Ухвала суду № 28621203, 27.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" листопада 2012 р. Справа № 0670/1175/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Камінський А.Ф., Лішневець П.І.,

від відповідача: Зеленова Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" липня 2012 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство "Житомирпромспецбуд" звернулося до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 лютого 2012 року № 0000422301 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 65191, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16298, 00 грн., № 0000432301 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 45087, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11272, 00 грн. В обґрунтування позову зазначило, що зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 56258, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14090, 00 грн., з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 45087, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11272, 00 грн. було нараховано податковим органом за віднесення до валових витрат на суму 225433, 00 грн. та 45087, 00 грн. ПДВ з ціни наданих ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" робіт на об'єкті - будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, податкових накладних без конкретизації у них змісту інжинірингу, їх обсягу, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися на підставі первинних документів бухгалтерського обліку відповідно до її реального економічного змісту. Кожен із наданих для перевірки первинних документів відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивач також зазначив, що висновки податкового органу про безпідставне включення Товариством до валових витрат 2009 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 35329, 00 грн. у результаті невірного визначення валових витрат за 2008 рік спростовано судовим рішенням по справі № 2а-2431/10/0670.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14.02.2012 р. № 0000422301 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 65191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16298,00 грн..

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14.02.2012 р. № 0000432301 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 45087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11272,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Житомирі, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

В засіданні суду представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають постанову суду законною та обгрунтованою, а тому просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі планової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року виявлено порушення:

- вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 66066, 00 грн. (І квартал 2010 року - 9707, 00 грн., І півріччя 2010 року - 9707, 00 грн., 9 місяців 2010 року - 35568, 00 грн., 2010 рік - 62526, 00 грн., І квартал 2011 року - 3540, 00 грн.) внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати у розмірі 225433, 00 грн. на підставі актів прийому-передачі послуг інжинірингу без конкретизації їх змісту, обсягу, що не доводить їх зв'язок з господарською діяльністю Товариства, включення до валових витрат 2009 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 35329, 00 грн. у результаті невірного визначення валових витрат за 2008 рік, витрат у сумі 3500, 00 грн. по авансовим звітам без підтверджуючих документів;

- вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 45787, 00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 45087, 00 грн. з ціни послуг на підставі актів прийому-передачі послуг інжинірингу, податкових накладних без конкретизації їх змісту, обсягу, що не доводить їх зв'язок з господарською діяльністю Товариства, а також ПДВ у сумі 700, 00 грн. по авансовим звітам без підтверджуючих документів та доведення зв'язку з господарською діяльністю.

За результатами перевірки складено акт № 702/23-1/33019799/0110 від 02 лютого 2012 року (а.с. 10-46).

На підставі вказаного акта 14 лютого 2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000422301 (а.с. 48) про донарахування позивачеві зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 66066, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16517, 00 грн., № 0000432301 (а.с.47) про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 45787, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11447, 00 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати у сумі 225433, 00 грн. на підставі актів прийому-передачі послуг інжинірингу колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2010 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" (виконавець) та ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (замовник), правонаступником якого є позивач, укладено договір інжинірінгу №1 (а.с.51-53).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника на свій ризик виконати комплекс інжинірингових робіт - комплекс послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, що сприятиме одержанню Замовником найкращих, оптимальних результатів від заключення договорів підряду, угод на будівельні роботи по заглибленню паль з ТОВ "Міжнародна логістична компанія" на об'єкті - будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у термін, визначений Виконавцем і Замовником, за ціною, не нижчою, ніж узгоджена сторонами у Додатках до договору, та інших витрат.

Роботи Виконавця, згідно з пунктом 2.2, вважаються виконаними і підлягають безумовній оплаті за фактично виконані роботи по заглибленню паль.

Відповідно до додатку № 1 до Договору (а.с.64-65), затверджено кошторис у сумі 1378859, 00 грн.

За твердженням позивача, із приміненням та реалізацією заходів виробничого і комерційного характеру ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" по заглибленню паль (а.с. 60), зменшено кошторисну вартість до 818584, 00 грн., про що зазначено у додатку до договору № 2 (а.с. 62-63).

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 225433, 00 грн. (за 9 місяців 2010 року - 117600, 00 грн., за 2010 рік - 225433, 00 грн.) і таке завищення відбулося внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати по оплаті отриманих від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" робіт по заглибленню паль 3000 м (4000 м, 1970 м) на об'єкті - будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі актів прийому-передачі наданих послуг без конкретизації у них змісту інжинірингу, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 1.36 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР ( далі - Закон № 334/94-ВР) під терміном «інжиніринг» розуміють надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних і пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону ( у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підстави та порядок формування платником податків валових витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування валових витрат може бути визнано неправомірним.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення витрат до складу валових є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актом № 1 від 21 липня 2010 року, актом № 2 від 31 серпня 2010 року, актом № 3 від 14 жовтня 2010 року, актом № 4 від 08 листопада 2010 року, актом № 5 від 22 листопада 2010 року, податковими накладними, платіжними дорученнями, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 67-109).

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що всі акти приймання виконаних будівельних робіт містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, вказівку на зміст господарських операцій, кількість господарських операцій і їх вартість.

За текстом актів, які були досліджені судом апеляційної інстанції, неможливо встановити, які саме послуги і в якому обсязі були надані, та як самі надані послуги чи їх результати і яким чином використані підприємством у межах власної господарської діяльності. Тобто, позивачем до складу валових витрат на придбання послуг віднесено витрати, зв'язок яких з подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства та зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробничої діяльності, продажем послуг перевіркою не встановлено.

З визначення поняття "валові витрати" вбачається, що такими можуть бути лише витрати, які здійснюються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 225433, 00 грн. (за 9 місяців 2010 року - 117600, 00 грн., за 2010 рік - 225433, 00 грн.) по оплаті наданих ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" послуг.

Тому визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток по основному платежу у розмірі 56358, 00 грн. і штрафним (фінансовими) санкціям у сумі 14090, 00 грн. є обґрунтованим.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати у сумі 35329, 00 грн. колегія суддів зазначає таке.

В акті перевірки (а.с. 18) зазначено, що позивачем зайво включено до валових витрат 2009 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 35329, 00 грн. у результаті невірного визначення валових витрат за 2008 рік. З урахуванням акта перевірки № 1108/23-1-33019799/0110 від 02 березня 2010 року підприємством невірно визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року на загальну суму 35329, 00 грн. (за 2010 рік - 21171, 00 грн., І квартал 2011 року - 14158, 00 грн.). Таким чином, рядок 04.9 декларації "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" за 2010 рік і І квартал 2011 року завищено на 35329, 00 грн.

Судом встановлено, що у ході перевірки Товариства, за результатами якої складено акт № 1108/23-1-33019799/0110 від 02 березня 2010 року, перевіряючими вказано на те, що позивачем до складу валових витрат, в порушення вимог статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", віднесені витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені відповідними первинними документами всього в сумі 35329, 00 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суму коштів, перерахованих Українському центру міжнародного співробітництва за участь в міжнародній конференції в Японії. Податковим органом зазначено, що до перевірки не надано документів, які підтверджують пов'язаність даних витрат з господарською діяльністю Товариства. Зокрема, до перевірки не надано жодного документа, що підтверджує запрошення представників позивача на участь в міжнародній конференції та поїздку до Японії. Також позивачем не надано жодного документа на підтвердження необхідності даної поїздки та використання матеріалів чи іншої отриманої інформації на даній конференції в господарській діяльності ЗАТ " Житомирпромспецбуд".

Вищевказаний висновок відповідача спростовано постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року по справі № 2а-2431/10/0670. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Товариством правомірно віднесені до складу валових витрати у сумі 35329, 00 грн. по участі голови правління у міжнародній конференції в Японії, а також визнано безпідставними твердження податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на 35329, 00 грн. через зменшення балансових збитків 2008 року на вартість послуг Українського центру міжнародного співробітництва, адже вартість зазначених послуг позивач правомірно відніс до складу валових витрат 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки судовими рішеннями по справі № 2а-2431/10/0670 встановлено правомірність віднесення Товариством 35329, 00 грн. до складу валових витрат, тому податкове повідомлення- рішення від 14 лютого 2012 року № 0000422301 в частині збільшення грошового зобов'язання - основного платежу по податку на прибуток у сумі 8832, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2208, 00 грн. є неправомірним.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 45087, 00 грн. колегія суддів зазначає таке.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 26), за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року позивач до податкового кредиту включив ПДВ у сумі 45087, 00 грн. з ціни будівельних робіт ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" по заглибленню паль на підставі актів прийому-передачі послуг інжинірингу, податкових накладних без конкретизації змісту інжинірингу, обсягу, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю Товариства.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як вже зазначалося вище, 23 квітня 2010 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" (Виконавець) та ЗАТ "Житомирпромспецбуд" (Замовник), правонаступником якого є позивач, укладено договір інжинірингу № 1 (а.с. 51-53).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актом № 1 від 21 липня 2010 року, актом № 2 від 31 серпня 2010 року, актом № 3 від 14 жовтня 2010 року, актом № 4 від 08 листопада 2010 року, актом № 5 від 22 листопада 2010 року, податковими накладними, платіжними дорученнями, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 67-109).

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарсьих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції 4 якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуваня оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь ¦ здійсненні господарської операції.

Відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, які були надані для перевірки зазначено, що ЗАТ «Житомирпромспецбуд» фактично виконані роботи по заглибленню паль 3000м. (4000м., 1970м.) на об'єкті - будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, без конкретизації змісту інжинірингу, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства. За текстом актів неможливо встановити які саме послуги і в якому обсязі були надані, та як самі надані послуги чи їх результати і яким чином використані підприємством в межах власної господарської діяльності

За таких обставин, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 45087, 00 грн. податку на додану вартість, а тому нарахування податковим органом зобов'язання по ПДВ у вказаній сумі з підстав відсутності конкретизації змісту послуг інжинірингу та їх обсягу у первинних документах є обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є , зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" липня 2012 р. скасувавти та прийняти нову постанову.

Позов Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року №0000432301 та "0000422301 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 лютого 2012 року №0000422301 в частині нарахування основного платежу по податку на прибуток у сумі 8832,00 грн. та застосування 2208,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Повний текст постанови виготовлено "03" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Житомирпромспецбуд" вул.Бородія,49,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014