Рішення № 28617168, 27.12.2012, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/7045/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Коломієць А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Гарант» Товариства з обмеженою відповідальністю « Комапнія «Приват -Плюс»про визнання недійсними договорів, стягнення коштів, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

13.08.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання договорів № 00414 від 03.06.2009 року, що укладені між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»недійсними з моменту укладення , стягнення з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»на її користь 1536 грн. 62 коп. сплачених коштів. Посилалась на те, що 03.06.2009 року вона уклала вказані договори з метою отримання кредиту для придбання метало пластикових вікон вартістю 3000 грн. При укладанні договору менеджером компанії їй було роз'яснено, що після сплати вступних платежів та кількох щомісячних платежів вона отримає кредит у розмірі 3 000грн. Їй було роз'яснено, що щомісячний платіж по договору становить 92.33 грн. Вона сплатила 1536.62 грн. та звернулась до відповідача з проханням про отримання кредитку, але представник компанії відмовилась їй назвати точну дату отримання кредиту. Зазначає, що відповідачі займаються нечесною підприємницькою діяльністю, ошукали її , та заволоділи її грошима.

03.12.2012 року ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги. Зазначала, що 03.06.2009 року договір № 00141 був укладений між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»по якому вона сплатила 1526 грн. 62 коп., а по договору № 00141 від 03.06.2009 року, що укладений між нею та ДП «Гарант»ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»вона сплатила 270 грн. Просила визнати ці договори недійсними з часу укладення та стягнути з відповідачів на її користь сплачені нею кошти. Також зазначала, що діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 1500 грн. та просила стягнути її з відповідачів, також просила стягнути на її користь витрати по справі, пов'язані з її явкою у суд.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила визнати укладені нею з відповідачами угоди недійсними з часу їх укладення, стягнути з ТОВ «Компанія Приват-Плюс»1536 грн.62 коп., з ДП «Гарант»ТОВ «Компанія «Гарант-Плюс» 270грн., стягнути з відповідачів моральну шкоду 1500 грн. та витрати, пов'язані з її явкою у суд.

Представники, ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Гарант»ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»позовні вимоги не визнали , просили відмовити в їх задоволенні. Надали заяви про застосування строків позовної давності в якій зазначили, що угода з позивачем була укладена 3 червня 2009 року, а звернулась вона до суду 13.08.2012 року, після закінчення строків позовної давності. Пояснили, що вони виконали та виконують умови договору, а тому підстав для визнання угод недійсними та стягнення коштів немає. Щодо моральної шкоди, то зазначили, що позивач не надала доказів в її спричиненні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що позивач 3 червня 2012 року уклала договір з ДП «Гарант»ТОВ

«Компанія «Приват-Плюс»про надання консультаційних послуг щодо можливості придбання на її користь товарів широкого асортименту на умовах Договору, що укладаються та підписуються з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». По цьому договору позивач сплатила на рахунок ДП «Гарант»ТОВ

«Компанія «Приват-Плюс»270 грн. та підписала акт виконаних робіт 03.06.2012 року.

ДП «Гарант»ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» звернулось до суду з заявою про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строків позовної давності.

Оскільки договір з ДП «Гарант»ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» був укладений 3 червня 2012 року і його дія закінчилась 3 червня 2009 року, що підтверджується актом виконаних робіт від 03.06.2012 року, то на час пред'явлення позову до суду , 13 серпня 2012 року, минув трирічний строк позовної давності, позивач не просила його поновити, а отже заява про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 267 ЦК України.

3 червня 2009 року позивач уклала з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»договір № 00141, предметом якого є надання позивачеві послуг щодо придбання Товару, зазначеного в додатку № 2 до цієї угоди, на умовах програми діяльності Приват-Плюс, що є додатком №1 до цієї угоди.

Згідно ст. 5. Додатку №1 до Договору право на отримання товару може бути надано особі або іншому партнеру лише під час проведення Асгнаційного акту, що відбувається раз на місяць.

Відповідно до п. 5.4 програми діяльності Приват-Плюс кількість партнерів, яким надається право на отримання товару під час проведення чергового Асигнаційного акту відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані за кошти Фонду товариства Партнерів, сформованого у поточному місяці. Фонд товариства Партнерів формується за рахунок щомісячних платежів сплачених партнерами. Надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів.

Відповідно до умов договору позивач повинна була для отримання грошових коштів у кредит у розмірі 3000 грн. на встановлення пластикових вікон сплачувати щомісячно платежі по 92.33 грн.

Позивач сплатила на рахунок відповідача ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 15 щомісячних платежів по 92.33 грн., а всього 1536.62 коп., чого не заперечував у судовому засіданні представник ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та підтверджується квитанціями про сплату позивачем вказаних коштів.

Останній платіж позивач внесла у вересні 2010 року .

За таких обставин заява представника ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про застосування строків позовної давності не може бути задоволена судом, оскільки , відповідно до ст. 11 умов договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач останній платіж по договору внесла у вересні 2010 року, а відповідач взагалі не виконав по відношенню до позивача зобов'язань по договору. Отже на час пред'явлення позивачем позову про визнання договору недійсним та стягнення коштів, що сплачені по ньому строк позовної давності не пройшов.

Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, як вбачається з матеріалів справи, договір № 00141 про надання послуг, укладений 3 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про вчинення юридичних дій, спрямованих на придбання товару, містить лише жорсткі обов'язки споживача послуг, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача.

У вказаному договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обов'язків, а характер діяльності даного договору є недобросовісним і «пірамідальним».

Умови договору є несправедливими, наслідками якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, а тому спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства та ЗУ «Про захист прав споживачв».

Положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч.1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Пункт 4 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону передбачає, що несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Оскільки укладений між сторонами договір суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, він визнається судом недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 216 ЦК України у разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин підлягає стягненню з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь споживача сплачені нею кошти по договору у розмірі 1536 грн. 62 коп.

Відповідно до вимогп.3 ч. 2 ст. 81 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати пов'язані з явкою до суду.

Позивач надала до суду докази в підтвердження її витрат пов'язаних з її явкою до суду, вони співпадають по датам із датами призначення судових засідань під час розгляду справи, а отже вказані судові витрати у розмірі 387.96 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, бо відповідно до пункту 5 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на стягнення моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору , то судовий збір у розмірі 107грн. 30 коп. за позовні вимоги немайнового характеру ( визнання договору недійсним) та 214 грн. 60 коп. за позовні вимоги майнового характеру підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави, а всього 321 грн. 90 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною з моменту укладення угоду № 00141 від 3 червня 2009 року що укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Приват-Плюс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс»іденти - фікаційний номер 34612067 на користь ОСОБА_1 1536 грн. 62 коп. , які сплачені по угоді № 00141 від 3 червня 2009 року та витрати по справі , пов'язані з явкою до суду у розмірі 387.96 грн., а всього 1924 грн. 58 коп. ( одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири гривні п'ятдесят вісім копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс»іденти - фікаційний номер 34612067 на користь держави судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства «Гарант» ТОВ «Комапнія «Приват -Плюс» у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Полтави до Апеляційного суду Полтавської області.

Головуючий суддя Л.М. Васильєва