Ухвала суду № 2862043, 11.09.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у першій інстанції - Шумейко М.Т. Справа №22а-291/2007 р.

Доповідач Бітов А.І. Категорія №36

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року вересня місяця 11 дня Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі: головуючого - Бітова А.І.

суддів - Золотнікова О.С.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Усенко С.М.

з участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради на постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, в якому просив визнати дії УПСЗН неправомірними та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення за 2003 - 2006 роки в сумі 5 291 гривня 60 копійок, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи, а відповідач не виплачує йому передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічну допомогу на оздоровлення -інваліду 2-ї групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 5 291 гривня 60 копійок.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що всі виплати по щорічній допомозі на оздоровлення УПСЗН проводить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1986 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". По даній Постанові заборгованість позивачу виплачена.

Постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року дії УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області визнані неправомірними.

Стягнуто з УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, розрахунковий рахунок 35210043000951, код 26165359 в УДК в Одеській області, МФО 828011 на користь ОСОБА_1. заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення в сумі 4 083 гривни 30 копійок.

В апеляційній скарзі УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення: інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Мінімальний розмір заробітної плати у 2003 році згідно Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року склала 205 грн. Виплачена позивачу допомога на оздоровлення склала 26,70 грн., тобто недоплата становить 998, 30 грн.

Мінімальний розмір заробітної плати у 2004 році складав по 31 серпня 2004 року 205 грн. Виплачена позивачу допомога на оздоровлення склала 26,70 грн., тобто недоплата становить 998, 30 грн.

Мінімальний розмір заробітної плати у 2005 році згідно Закону "Про державний бюджет на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року склав 332 грн. Виплачена позивачу допомога на оздоровлення склала 120 грн., тобто недоплата становить 1 540 грн.

Мінімальний розмір заробітної плати у 2006 році згідно Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" склав 375 грн. Допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі 120 грн., тобто недоплата склала 1 755 грн.

Загальна сума недоплати складає 5 291,60 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки., тому розрахунок допомоги на оздоровлення суд розрахував за 2004-2006 роки. Вона склала 4 083, 30 грн.

При винесені рішення, суд першої інстанції в першу чергу, керувався нормами Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів (ч.3 ст. 22 Конституції України), не застосовуючи положення Законів України "Про державний бюджет України", в зв'язку з тим , що вони суперечать нормам Конституції України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В апеляційній скарзі УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради вказується, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розміри допомоги на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації Чорнобильської катастрофи виплачені згідно Законів про державний бюджет на відповідний рік та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1986 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта з наступних підстав.

Виходячи із вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або змін до чинних Законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З таких підстав, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення Законів України "Про Державний бюджет України", в даному випадку, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту на обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Згідно ст.17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" - суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи "ОСОБА_2 проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення ОСОБА_2 проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі ОСОБА_3 проти Росії, № 59498/00).

З таких підстав, висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного - ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Тому доводи у скарзі про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не припустився, а наведені у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області залишити без задоволення, а постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.