Ухвала суду № 2864537, 27.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

УХВАЛА

27.01.2009

Справа №2-29/11029-2008

За позовом – Закритого акціонерного Сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Черноморець", с. Углове, Бахчисарайського району.

До відповідача - Відкритого акціонерного тоариства "Крименерго", м. Сімферополь в особі Бахчисарайського району електричних мереж, м. Бахчисарай

про визнання акту недійсним та розрахунку.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача – Хорошилова С. О., довіреність №0008 від 08.01.2009р., ю/к.

Від відповідача – Гурова І. О., довіреність №042-Д від 05.01.2009р., ю/к.

Сутність спору: Позивач - Закрите акціонерне Сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Черноморець", звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсними акту №102224 від 22.06.2007р. про порушення правил користування електричною енергією та розрахунку проведену по цьому акту.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував, та згідно відзиву на позовну заяву, просить суд припинити провадження по справі, при цьому посилається на п. 1 ст. 80 ГПК України, що вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак провадження по справі підлягає припиненню, оскільки позивачем оскаржується акт, який не носить обов’язкового характеру, а є тільки фіксацією порушення та такий спосіб захисту порушеного права не підвідомчий господарським судам.

Беручи до уваги матеріали справи та заслухавши пояснення сторін по справі, суд припиняє провадження у справі в порядку ч. 1 ст. 80 ГПК України, при цьому суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним акту №102224 від 22.06.2007р. про порушення правил користування електричною енергією та розрахунку до нього.

Згідно зі ст. 12 ГПК України (зі змінами та доповненнями) такі вимоги господарським судам України не підвідомчі, тому що відповідно до цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, а також справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів

Таким чином, як впливає з приписів даної правової норми, господарським судам підвідомчі справи у спорах, крім тих, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1). визнання права; 2). визнання правочину недійсним; 3). припинення дії, яка породжує право; 4). відновлення становища, яке існувало до порушення; 5). примусове виконання обов’язку в натурі; 6). зміна правовідношення; 7). припинення правовідношення; 8). відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9). відшкодування моральної(немайнової) шкоди; 10). визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним або іншим органом в межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює або відміняє норми права, носить загальний або локальний характер і застосовується неодноразово. Акти ж ненормативного характеру (індивідуальні акти), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (або визначеного ним круга суб’єктів), якому вони адресовані.

Захист прав суб’єктів господарювання та споживачів визначений ст. 20 Господарського кодексу України, згідно частини 2 якої кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З приписів даної правової норми випливає, що права і законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення в яких формально обов’язкові до виконання.

Як було вказано вище, позивач просив визнати недійсним акт №102224 від 22.06.2007р. про порушення правил користування електричною енергією.

У зв’язку з тим, що вищевказаний акт не носить характеру обов’язкового до виконання ненормативного акту, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено відповідачем при проведенні перевірки дотримання Закритим акціонерним Сільськогосподарським товариством "Агрофірма "Черноморець", правил користування електричною енергією, тобто спосіб захисту, обраний позивачем, є таким, що розгляду не підлягає, а оскаржений акт може бути використаний в якості доказу у разі звернення з позовом до суду ВАТ «Крименерго» і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами ст.. 43 ГПК України.

Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р. сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 2-29/11029-2008 припинити.

2. Повернути Закритому акціонерному Сільськогосподарському товариству "Агрофірма "Черноморець", (АР Крим, вул. Леніна 68, с. Углове, Бахчисарайського району, код ЄДРОПУ 03759777, р/р 260089623 в КРД Райффайзен банк Аваль м. Сімферополь, МФО 324021) з Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) державне мито у сумі 51,00 грн., перераховане за платіжним дорученням №1013 від 22.10.2008р.; доплату до державного мита в сумі 34,00 грн. сплачену за платіжним дорученням №1311 від 03.12.2008р. та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу перерахованих за платіжним дорученням №1012 від 22.10.2008р.

3. Видати наказ.

Дану ухвалу направити на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією та оригінал наказу ГС АРК від 27.01.2009р. направити на адресу позивача.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.