Ухвала суду № 28625522, 15.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/5732/2012 Провадження №11/773/17/13 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І.М. Категорія:ч.2 ст.289 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді -Оксентюка В.Н.,

суддів -Хомицького А.М., Польового М.І.,

з участю прокурора - Грибкова С.М.,

засуджених -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законного представника неповнолітніх засуджених -ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2012 року, яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, не одружений, утриманців не має, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.289 КК України на строк 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки: періодично з'являтись в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, освіта початкова, учень 9 кл. ЗОШ I-III ст. № 2 м. Ковеля Волинської області, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, неодружений, з неповною середньою освітою, учень 2 курсу Старовижівського професійного ліцею, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, 104 КК України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України на засуджених покладено обов'язки: періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишено попередню -підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 33 коп. майнової та 1 000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 по 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 33 коп. з кожного та по 2 000 (дві тисячі) грн. з кожного моральної шкоди. В разі відсутності у неповнолітніх засуджених майна для відшкодування шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладено на батьків неповнолітніх засуджених - цивільних відповідачів у справі - ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 та неповнолітніх засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 в доход держави судові витрати у справі в рівних частках.

Вироком вирішена доля речових доказів.

Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком суду ОСОБА_1 та неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що 28.06.2012 року о 01:00 годині ночі ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом вільного доступу незаконно заволоділи моторолером марки JL 150QT-6 реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 6 232,20 грн., який стояв біля житлового будинку по вул. О.Пчілки у м. Ковель та належав ОСОБА_7, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції потерпіла ОСОБА_7, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій засуджених вказує на те, що при обранні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що останні вчинили тяжкий злочин, не вибачились перед нею і завданої шкоди не відшкодували, обтяжуючу щодо ОСОБА_1 обставину вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Вказує також на те, що згідно товарознавчої експертизи вартість належного їй моторолера становить 8 185 грн. 25 коп., тоді як суд стягнув матеріальну шкоду в розмірі 8 124 грн. 99 коп., та безпідставно зменшив розмір моральної шкоди. Поросить вирок скасувати та постановити новий вирок, призначивши засудженим покарання без застосування ст. 75, 104 КК України, а також повністю задовольнити її цивільний позов.

Інші учасники судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, ОСОБА_1, який апеляції не визнав, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та їх законного представника, які також апеляції не визнали, таку ж думку останні висловили у судових дебатах, а засуджені і в останньому слові, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засуджених кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб і така кваліфікація є правильною. Винуватість ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненому злочині повністю доведена зібраними і перевіреними у суді доказами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст.104 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 -67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

При постановлені вироку вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.

Зокрема врахував, що ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вчинили умисний тяжкий злочин.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд відніс щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину.

По відношенню до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинення злочину неповнолітніми, щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, а по відношенню до неповнолітнього підсудного ОСОБА_9 - ще й з'явлення із зізнанням.

Обтяжуючих покарання обставин неповнолітнім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд не встановив.

До обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_1 відніс вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, щодо останнього суд врахував й інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, а саме те, що підсудний ОСОБА_1 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має на утриманні батьків похилого віку, є обмежено працездатним і не працює, позитивно характеризується по місцю проживання, однак, хворіє на хронічний алкоголізм II ст.

По відношенню до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 те, що злочин вчинили вперше, позитивно характеризуються по місцю проживання та навчання, мають задовільні умови проживання. Судом також враховано, що вони виховуються у неповній сім'ї, думку потерпілої, яка в суді першої інстанції не наполягала на обранні підсудним суворої міри покарання або позбавлення їх волі.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, дані про особи винних, ряд пом'якшуючих покарання обставин, думку потерпілої, суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1, неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і призначив покарання у межах санкції ч.2 ст.289 КК України, з випробуванням, поклавши на засуджених ряд обов'язків.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст. 50, 65, 103 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку, з призначенням більш суворого покарання, колегія суддів не знаходить.

Що стосується вимог апелянта відносно цивільного позову, то вони є також необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2012 року ОСОБА_7 подала до суду позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 8 125,00 грн. та 90 000,00 грн. моральної шкоди (а.с.285-288). Суд першої інстанції розглянув цивільний позов у межах заявлених позовних вимог і повністю стягнув заявлену потерпілою майнову шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції в достатній мірі врахував обставини вчинення злочину, характер моральних страждань потерпілої, та виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000 гривень. Такі висновки суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди випливають з фактичних обставин справи, зібраних по справі доказів і є правильними.

У своїй апеляції потерпіла ОСОБА_7 не наводить жодних доказів, які би вказували, що заподіяна їй моральна шкода становить 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень.

Суд першої інстанції розгляну цивільний позов у відповідності до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства. Свій вирок суд належним чином умотивував. Тому підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку з обставин, наведених у апеляції, колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 365-366 КПК України (в ред. 1960), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -без зміни.

Головуючий

Судді