська митниця 23.10.2012р. прийняла Рішення № КТ-1100000003-1553-2012 про визначення коду товару згідно з яким відповідач здійснив класифікацію лікарського засобу «БОН-АПЕТИТ» за кодом УКТ ЗЕД 2106909890 замість заявленого при митному оформлені ТОВ «БаДМ» коду УКТ ЗЕД 3004501000. Прийняте Дніпропетровською митницею Рішення від 23.10.2012р. № КТ-1100000003-1553-2012 позивач вважає неправомірним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, через те, що відповідно до реєстраційного посвідчення UА/8009/01/01 від 28.07.2008 року препарат є лікарським засобом та повинен класифікуватись за кодом товару УКТ ЗЕД 3004501000.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив позов задовольнити, також надав додаткові письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в судовому засіданні пояснила, що під час здійснення контролю правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД посадовою особою митного поста було направлено запит № 129654/КТ/08 від 16.10.2012 до відділу митних платежів Дніпропетровської митниці, за результатами розгляду якого було винесено Рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 р. №КТ-1100000003-1553-2012, тобто оскаржуване рішення винесене правомірно, оскільки були враховані належні примітки для визначення УКТ ЗЕД. В судовому засіданні представники відповідача просили у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.01.2002 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» здійснило ввезення на митну територію України лікарського засобу «БОН-АПЕТИТ» сироп 100 мл., відповідно до договору купівлі-продажу №BaDM/ANC/05-2012 від 21.05.2012 року. Позивач надав відповідачу ВМД № 110080000/2012/129654, відповідно до якої товар «БОН-АПЕТИТ» був класифікований декларантом за товарною підкатегорією 3004501000 згідно з УКТ ЗЕД.

Під час митного оформлення посадовою особою підрозділу митного оформлення контролю було направлено запит № 129654/КТ/08 від 16.10.2012 р. до відділу митних платежів Дніпропетровської митниці щодо класифікації товару, в результаті чого винесено Рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 № №КТ-1100000003-1553-2012, яким товар «БОН-АПЕТИТ» сироп 100 мл. було класифіковано за кодом 2106909890 («харчові продукти») згідно з УКТ ЗЕД.

Щодо підстав звернення до суду.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (надалі - Митний кодекс) митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 24 Митного кодексу кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Згідно статті 29 Митного кодексу рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Таким чином позивач реалізував своє право на оскарження рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 № №КТ-1100000003-1553-2012 в судовому порядку.

Так, згідно із розділом 3 п.4 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений Наказом №650 від 30.05.2012 року, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Законом України «Про митний тариф України» визначено, що митний тариф України - систематизований згідно з УКТ ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Відповідно до ст. 1 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 із змінами, до якої Україна приєдналася згідно Указу Президента України від 17.05.2002 № 466/2002. Гармонізована система опису та кодування товарів - номенклатура, яка включає товарні позиції, субпозиції та відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також Основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД, які встановлені додатком до Закону України «Про митний тариф», застосовуються послідовно. Відповідно до основних правил інтерпретації УКТЗЕД (далі - ОПІ) класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Відповідно до Правила 1 ОПІ назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та приміток не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Згідно із Правилом 3 ОПІ у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій нащо і посилається Відповідач), його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі якщо кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару.

Правилом 6 ОПІ встановлено, що для юридичних цілей класифікація у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях, здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідач посилається на пояснення до товарної позиції 2106 УКТЗЕД п.14 де зазначено, що продукти, що складаються з суміші рослин чи частин рослин (включаючи насіння чи плоди) різних видів або складаються з рослин чи частин рослин (включаючи насіння чи плоди) одного або різних видів, змітаних з іншими речовинами, такими як один чи декілька рослинних екстрактів, які самі по собі не вживаються в їжу, але використовуються для приготування трав'яних настоїв або трав'яних "чаїв", (наприклад, які мають послаблюючу, проносну (очисну), сечогінну або вітрогінну дію), включаючи продукти, які, як вважається, полегшують стан при нездужанні і сприятливо впливають на загальний стан здоров'я та самопочуття"; п.16: за умови, що зазначені продукти не включаються до жодної іншої товарної позиції УКТЗЕД, до цієї товарної позиції входять, зокрема, продукти які часто відносять до «харчових добавок» на базі екстрактів рослин, фруктових концентратів, меду, фруктози і т.п. і які містять добавки вітамінів, а іноді незначні кількості сполук заліза. Ці продукти часто бувають розфасовані в упаковки з вказівкою, що вони сприяють зміцненню здоров'я та поліпшенню самопочуття. У зв'язку з цим приходить до висновку, що препарат є засобом, що покращує загальний стан організму, не призначений для лікування специфічних хвороб.

Однак, суд зазначає наступне.

В поясненнях до товарної позиції 2106 УКТЗЕД п.16 також зазначено, що проте аналогічні продукти, призначені для попередження або лікування хвороб чи недуг, не включаються (товарна позиція 3003 або 3004).

В примітках до товарної групи 21 зазначено, що ця група не включає:дріжджі, використовувані як лікарські засоби, або інші продукти товарної позиції 3003 або 3004.

Відповідно до додаткової примітки групи 30 «Фармацевтична продукція» Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що затверджена Законом України «Про митний тариф» визначено, що товарна позиція 3004 включає лікарські засоби, виготовлені на основі рослинної сировини, та препарати, виготовлені на основі таких активних речовин, як вітаміни, мінеральні речовини, компоненти амінокислот або жирних кислот, в упаковках для роздрібної торгівлі. Ці препарати класифікують у товарній позиції 3004, якщо вони мають на етикетці, упаковці або в інструкції для користувачів відповідні вказівки: (а) специфічні недуги, хвороби або їх ознаки, для лікування яких цей продукт повинен використовуватися; (b) концентрація активної речовини або речовин; (c) дозування; та (d) спосіб застосування.

Так, Інструкція для медичного застосування препарату «БОН-АПЕТИТ» для користувачів містить відповідні вказівки.

Згідно із абзацом другим частини першої ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96-ВР (надалі - Закон України «Про лікарські засоби») лікарським засобом є будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу. Якість лікарського засобу - сукупність властивостей, які надають лікарському засобу здатність задовольняти споживачів відповідно до свого призначення і відповідають вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» Кабінет Міністрів України 26 травня 2005 р. прийняв Постанову №376 якою затвердив Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію) - надалі Порядок. В п. 1 Порядку зазначено, що цей Порядок встановлює механізм проведення державної реєстрації перереєстрації) лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, визначених статтею 2 Закону України «Про лікарські засоби» (далі - лікарські засоби), застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації.

Пунктом 2 Порядку визначено, що державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює МОЗ на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) на такий засіб та контролю його якості, проведених Державним експертним центром Міністерства охорони здоров'я України (далі - Центр), у порядку, визначеному МОЗ України.

Таким чином, в разі підтвердження того, що товар має лікувальні властивості і відповідає вимогам Закону України «Про лікарські засоби» та іншим нормативно-правовим актам в сфері охорони здоров'я МОЗ України видає відповідне реєстраційне посвідчення, яке згідно із Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26 серпня 2005 року №426 є дозволом для медичного застосування лікарського засобу в Україні.

В тому числі, Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про лікарські засоби» на територію України можуть ввозитись лікарські засоби, зареєстровані в Україні, а також незареєстровані лікарські засоби (випадки ввезення незареєстрованих лікарських засобів визначені цією статтею). Частина друга цієї статті встановлює, що контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється центральним органом виконавчої влади з лікарських засобів, тобто МОЗ України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» та пункту 5 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376 Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство фінансів України прийняли Наказ від 19.12.2011 № 925/1661, яким затвердили Порядок ведення та використання міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів (надалі Порядок).

Згідно із п. 1.3. Порядку міжвідомча база даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів є базою даних, яка містить відомості про зареєстровані в Україні лікарські засоби та ведеться Міністерством охорони здоров'я України.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що основою Бази даних є інформація, що міститься у Державному реєстрі лікарських засобів України і подається МОЗ України в електронному вигляді та на паперовому носії із супровідним листом до Держмитслужби України. З 1 липня 2012 року ця інформація подається в електронному вигляді в режимі реального часу.

При цьому п. 4.1. р. IV «Використання Бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів» встановлено, що підставою для здійснення митного оформлення лікарських засобів є наявність інформації про те. що лікарський засіб включено до Державного реєстру лікарських засобів України.

Суд зазначає, що товар «БОН-АПЕТИТ» сироп 100 мл., який був імпортований позивачем, є лікарським засобом, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров'я № UA/8009/01/01, відповідно до рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.2008 року №162, яке знаходиться у матеріалах справи.

Також, відповідно до підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання, зокрема, лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами). Пунктом 197.4 статті 197 Кодексу встановлено, що звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, поширюється на операції із ввезення на митну територію України.

Таким чином, з урахування викладеного вище, при наявності реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, лікарський засіб «БОН-АПЕТИТ» повинен класифікуватися у товарній групі 3004 за заявленим Позивачем кодом 3004501000.

Така позиція суду узгоджується з правовою позиціє Вищого адміністративного суду України, яка викладена ухвалі від 12 червня 2012 року по справі К/9991/6229/1, від 13 грудня 2012 року по справі за № К/9991/70037/12, від 26 червня 2012 року по справі № К/9991/71530/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «БаДМ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 32 грн. 19 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 р. №КТ-1100000003-1553-2012 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 23.10.2012 р. №КТ-1100000003-1553-2012 за яким препарат «БОН-АПЕТИТ» визнаний Дніпропетровською митницею як харчовий продукт з присвоєнням коду УКТЗЕД 2106909890.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235) судові витрати у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15.01.2013 року.

Суддя Н.В. Боженко