Ухвала суду № 2850060, 23.10.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у першій інстанції - Чернявський В.В.                                 Справа №22а-664/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                                    Категорія № 35

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року жовтня місяця 23 дня                    Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:                                                      

головуючого - Бітова А.І.

суддів            - Золотнікова О.С.

                       - Милосердного М.М.

при секретарі - Усенко С.М.

з участю: представника державної податкової інспекції у м. Херсоні - Тосік Наталії Ігнатівни; представників відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" - Іванової Олени Миколаївни, Плесняєвої-Іващенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 24 квітня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ), вказуючи на невідповідність положенням податкового законодавства висновків, викладених відповідачем в акті перевірки від 19 грудня 2006 року №3726/123-7/00952367.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що за термінологією Закону України "Про податок на додану вартість" - п.1.14 ст.1 вказаного Закону, супутніми послугами є послуги, вартість яких включається до митної вартості товарів відповідно до митного законодавства. Статтею 274 Митного кодексу України до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені, у тому числі послуги щодо навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування, страхування до митного кордону України, комісійні та брокерські винагороди, ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Оскільки вартість таких послуг відноситься до митної вартості в будь-якому разі, незалежно від того, чи є виконавцем послуг безпосередньо експортер, чи інша особа, то за п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті цих послуг і в тому, і в іншому випадку застосовується нульова ставка ПДВ.

На підставі цих міркувань позивач вважав, що застосування контролюючим органом при перевірці 20-відсоткової, а не нульової ставки ПДВ щодо вартості супутніх по суті послуг, які надавались позивачем експортеру, є неправильним.

В ході розгляду справи позивач змінював свої вимоги і остаточно посилаючись на наведене і на підставі ст.ст. 104-106 КАС України просив суд визнати нечинними акти індивідуальної дії, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2006 року №0010052301/0;

- податкове повідомлення-рішення 22 січня 2007 року №0010052301/1;

- податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2007 року №0000372301/1;

- податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2006 року №0008222301/0;

- податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2006 року №0008222301/1;

- податкове повідомлення-рішення 07 листопада 2006 року №0008732301/1;

- податкове повідомлення-рішення 24 листопада 2006 року №0008732301/1; - податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2007 року №0008222301/2;

- податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2007 року №0008732301/2; - податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2007 року №0008222301/3; - податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2007 року №0008732301/3; - податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2007 року №0010052301/2; - податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2007 року №0000372301/2.

Відповідач позови не визнав, стверджуючи, що за загальними правилами передбаченими п.п.3.1.1 ст.3 та п.п.6.1.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" - об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце яких знаходиться на митній території України, а ставка податку складає 20% від бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

За умовами договору позивача з компанією "W.J.GREINLtd" (Угорщина), позивач не має статусу експортера щодо робіт з приймання, перевалки та зберігання зернових вантажів від постачальників "W.J.GREINLtd". Позивач здійснював обслуговування товарів, що експортуються іншими підприємствами, та не здійснює безпосередньо експорт таких товарів.

Таким чином, на думку відповідача, ці послуги підлягають оподаткуванню за загальними правилами, виходячи з їх місця поставки. Згідно з п.6.5. ст.6 Закону "Про податок на додану вартість" місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надані послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт.

Право на застосування нульової ставки ПДВ щодо наданих послуг, місцем поставки яких є митна територія України, у позивача відсутнє.

Постановою господарського суду Херсонської області від 24 квітня 2007 року позовні вимоги задоволені.

Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення №0008222301/0 від 13 жовтня 2006 року, №0008222301/1 від 07 листопада 2006 року, №0008222301/2 від 16 січня 2007 року, №0008222301/3 від 28 березня 2007 року, №0008732301/1 від 07 листопада 2006 року, №0008732301/1 від 24 листопада 2006 року, №0008732301/2 від 16 січня 2007 року, №0008732301/3 від 28 березня 2007 року, №0010052301/0 від 19 грудня 2006 року, №0010052301/1 від 22 січня 2007 року, №0010052301/2 від 27 березня 2007 року, №0000372301/1 від 22 січня 2007 року, №0000372301/2 від 27 березня 2007 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі "Договора о перевалке, хранении зерновых грузов" №010704 від 01 липня 2004 року укладеному з компанією "W.J.GREINLtd" (Угорщина) виконував послуги з приймання, перевалки та зберігання зернових вантажів "W.J.GREINLtd", що підтверджено актами виконаних робіт за липень, вересень 2006 року.

При цьому позивачем було застосовано "0" ставку по ПДВ по наданим послугам на суму 1 170 786 грн, в т.ч. ПДВ 195 131грн. та 1 758 470грн., в т.ч. 293 078грн. ПДВ.

Податковим повідомленням-рішенням №0008222301/0 від 13 жовтня 2006 року ДПІ у м. Херсоні зменшила позивачу на 21 098 грн. суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2006 року.

За результатами розгляду органом державної податкової служби (далі ДПС) адміністративної скарги платника податку у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання позивачу додатково зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2006 року на 4 219,60 грн. податковим повідомленням-рішенням №0008732301/1 від 07 листопада 2006 року.

Податковим повідомленням-рішенням №0010052301/0 від 19 грудня 2006 року ДПІ у м. Херсоні зменшила позивачу на 225 736 грн. суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року.

За результатами розгляду органом ДПС адміністративної скарги платника податку у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання йому додатково зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року на 45 147,40 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000372301/1 від 22 січня 2007 року.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0008222301/1 від 07 листопада 2006 року, №0008222301/2 від 16 січня 2007 року, №0008222301/3 від 28 березня 2007 року, №0008732301/1 від 24 листопада 2006 року, №0008732301/2 від 16 січня 2007 року, №0008732301/3 від 28 березня 2007 року, №0010052301/1 від 22 січня 2007 року, №0010052301/2 та № 0000372301/2 від 27 березня 2007 року ДПІ у м. Херсоні підтверджено суми зменшення бюджетного відшкодування, встановлено нові строки фактичного зменшення сум відшкодування за карткою особового рахунку платника податків за результатами розгляду адміністративних скарг платника податків у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідача мотивовані застосуванням п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1, 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та посиланням на обставини, встановлені за актами ДПІ у м. Херсоні №3028/23-6/00952367 від 04 жовтня 2006 року "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (код 00952367) за період: липень 2006р." та №3726/23-7/952367 від 19 грудня 2006 року щодо аналогічної перевірки за вересень 2006 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати з перевантаження вантажу до перетинання митного кордону України відносяться до складу митної вартості товару, і є супутніми щодо експорту товару. Супутність при цьому розуміється як категорія, спричинена природою експорту певних товарів, і ця спричинена природою експорту товарів категорія має місце і підпадає під одне й теж законодавче визначення і у випадку вчинення послуги експортером, і у випадку вчинення послуги іншою особою у відносинах з покупцем -нерезидентом. В обох випадках ставка оподаткування ПДВ однакова- "0".

Інше тлумачення законодавства органом ДПС крім того, що суперечить однозначному змісту норм законодавства ще й фактично мало б результатом безпідставне збільшення договірної вартості по суті супутніх послуг у відносинах суб'єктів господарювання, що (певна примусовість збільшення ціни) є порушенням принципу свободи договору.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.1.14 ст. 1, п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ст. 259 Митного Кодексу України.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що позивач неправомірно застосував "0" ставку з ПДВ, щодо вищезазначених послуг, згідно п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок не додану вартість".

Апелянт вказував, що за умовами договору, на який посилається позивач, він не є експортером, а здійснює обслуговування товарів, що експортуються іншими підприємствами і не здійснює безпосередньо експорт таких товарів. Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України регламентовано ст. 274 Митного кодексу України і включає в себе ряд фактичних витрат, які поніс платник податку - експортер, у зв'язку із здійсненням експорту таких товарів.

Таким чином, ДПІ вважає, що послуги позивача зі зберігання, перевалки зернових вантажів підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими пп. "г" п.6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно з яким оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з їх місця поставки.

Апелянт вважає, що позивач, надаючи послуги з приймання, перевалки та зберіганню зернових вантажів здійснював обслуговування товарів на митній території України, а не здійснював безпосередньо експорт таких товарів, тому право на застосування нульової ставки по ПДВ щодо наданих послуг, місце поставки яких, згідно із вищевказаними правилами, визначено на митної території України, відсутнє.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта з наступних підстав.

Ставки ПДВ наведені у ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", яка передбачає, що об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка.

Відповідно до п.п.6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" -при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування; товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

За змістом п.1.14 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Порядок і методи визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) наведено у главі 48 Митного Кодексу, де визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України (ст. 259 Кодексу).

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а)  на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в)  ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Спір між сторонами виник через питання, за якою ставкою "0" чи "20" відсотків необхідно обкладати послуги позивача по завантаженню на морський транспорт сільськогосподарської продукції, яка вивозилась за межі митної території України не позивачем, а іншими підприємствами. Вартість цих послуг включена експортерами сільгосппродукції до складу митної вартості товарів, що підтверджено документально вантажними митними деклараціями та інвойсами, і відповідачем не заперечується. Таким чином, ці послуги нерозривно пов'язані і є частиною експорту. Будь-яких претензій до методики визначення митної вартості товарів, що експортується, ні у митниці, ні у ДПІ немає.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати з завантаження вантажу відносяться до складу митної вартості товару і є супутніми щодо експорту товару. Супутність при цьому розуміється як категорія, спричинена природою експорту певних товарів, і ця, спричинена природою експорту товарів, категорія має місце та

підпадає під одне й теж законодавче визначення і у випадку вчинення послуги експортером, і у випадку вчинення послуги іншою особою у відносинах з покупцем-нерезидентом.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Якщо місце надання послуг знаходиться на митній території України, то такі операції є об'єктом обкладення ПДВ, якщо місце надання послуг знаходиться за межами митної території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування. Визначення ж власного місця поставки послуг наведено в п.6.5 ст. 6.Закону України "Про податок на додану вартість". Місце поставки послуг залежить від виду послуг, що надаються.

Згідно п.п."г" п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", в діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) місцем поставки послуг є місце, де фактично надаються послуги у сфері. Дану обставину сторони не заперечують. Супутні експорту послуги завжди надаються на митній території України, приймаючи до уваги викладене та тлумачення терміну "супутні послуги". Вартість цих послуг є об'єктом оподаткування, ці операції не звільнені від оподаткування, і ставка оподаткування цих послуг є "0" відсотків відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів до суду факт встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта, про те, що місцем надання послуг є митна територія України і тому ця операція згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп."г" п.6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає оподаткуванню за ставкою 20%.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 24 квітня 2007 року залишити без змін.                

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.