Постанова № 28623623, 10.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5015/2135/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марфін банк" від 12.11.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області

від 30.10.2012 року у справі № 5015/2135/12

за позовом приватного підприємства "Лада-Плюс", м. Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства "Марфін банк", м. Іллічівськ, Одеська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", м. Львів

про визнання договору поруки недійсним

за участю представників:

від позивача Піцикевич В.В.

від відповідача та третьої особи не з'явився

Права та обов'язки, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, роз'яснено.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області області від 30.10.2012р. у справі №5015/2135/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Артимович В.М., судді Кітаєва С.Б., Чорній Л.З.) позов приватного підприємства (далі-ПП) "Лада-Плюс" задоволено, визнати недійсним договір поруки № 06257-СО від 24.05.2011 р., укладений між приватним підприємством „Лада-Плюс" та публічним акціонерним товариством (далі-ПАТ) „Марфін банк"; присуджено до стягнення з ПАТ „Марфін Банк" на користь ПП „Лада-Плюс" 1073грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, укладаючи з позивачем оспорюваний договір поруки від 24.05.2011р., не міг не знати про обмеження у представництві директора ПП "Лада-Плюс", однак, уклав цей договір за відсутності рішення власника про згоду виступити фінансовим поручителем перед ПАТ „Марфін Банк" по зобов'язаннях третьої особи за кредитним договором, тобто поза волею власника позивача, відтак, суд з посиланням на ст.ст. 92, 145, 203, 215, 241, 246 Цивільного кодексу України, задоволив позов.

Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на його думку, таке прийнято за неповного з'ясування обставин справи, за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що датою надання власником ПП «Лада-Плюс» згоди на укладення договору поруки є дата, зазначена в тексті рішення власника ПП «Лада-Плюс» №19, а саме, 24.05.2011року, а дата, на яку послався суд першої інстанції - це дата засвідчення підпису власника нотаріально, однак, ні закон, ні статут ПП «Лада-Плюс» обов'язкового нотаріального посвідчення підпису на згоді не вимагають, відтак, рішення власника ПП «Лада-Плюс» №19 набрало чинності одразу ж після його видачі в простій письмовій формі, тобто 24.05.2011р. - в день укладення кредитного договору та договору поруки.

Автоматизованою системою документообігу суду проведено розподіл даної справи, справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кордюк Г.Т. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2012р. у склад колегії введено суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л. (а.с.27, том ІІІ). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2012р. апеляційна скарга ПАТ «Марфін» призначена до розгляду колегією суддів у складі Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Давид Л.Л.

Розпорядженням керівника апарату №210 від 24.12.2012р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т., призначено повторний автоматизований розподіл справи №5015/2135/12 (а.с.39, том ІІІ). Автоматизованою системою документообігу суду проведено повторний розподіл справи, справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Орищин Г.В. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. у склад колегії введено суддів Галушко Н.А., Краєвську М.В. (а.с.40, том ІІІ), відтак, з огляду на встановлений п.3 ч.4 ст.47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді (судової колегії), розгляд справи починається заново, при цьому заново розпочинається перебіг, передбачених ст. 69 ГПК України, строків вирішення спору (ч.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р.)

Відповідач та третя особі явку представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2012р. адресатам (а.с.43-44, том ІІІ).

Оскільки явка повноважних представників сторін не визнавалась ухвалою від 24.12.2012р. обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.34, том ІІІ) та усними поясненнями представників в судових засіданнях. Зокрема, зазначив, що підпис Козія В.В. засвідчено на рішенні власника ПП «Лада-Плюс» лише 13.07.2011р., а дата, зазначена в шапці рішення власника позивача №19, не повинна братись до уваги, оскільки в посвідчувальному написі нотаріуса чітко вказано, що підпис виконано (зроблено) в присутності нотаріуса 13.07.2011р., тому на момент укладення договору поруки не було згоди власника ПП «Лада-Плюс» на укладення відповідного договору, відтак, вказує на законність оскарженого рішення та безпідставність апеляційної скарги.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

24.05.2011р. між ПАТ „Марфін Банк" (кредитор по договору) в особі керуючого центрального відділення банку Ляшенка С.О., що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Олеського міського нотаріального округу Носенком О.В. реєстровий № 1741, та ПП „Лада-Плюс" (поручитель по договору) в особі директора Музики Р.В., що діє на підставі статуту, було укладено договір поруки № 06257-СО, відповідно до умов якого позивач поручився перед відповідачем, як кредитором, за виконання боржником - товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) „Землекомерц" зобов'язань за кредитним договором № 28800/ОF від 24.05.2011 р. зі всіма додатковими угодами до нього (а.с.4-6, 7-8, том І).

Договір поруки № 06257-СО підписаний директором ПП „Лада-Плюс" Музикою Р.В., який діяв на підставі статуту, та представником ПАТ „Марфін Банк" Ляшенком С.О.

ПП «Лада-Плюс» зазначаючи, що згідно із п.п. 11 п. 6.4.2 Статуту позивача (в редакції від 02.09.2010 р., що діяла на момент укладення спірного договору поруки), до виключної компетенції власника підприємства належить, зокрема, надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів, згідно з якими підприємство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов"язаннями третіх осіб, і згоди на укладення спірного договору поруки від 24.05.2011р. власник ПП „Лада-Плюс" Козій В.В. не надавав, тобто договір поруки укладений директором підприємства за відсутності попередньої письмової згоди власника і поза його волею, звернувся з позовом про визнання такого договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України.

Відповідач заперечив доводи позивача, зазначаючи, що матеріали справи містять рішення №19 власника ПП «Лада-Плюс» від 24.05.2011р., яким вирішено надати повноваження на укладення та підписання від імені підприємства з ПАТ «Марфін Банк» договору поруки по зобов'язаннях ТзОВ «Земкомерц» за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством, а також підписати усі інші необхідні документи, необхідні для оформлення договору поруки з можливістю визначати інші умови договору поруки за узгодженням з банком. Дане рішення №19 нотаріально посвідчено 13.07.2011р.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положення аналогічного змісту містяться і у ст. 20 ГК України.

Відповідно до частин 1, 4 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно Статуту позивача (в редакції від 02.09.2010 р., що діяла на момент укладення спірного договору поруки) власником ПП «Лада-Плюс» є гр.Козій Віталій Володимирович, який володіє 100% статутного капіталу підприємства (п.п.1.2.1, 5.2.1 Статуту); управління і контроль за діяльністю підприємства здійснюють власник підприємства та директор, який є посадовою особою підприємства; вищим органом управління справами підприємства є власник підприємства (п.п.6.1.-6.3 Статуту); до виключної компетенції власника підприємства належить, зокрема, надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів, згідно з якими підприємство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов"язаннями третіх осіб (п.п.11 п.6.4.2. Статуту); директор підприємства в межах повноважень, наданих йому статутом, зокрема, укладає та підписує від імені підприємства будь-які цивільно-правові договори та угоди, із врахуванням обмежень, передбачених підпунктами 11, 15 п.6.4.2. статті 6.4 цього статуту (п.п.«г» п.6.5.1. Статуту) - а.с.26-40, т. І.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поруки № 06257-СО підписаний директором ПП „Лада-Плюс" Музикою Р.В., який діяв на підставі статуту.

Відповідач вказує, що директор ПП «Лада-Плюс», укладаючи договір поруки діяв на підставі статуту та рішення №19 власника ПП «Лада-Плюс» від 24.05.2011р., яким вирішено надати повноваження на укладення та підписання від імені підприємства з ПАТ «Марфін Банк» договору поруки по зобов'язаннях ТзОВ «Земкомерц» за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством, а також підписати усі інші документи, необхідні для оформлення договору поруки з можливістю визначати інші умови договору поруки за узгодженням з банком. Дане рішення №19 нотаріально посвідчено 13.07.2011р.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дане рішення не може вважатися належним доказом надання директору підприємства письмової згоди власника підприємства на укладення договору, згідно з яким підприємство виступає поручителем за зобов'язаннями третіх осіб, оскільки договір поруки укладено 24.05.2011 р., а підпис Козія В.В. на рішенні власника засвідчений нотаріально 13.07.2011р., про що зроблено відмітку при нотаріальному посвідченні вказаного рішення.

Також, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказане рішення власника № 19 не може вважатись наступним схваленням договору поруки, оскільки таким рішенням власникам погоджено підприємству виступити фінансовим поручителем перед ПАТ „Марфін Банк" по зобов'язаннях товариства за кредитним договором, який буде укладено між банком та товариством, тобто, рішення власника ПП „Лада-Плюс" № 19 може стосуватись тільки укладення договору поруки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, який буде укладено в майбутньому, тобто після 13.07.2011р.

Відтак, за відсутності інших доказів, якими надано згоду власником ПП „Лада-Плюс" на укладення спірного договору поруки від 24.05.2011р., укладення договору поруки відбулось без попередньої письмової згоди власника ПП «Лада-Плюс» на укладення такого договору.

Отже, місцевий господарський суд правильно застосував ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та визнав недійсним договір поруки, укладений між сторонами у справі.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 30.10.2012р. у справі №5015/2135/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.01.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.