Ухвала суду № 28633120, 12.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р.

справа № 2а-0870/5256/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000270808 від 20.04.2011 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позовні вимоги задоволенні. Скасовано податкові податкове повідомлення-рішення №0000270808 від 20.04.2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 23.12.2010р. по 14.01.2011р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запорізький завод феросплавів»з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010р., за результатами якої складено акт від 20.01.2011р. №13/08-08/00186542.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000050808 від 07.02.2011 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість жовтень 2010р. в сумі 3500000грн., та нараховані штрафні санкції 875000грн.

В ході перевірки виявлено, що позивачем порушено пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010р. на загальну суму 3500000грн.

Акт перевірки свідчить, що в вересні 2010р. ВАТ «Запорізький завод феросплавів»перераховано ВАТ «Марганецький гірнічно-збагачувальний комбінат»грошові кошти 21000000грн., у т.ч ПДВ 3500000грн. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних та податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Запорізький завод феросплавів»за вересень 2010р. підприємством включено до податкового кредиту зокрема суму ПДВ 3500000грн. Згідно документів бухгалтерського обліку та первинних документів ВАТ «Запорізький завод феросплавів»за вересень, жовтень 2010р., встановлено, що підприємством не отримано концентрат марганцеворудний від ВАТ «Марганецький ГЗК»за передоплату у вересні 2010р. на суму 21000000грн., у т. ч. ПДВ 3500000грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, здійснивши оплату за продукцію разом з ПДВ та отримавши податкову накладну, правомірно відніс до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 «Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету - або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому виходячи зі змісту п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8- 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Між тим, позивачем надані всі документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, які відображені у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20.07.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко