Ухвала суду № 28651813, 16.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

УХВАЛА

"16" січня 2013 р. Справа № 12/5007/40/11.

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (м. Київ)

До: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Бердичів)

про стягнення 2446068,85 грн. (що еквівалентно 309174,99 доларів США)

(розгляд скарги ПАТ "Універсал Банк" на дії ДВС)

Суддя Сікорська Н.А.

Присутні:

від стягувача (скаржника): Вонсович О.А., дов. № 5488/2ГО від 20.11.12р.

від боржника: не з'явився

від ДВС: Ковальчук Н.В., доруч. від 24.10.12 № 11907

В провадженні господарського суду знаходилась справа № 12/5007/40/11 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 2446068,85 грн. (що еквівалентно 309174,99 доларів США).

Рішенням господарського суду від 04.07.11 р. позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 1940543,50 грн. заборгованості по сумі кредиту; 519495,46 грн. відсотків, 12476,21 грн. пені; 24725,15 грн. державного мита; 235,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду 26.07.11 р. видано наказ.

26.11.12 р. до суду від стягувача (ПАТ "Універсал Банк") надійшла скарга на дії ВДВС Бердичівського МУЮ, згідно якої заявник просить визнати недійсним висновок про ринкову вартість арештованого майна, що належить ОСОБА_1; визнати недійсним звіт № 449 від 31.07.2012 р. та визнати недійсною рецензію суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 25.10.2012 р. на звіт № 449 від 31.07.2012 р.

Представник стягувача в судовому засіданні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у скарзі та письмових поясненнях від 10.12.2012 р. щодо порушення інтересів та прав стягувача в результаті проведення оціночної діяльності (а.с.102-104, т.3) та письмових поясненнях від 25.12.2012 р. щодо підстав проведення виконавчих дій щодо майна, яке перебуває в заставі і щодо якого відсутній виконавчий документ (а.с.94-96, т.4).

Представник ДВС в судовому засіданні проти скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві № 19/792 від 25.12.2012 р. (а.с.98-103, т.4).

Боржник в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні оглядались матеріали зведеного виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду № 12/5007/40/11 від 04.07.2011 р., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.1-87, т.4).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

24.04.2012 р. за заявою стягувача державний виконавець ВДВС Бердичівського МУЮ відкрив виконавче провадження з виконання наказу № 12/5007/40/11.

Стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження було додано договір іпотеки від 12.06.2008 р., згідно якого боржник передав стягувачу в іпотеку нежиле приміщення, казарму загальною площею 2403,6 кв.м., приміщення підвалу загальною площею 583,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, постановою 03.05.2012 р. провадження з примусового виконання наказу № 12/5007/40/11 було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 24.04.2012 р. при примусовому виконанні наказу № 12/5007/40/11 накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Згідно акту від 05.06.2012 р. державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника - нежитлового приміщення, казарми (4 поверхи) загальною площею 2403,6 кв.м., приміщення підвалу загальною площею 583,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою від 11.06.2012 р. державним виконавцем призначено ОСОБА_5 призначено експертом у виконавчому провадженні з виконання наказу № 12/5007/40/11 та зобов'язано його надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань щодо визначення ринкової вартості, зокрема, нежилого приміщення, казарми загальною площею 2403,6 кв.м., приміщення підвалу загальною площею 583,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В результаті досліджень та розрахунків оцінювач дійшов до висновку, що ринкова вартість зазначеного вище майна, без врахування ПДВ становить 3222835,00 грн. (а.с.122, т.2).

Звіт №449 про оцінку ринкової вартості міститься в матеріалах справи (а.с.127-150, т.4, а.с.1-43, т.5).

Не погоджуючись із висновком оцінювача, стягувач зверувся до державного виконавця із заявою від 19.09.2012 р., де просить призначити рецензування експертного звіту оціночної вартості майна ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою від 12.10.2012 р. державний виконавець призначив ОСОБА_4 в якості експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення рецензування звіту та зобов'язано його надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань, проведення рецензування звіту, виконаного ОСОБА_5

В свою чергу, ОСОБА_4 25.10.2012 р. складено рецензію, згідно якої рецензент дійшов до висновку, що звіт класифікується як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (а.с.123,т.2).

Стягувач, подавши скаргу, не погоджується щодо результатів оцінки, та з висновком рецензії, вважає рецензію недостовірною, оскільки вартість арештованого майна боржника, визначена висновком ОСОБА_5 є явно завищеною, недостовірною, такою що не відповідає дійсності та не відповідає ринковій вартості аналогічних об'єктів.

В зв'язку з цим стягувач вважає, що як і звіт, так і рецензія є недійсними та не підлягають застосуванню в рамках виконавчого провадження № 32323632.

Стягувач припускає, що арештоване майно за визначеною ціною неможливо буде реалізувати, що в свою чергу буде сприяти невиканню судового наказу та порушує права стягувача на отримання йому належного. Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» нереалізоване майно стягувач може залишити за собою за початковою ціною, що в свою чергу при подальшій реалізації спричинить збитки стягувачу.

При цьому стягувач зазначає, що висновок про ринкову вартість арештованого майна є недостовірним, оскільки не викладені в додатках аналоги об'єктів порівняння на підставі яких оцінювачем було використано порівняльний підхід для визначення ринкової вартості арештованого майна, що в свою чергу зумовлює неможливість застосування в рамках виконавчого провадження висновку про ринкову вартість арештованого майна та відповідно звіту № 449 від 31.07.2012 р. та визнання такого звіту недійсним.

Щодо підстав проведення виконавчих дій щодо заставленого майна стягувач пояснив наступне.

Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі додатком до нього - переліком видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, не встановлено обмеження на неможливість звернення стягнення на майно, яке є в заставі, з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що стягувачу-іпотекодержателю було відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, він одразу повідомив про це відділ ДВС Бердичівського МРУЮ своєю заявою, додавши до неї копію договору іпотеки, та клопотав про опис даного нерухомого майна з метою його подальшої реалізації в рахунок погашення боргу.

За вказаних обставин стягувач вважає, що державний виконавець правомірно проводить виконавчі дії щодо приміщення казарми та підвалу, які є предметом іпотеки.

Державний виконавець з приводу скарги стягувача у відзиві зазначає, що зміст скарги стосується вартості майна - об'єкта оцінки, яка визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та не пов'язаний із діями ВДВС. За таких обставин державний виконавець не має можливості надати пояснення щодо вартості об'єкта оцінки, наскільки вона завищена чи занижена, із-за відсутності спеціальних знань.

Щодо підстав проведення виконавчих дій щодо заставленого майна представник ВДВС пояснила, що дії державного виконавця, зокрема, по зверненню стягнення на майно боржника, що перебуває в іпотеці стягувана, його опис, призначення експерта, рецензента повністю відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Універсал Банк" від 23.11 2012 р. на дії ВДВС Бердичівського МУЮ, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 13 цього ж Закону для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

При цьому копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

За умовами ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" :

- визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

- державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем;

- у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Проаналізувавши зміст зазначених вище положень законодавства, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що державний виконавець при здійсненній дій, пов'язаних із примусовим виконанням наказу № 12/5007/40/11, дотримався вимог Закону України про "Про виконавче провадження", зокрема, приписів статті 58.

Як вбачається з тексту скарги та пояснень стягувача, останній не згодний саме із експертною оцінкою нерухомого майна боржника і просить визнати недійсними висновок про ринкову вартість майна, звіт про оцінку майна, рецензію про оцінку майна.

Скаржник вважає, що оцінювачем невірно було застосовано порівняльний підхід для визначення вартості майна. При цьому свої доводи щодо недостовірності висновку стягувач обгрунтовує також тим, що 27.09.2011 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 складено звіт про оцінку майна, згідно якого ринкова вартість спірного майна становила 1105000,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 3 цього ж Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає вимоги щодо Звіту про оцінку майна:

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 цього ж Закону визначає вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом.

В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.

Проаналізувавши зміст ст.ст. 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суд дійшов до висновку, що здійснені в процесі виконавчого провадження оспорювані звіт та рецензія на звіт оцінки майна відповідають приписам норм зазначеного Закону.

Аналіз положень ст.ст. 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді, оскільки висновок експерта не є актом, який тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків.

Висновок оцінювача, дійсність якого оспорюється скаржником, не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.

З урахуванням викладеного вище, оскаржуваний оціночний висновок не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права і обов'язки позивача та йому не адресований.

Твердження стягувача, що доказом недостовірності оскаржуваної оцінки є факт наявності відмінного висновку, здійсненого оцінювачем суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 27.09.2011 р., суд оцінює критично, зважаючи на те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що скаржником не доведено необ'єктивності проведення оцінки майна боржника та рецензування або порушення в процесі оцінки вказаного майна чи рецензування вимог законодавства.

Згідно пункту 9.10 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (на яку посилається стягувач, звертаючись до суду із даною скаргою) визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК.

Поряд з цим, у вказаному пункті зазначено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, дії щодо оцінки майна та результати рецензування такої оцінки, здійснені в ході примусового виконання рішення господарського суду, дійсно, підлягають оскарженню до суду в порядку ст.121-2 ГПК України.

Проте, до повноважень суду при розгляді таких скарг належить лише перевірка відповідності саме дій державного виконавця приписам статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що державний виконавець в ході виконавчого провадження лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, суд звертає увагу на те, що експерт згідно із ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" є учасником виконавчого провадження, а не органом Державної виконавчої служби.

При цьому, будь-яких доводів щодо здійснення саме державною виконавчою службою дій, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем не надано.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, оскільки судом не встановлено порушень законодавства при виконанні наказу № 12/5007/40/11, у суду немає підстав для задоволення скарги стягувача на дії ДВС.

При розгляді скарги судом встановлено, що ПАТ "Універсал Банк", згідно платіжного доручення №1780/8 від 19.112012 р. сплатив судовий збір на суму 1073,00 грн. за подання скарги до господарського суду.

Проте, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання скарги на дії ДВС.

За вказаних обставин сплачений судовий збір слід повернути стягувачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги ПАТ "Універсал Банк" від 23.12.2012 р. на дії ВДВС Бердичівського МУЮ відмовити.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" (01114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19, код 21133352)

з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1780/8 від 19.112012 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2-стягувачу (оригінал з м. печаткою)

3 - боржнику (рек.із зв. повід.)

4 - Відділу ДВС Бердичівського міськрайонного управління юстиції (рек.)