Ухвала суду № 28617412, 14.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р.

справа № 2а-0870/3062/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бідник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а-0870/3062/11

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»

до

про

Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»(далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту –відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001372310/0 від 01.09.2010р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 50040,00 грн. та №0001362310/0 від 01.09.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 57670,5 грн. (т.1, а.с.3-9)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-0870/3062/11 (т.1, а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що податковий кредит сформований на законних підставах. Якщо контрагент не виконав своїх зобов’язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (контрагента). У підприємства наявні документи, яких достатньо для підтвердження наявності витрат і використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 р. у справі №2а-0870/3062/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції №0001372310/0 від 01 вересня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 50040 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0001362310/0 від 01 вересня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних фінансових санкцій у загальному розмірі 57670 гривень 50 копійок. (суддя –Н.В. Стрельникова) (т.1, а.с.246-249)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач неправомірно дійшов висновків про завищення позивачем валових витрат, амортизаційних відрахувань і податкового кредиту та необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення №0001372310/0 від 01.09.2010р та №0001362310/0 від 01.09.2010 р.

Відповідач –Бердянська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що при винесенні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі №2а-0870/3062/11 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Азовгідромаш»відмовити у повному обсязі. (т.1, а.с.250-253)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд проігнорував положення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, пункт 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 та п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88.

20 червня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№132125/12 надійшли письмові заперечення позивача, в яких він, зокрема, зазначає, що фактом здійснення господарської операції за договором з ПП «Віталан»та її реальність –є наявність у ТОВ «Азовгідромаш»на момент здійснення перевірки ТМЦ та основних засобів (навантажувача), а також використання ТМЦ у господарській діяльності, про що безпосередньо вказано в акті перевірки. Позивач просить постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а-0870/3062/11 залишити без змін.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а-0870/3062/11 залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підприємство позивача зареєстроване 23 липня 2003 року виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською об’єднаною державною податкової інспекції Запорізької області проведену планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, результати якої оформлено актом №132/23-306/32581179 від 18 серпня 2010 року.

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 38447 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартали 2008 року в розмірі 36908 грн., за 2008 рік у розмірі 37207 грн., за 1 квартал 2009 року в розмірі 281 грн., за півріччя 2009 року в розмірі 544 грн., за 3 квартали 2009 року у розмірі 751 грн., за 2009 рік у розмірі 1022 грн., за 1 квартал 2010 року в розмірі 217 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями в результаті чого завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 33360,00 грн., у вересні 2008 року.

01 вересня 2010 року на підставі акту перевірки №132/23-306/32581179 від 18 серпня 2010 року Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області були винесені податкові повідомлення-рішення від № 0001372310/0, яким ТОВ «Азовські гідравлічні машини»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 50040,00 грн., в тому числі 33360,00 грн. за основним платежем та 16680,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001362310/0, яким ТОВ «Азовські гідравлічні машини»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 56670,5 грн., в тому числі 38447,00 грн. за основним платежем та 19223,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі по тексту - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні мати наступні обов’язкові реквізити: назва документа, дату та час складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надані відповідні документи на підтвердження наявності правовідносин із контрагентом ПП «Віталан». Зазначені документи оформлені належним чином, мають всі необхідні для первинних документів реквізити, та свідчать про реальність здійснення суб’єктами господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини»та ПП «Віталан»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про нікчемність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і, більш того, не ставить таке право у залежність від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем було відображено податковий кредит у спірний період, вказані податковим органом в акті перевірки.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «Азовгідромаш»правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам (послугам) до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит належним чином підтверджено.

За таких обставин, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0001372310/0 від 01.09.2010р. та №0001362310/0 від 01.09.2010 р. є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 липня 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а-0870/3062/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 19 листопада 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна