Ухвала суду № 28620564, 11.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"11" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/401/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Локоть О.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" березня 2012 р. у справі за позовом Приватної агропромислової фірми "Вісла" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000042351 та 0000032351 від 23.01.2012 року ,

ВСТАНОВИВ:

Приватна агропромислова фірма "Вісла" (далі-ПАФ "Вісла") звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі -ДПІ у Рівненському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 0000042351 та № 0000032351 від 23 січня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської облсті № 0000042351 та № 0000032351 від 23.01. 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ДПІ у Рівненському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАФ "Вісла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. По результатам перевірки був складений акт №10/5/23-141/23306049 від 10 січня 2012 року (а.с. 6-11).

До акту перевірки позивачем було подано заперечення №1 від 13.01. 2012 року (а.с.14).

Відповідно до відповіді на заперечення № 578/23-120 від 20.01. 2012 року ДПІ у Рівненському районі залишила без задоволення заперечення до акту, а висновок по акту перевірки №10/5/23-141/23306049 від 10.01. 2012 року без змін (а.с. 15-16).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000042351 від 23 січня 2012 року, яким, із посиланням на пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5919,00 грн., з яких 4735,00 грн. - основного платежу, 1184,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000032351 від 23 січня 2012 року, яким, із посиланням на пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.200.3 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3788 грн. (а.с.12, 13).

Судом встановлено, що спірне від'ємне значення в розмірі 3788 грн. задеклароване в декларації за січень 2011 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем кукурудзи у ТОВ "Авант".

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Авант" кукурудзи. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПАФ "Вісла" з ТОВ "Авант", висновків, викладених у акті перевірки від 06.04. 2011 року за №456/15-02, проведеної Коростенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТОВ "Авант".

Зокрема, у акті перевірки від 06.04.2011 року за №456/15-02, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що одним з постачальників ТОВ "Авант" у грудні 2010 року - є СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152). Стосовно СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152) з Новоград-Волинської ОДПІ надійшов акт перевірки від 15.03. 2011 р. №327/05-53/15-02/05521152 у якому зазначено, що платник Новоград-Волинської ОДПІ СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152) має ознаки "податкової ями".

У Новоград-Волинській ОДПІ СТОВ "Птахівник" зареєстровано як платник податків 14.04.2010 року за № 55088. В ході перевірки СТОВ "Птахівник" виявлено відсутність документів, які підтверджують факт транспортування товарів згідно до частини 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України. Серед покупців СТОВ "Птахівник", які скористалися податковим кредитом наданим вищевказаним контрагентом є ТОВ "Авант", що перебуває на обліку у Коростенській ОДПІ. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Відповідно до наведено відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Авант" є "транзитером", а отже ПАФ "Вісла" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій по отриманню продукції ТОВ "Авант" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ПАФ "Вісла" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №139072 від 03.03.1995 року та довідки управління статистики у м.Коростені АБ № 085717, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Авант" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Згідно Довідки з ЄДРПОУ АБ №085717 щодо ТОВ "Авант", види діяльності якого за КВЕД: оптова торгівля іншими продуктами харчування, вирощування зернових та технічних культур, змішане сільське господарство та інші (а.с. 62, 63).

Крім того, ТОВ "Авант" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за №09328291, індивідуальний податковий номер 220501606094, видане 09.07.1997 року Коростенська ОДПІ. Як вбачається із витягу з офіційного сайту ДПС України, вказане свідоцтво дійсне на день розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції.(а.с. 64, 65).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Авант" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Авант" було укладено усний договір купівлі-продажу 13775 кг кукурудзи.

На виконання Договору ТОВ "Авант" поставило позивачу кукурудзу на загальну суму 18940,62 грн. у тому числі ПДВ - 3788,12 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковою накладною: №590 від 27.12. 2010 року на загальну суму 18940,62 грн., у т.ч. ПДВ -3788,12 грн.;

- податковою накладною: №590 від 27.12. 2010 року на загальну суму 18940,62 грн., у т.ч. ПДВ -3788,12 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (а.с. 17, 18, 46-49, 50-54).

Придбана кукурудза була отримана представником позивача, на підставі довіреності №6 від 28.12. 2010 року, виданої ОСОБА_5, який займає посаду лікаря ветеринарної медицини та зоотехніка у позивача, відповідно до Наказу №4 від 01.12. 2010 року. Вказана довіреність відображена у журналі реєстрації довіреностей за 2010-2012 роки (а.с. 57, 58, 59, 60, 61). Крім того, придбана кукурудза зберігалася у приміщенні зерноскладу, що розташований за адресою: вул. Млинівська, 48, с.Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області та частину якого було орендовано позивачем у ПАФ "Брошукова" згідно договору оренди №10/01/1 від 28.10. 2010 року (а.с. 43-45).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю.

Так, згідно платіжного доручення №19 від 29.12.2010 року ПАФ "Вісла" було перераховано для ТОВ "Авант" за отриману згідно видаткові накладної №590 від 27.12.2010 року кукурудзу 4000,00 грн. (а.с. 20).

На решту суми ПАФ "Вісла" було відвантажено згідно видаткової накладної №В-00000060 від 28.12. 2010 року яйця курячі харчові столові І категорії. Враховуючи дані обставини між ПАФ "Вісла" та ТОВ "Авант" було підписано акт проведення взаємозаліку однорідних вимог від 31.12. 2010 року (а.с. 21, 22).

Перевезення кукурудзи від ТОВ "Авант" відбувалося автотранспортом продавця, що підтверджується подорожнім листом № 171 від 27.12. 2010 року (а.с.19).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення кукурудзи за допомогою транспорту продавця, із формуванням подорожнього листа, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Відповідно до п.п.7.4.1 п 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 200.3 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (із змінами, далі -Порядок №165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку №165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ "Авант" кукурудзи та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, ПАФ "Вісла" на той момент була товаровиробником, а саме займалась вирощуванням курей несучок і виробництвом яйця, що підтверджується статистичним звітом про стан тваринництва форма 24-сг від 01.01. 2011 р. Придбана кукурудза була необхідна для годівлі птиці та списана по відомості витрат кормів за грудень 2010р., січень 2011р. Іншої кукурудзи у даний період на підприємство не надходило (а.с. 23, 24, 25).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Авант" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Авант", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, кукурудзи у ТОВ "Авант", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000032351 від 23 січня 2012 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі форми "Р" №0000042351 від 23.01.2012 року, то слід зазначити таке.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 18941 грн. внаслідок порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищення валових витрат у зв'язку з придбанням кукурудзи в ТОВ "Авант", що не підтверджено необхідними документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 5919 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка кукурудзи для використання у власній господарській діяльності ПАФ "Вісла" від ТОВ "Авант" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання кукурудзи до складу валових витрат за IV квартал 2010 року (а.с.55-56).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі форми "Р" № 0000042351 від 23.01. 2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5919,00 грн., в тому числі 4735,00 грн. основного платежу та 1184,00 грн. штрафних санкцій, підлягає визнанню нечинним.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Рівненському районі Рівненської області відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватна агропромислова фірма "Вісла" вул.Л.Українки, с. Іваничі, Рівненський район, Рівненська область, 35363

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023