Ухвала суду № 28616623, 14.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" січня 2013 р. Справа № 2а/1770/3843/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю сторін

представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" листопада 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

В апеляційній скарзі ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт зазначив, що податковий орган і суд першої інстанції дійшли до помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції, що стали підставою для визначення податкових зобов'язань, мали реальний характер і це підтверджується первинними документами, а спірні податкові накладні заповнені у відповідності з вимогами закону.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (акт перевірки від 20.01.2012 року №32/9/23-141/32617917).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:

пп.4.1.1 п.4.1 ст.4; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР; зі змінами та доповненнями); п.138.4, п. 138.6 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, абз.2 пункту 7 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 348662 грн., у тому числі: за 2010р. у сумі 91149 грн. (ІІІ кв. 2010р. у сумі 59013 грн., IV кв. 2010р. у сумі 32136 грн.;), за І квартал 2011р. у сумі 77792 грн.; за II - ІІІ квартали 2011 року у сумі 179721 грн.; (II квартал 2011 року у сумі 131473 грн.; III квартал 2011 року у сумі 48248 грн.);

пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями); п.198.1, абз.1 п.198.6 ст.198; п.200.1 ст.200, абз.8 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) зменшений на суму 211747 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.02.2012 року №0000083500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 348662,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22788,00 грн.; від 07.02.2012 року №0000093500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211747,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5441,00 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року №0000083500 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283453,00 грн. основного платежу та 22788,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року №0000093500 в частині зменшеного розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 186246,66 грн. та нарахуванням 5441,00 грн. штрафної (фінансової) санкції і оскаржив їх до Державної податкової служби у Рівненській області.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Рівненській області було прийняте рішення від 13.04.2012 року №5579/10-210/34 яким:

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 348662,00 грн. за основним платежем та 22788,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 07.02.2012 року №0000093500 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 211747,00 грн. основного платежу;

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року №0000093500 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5441,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.06.2012 року №11618/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями податкових органів позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 та №0000093500 з урахуванням рішення Державної податкової служби у Рівненській області від 13.04.2012 року №5579/10-210/34.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 226758,00 грн., в тому числі 212019,00 грн. - основного платежу та 14739,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000093500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 183763,00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на підставі рішення від 13.04.2012 року №5579/10-210/34 Державною податковою службою у Рівненській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 211747,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн., позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган правомірно зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з мотивів відсутності факту реальної поставки товарів від контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватного підприємства "Інвестюгагротранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватного підприємства "Укрхімресурси", Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд".

Такий висновок, на думку суду першої інстанції, податкового органу ґрунтується на висновках про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують переміщення товару від продавця до покупця, а саме його відвантаження, транспортування та оприбуткування на складі покупця (зокрема, товарно-транспортні накладні та інші документи, а саме акти приймання продукції, технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості), а також на інформації про відсутність у контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватного підприємства "Інвестюгагротранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватного підприємства "Укрхімресурси", Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу, що свідчить про відсутність господарської діяльності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, однією з підстав для виключення з податкового кредиту суми податку на додану вартість за липень 2010 р. в сумі 25500 грн. слугувало те, що згідно баз даних органів ДПС ТОВ «Контрактпромбуд» має стан платника «9» - місцезнаходження не встановлено.

Апелянт вважає, що відповідач керувався фактами, які наявні на момент проведення перевірки, а не на момент вчинення господарської операції.

З такими доводами апелянта погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції не враховано, що в акті перевірки відсутні посилання податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.

Крім того, в акті перевірки та в постанові суду зазначено, що остання звітність по податку на додану вартість ТОВ «Контрактпромбуд» подана за червень 2010р., декларація по податку на прибуток за 1 півріччя 2010р., за 3-й квартали 2010р., за 2010р. не подана.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Апелянт не може нести відповідальності, ні за несплату податків ТОВ «Контрактпромбуд», ні за не подачу ним звітності. Таку відповідальність несе лише ТОВ «Контрактпромбуд» та особи, які діяли від його імені.

Така позиція неодноразово була викладена в рішеннях ВАС України та Верховного Суду України.

Судом першої інстанції не враховано, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на відомостях з інформаційної бази без проведення аналізу первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення господарської операції.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується договором поставки від 25.06.2010р. №25/06/10, згідно якого ТОВ «Контрактпромбуд» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договром поставити контейнери для фасування мінеральних добрив в кількості 3400 штук, а ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар.

Пунктом 3.1 ст. 3 даного договору передбачено, що ТОВ «Контрактпромбуд» здійснює поставку товару на склад Покупця, за адресою с.Городок, вул.Б.Штейнгеля,За.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20.02.1998р. товарно-транспортна накладна - це єдиний юридичний документ для учасників транспортного процесу, тобто для вантажовідправника, вантажоотримувача та перевізника.

Оскільки транспортування товару здійснювалось власним транспортом ТОВ «Контракпромбуд», тому оформлення товарно-транспортної накладної чинним законодавством не передбачено.

Згідно договору оренди складського приміщення №02/07-07 від 02.07.2007р., укладеного з ТзОВ «УкрТехноФос», позивач орендує частину приміщення складу площею 100 кв.м. за адресою с.Городок, вул.Б.Штейнгеля,За. Термін дії договору з 02.07.2007р. по 02.06.2010р.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження продовження оренди зазначеного складського приміщення.

Таке твердження суду є помилковим, так як судом не враховано, що п.3.2 п.3 даного договору передбачено, що якщо жодна з сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвати, такий договір автоматично пролонговується на один рік.

До того ж, факт використання позивачем на правах оренди частини складського приміщення, починаючи з 02.07.2007р. і на момент проведення перевірки, не заперечується відповідачем, про що зазначено в довідці «Про загальну інформацію щодо ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» та результати його діяльності за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.» (Додаток 1)

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції, що на момент поставки ТОВ «Контрактпромбуд« товару термін дії договору оренди частини приміщення складу сплинув, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Також наданими апелянтом видатковою накладною, податковою накладною та банківською випискою підтверджується реальність здійснення господарської операції.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на дату здійснення господарської операції) податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В акті перевірки відповідач не вказує на порушення щодо порядку складання податкової накладної, яка могла б свідчити про відсутність права у ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс" на формування податкового кредиту.

Придбаний товар (м'які контейнери) позивач використав при виробництві мінеральних добрив, що підтверджується договорами на переробку давальницької сировини, додатковими угодами та розпорядженнями на виробництво до договору на переробку давальницької сировини.

Також проведеною перевіркою встановлено, що Товариством завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2010р. на суму 21667 грн., за квітень 2011р. на суму 60500 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Українська Агропромислова група», чим порушено вимоги п.п.7.4.1, пп.74.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В акті перевірки податковий орган покликається на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва №11489/23-11/35429229 від 27.12.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки через відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до п.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В акті перевірки відсутні посилання податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.

На момент вчинення господарських операцій ТОВ «Українська Агропромислова група» знаходилося в єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органі, належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Щодо висновку суду першої інстанції та податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, то скаржник звертав увагу суду на те, що мінеральні добрива (сульфоамофос, карбамід) Товариство перевозило власним транспортним засобом марки «КАМАЗ» за реєстраційним номером ВК 3402ВА.

Факт перевезення товару підтверджується не тільки товарно-транспортними накладними, але й подорожніми листами.

Зазначивши, що товарно-транспортні накладні не є належними доказами, суд першої інстанції не надав оцінки подорожнім листам, що підтверджують перевезення вантажу, чим порушив вимоги ст.86 КАС України.

Відвантаження сульфоамофоску та карбаміду здійснювалося в м.Попільня Житомирської області. За даною адресою знаходяться складські приміщення контрагента ТОВ «Українська агропромислова група».

Зазначивши, що апелянт не надав жодних доказів на підтвердження місцезнаходження або фактичної адреси чи розташування складських приміщень ТзОВ «Українська агропромислова група» за адресою м.Попільня Житомирської області, суд першої інстанції не врахував, що він не міг надати вищевказані докази, оскільки не є власником чи орендодавцем даного приміщення.

Відповідно до ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Придбання скаржником у ТОВ «Українська агропромислова група» сульфоамофоску та карбаміду підтверджується видатковими накладними та податковими накладними: №888 від 26.07.2010р. на суму ПДВ 10833,33 грн. №907 від 27.07.2010р. на суму ПДВ10833,33 грн., №189 від 19.04.2011р. на суму ПДВ 29040 грн., №222 від 21.04.2011р. на суму ПДВ 31460 грн. по придбанню мінеральних добрив, разом на суму ПДВ 82166,66 грн.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки відповідач не вказує на порушення щодо порядку складання податкових накладних, які могли б свідчити про відсутність права у ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс" на формування податкового кредиту.

Таким чином, витрати та податковий кредит, сформовані позивачем по взаємовідносинах з ТОВ Українська Агропромислова група», є документально підтвердженими належними первинними документами та податковими накладними.

Придбані сульфоамофоск та карбамід апелянт використав у господарській діяльності, що підтверджується копіями договорів на переробку давальницької сировини, додатковими угодами, актами здачі-прийняття робіт по переробці давальницької сировини, розпорядженнями на виробництво до договору на переробку давальницької сировини.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року та за квітень 2011 року податкові накладні, виписані ТзОВ «Українська агропромислова група» не відображені.

Судом першої інстанції не враховано, що податкова накладна №888 від 26.07.2010р. на суму ПДВ 10833,33 грн. відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року та сума ПДВ включена до податкового кредиту за грудень 2010 р., податкова накладна №907 від 27.07.2010р. на суму ПДВ 10833,33 грн. відображена в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010р. та сума ПДВ включена до податкового кредиту за серпень 2010р., податкові накладні №189 від 19.04.2011р. на суму ПДВ 29040 грн. та №222 від 21.04.2011р. на суму ПДВ 31460 грн. відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року та включені в податкову декларацію за червень 2011 року.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що скаржником завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011р. на суму 14264 грн. по взаємовідносинах із ПП «Інвестюгаагротранс», чим порушено вимоги п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що на момент вчинення господарських операцій ПП «Інвестюгаагротранс» знаходилося в єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органі, належним чином зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Як зазначено в акті перевірки, згідно бази ДПС остання звітність по податку на додану вартість ПП «Інвестюгаагротранс» подана за лютий 2011р. з нульовими показниками.

Щодо встановленого факту апелянт правомірно посилається на те, що згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних колегія суддів звертає увагу на те, що транспортно-експедиційні послуги надавалися транспортом виконавця даних послуг - ПП «Інвестюгагротранс».

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20.02.1998р. товарно-транспортна накладна - це єдиний юридичний документ для учасників транспортного процесу, тобто для вантажовідправника, вантажоотримувача та перевізника.

Оскільки транспортування товару здійснювалось транспортом ПП «Інвестюгагротранс», тому оформлення товарно-транспортної накладної чинним законодавством не передбачено.

На доведення здійснення ПП «Інвестюгагротранс» поставки гірчиці апелянт надав копії податкових накладних №24 від 14.02.2011р. на суму ПДВ 4000 грн., №26 від 15.02.2011р. на суму ПДВ 4000 грн., №27 від 18.02.2011р. на суму ПДВ 6264 грн., рахунки-фактури від 14.02.2011р. №СФ-0000072 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 т. на суму 24000 грн., від 15.02.2011р. №СФ-0000080 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн на суму 24000 грн., від 18.02.2011р. №СФ-0000100 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 46,980 тонн на суму 37584 грн., актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000037 від 14.02.2011р., №ОУ-0000038 від 15.02.2011р., №ОУ-0000064 від 18.02.2011р.

За надані послуги апелянт здійснив оплату, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Судом першої інстанції не встановлено фактів порушення порядку складання податкової накладної, яка могла б свідчити про відсутність права у ТзОВ "УкрТехноФос-Плюс" на формування податкового кредиту.

Отже, податковий кредит, сформований апелянтом по взаємовідносинах з ПП «Інвестюгаагротранс», є документально підтвердженим належними первинними документами та податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2011р. на суму 11840 грн., за травень 2011 р. на суму 3525 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», чим порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» присвоєний стан платника 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Листом №480/7/23-4 від 06.01.2012р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова повідомлено, що стан платника «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ анульоване 23.12.2011р.

Колегія суддів зазначає, що на момент вчинення господарських операцій ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт придбання гірчиці від ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» підтведжується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку: податковою накладною від 31.03.2011р. №1 на поставку гірчиці в кількості 29,6 тонн на загальну суму 71040 грн., видатковою накладною від 31.03.2011р. №РН-0000009 на суму 71040 грн., податковою накладною від 31.05.2011р. №1 на поставку гірчиці в кількості 9 тонн на загальну суму 21150 грн., видатковою накладною від 31.05.2011р. №РН-0000010 на суму 21150 грн. та банківськими виписками.

Є безпідставним висновок суду першої інстанції щодо відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки товар (гірчиця) перевозився апелянтом власним транспортним засобом марки «КАМАЗ» за реєстраційним номером ВК 3402ВА.

Факт перевезення товару підтверджується і подорожніми листами.

Відвантаження гірчиці здійснювалося в м.Сатанів Хмельницької області. За даною адресою знаходиться складське приміщення контрагента ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг».

Є безпідставним посилання суду першої інстанції на відомості з бази даних ДПІ, згідно якої звітність по податку на додану вартість ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг» подана з червня 2011р. з нульовими показниками.

Дана обставина не стосується взаємовідносин ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», оскільки позивач придбавав гірчицю в березні-травні 2011р., що підтверджується видатковою накладною РН №0000009 від 31.03., податковою накладною №1 від 31.03.2011р., накладною РН 0000010 від 31.05.2011р. податковою накладною №1 від 31.05.2011р.

Вищевказані податкові накладні відображені апелянтом в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень та травень 2011 року та суми ПДВ приймали участь у формуванні податкового кредиту за березень та відповідно за травень 2011 року.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції не враховано, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні відповідають за змістом вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.

Таким чином, податковий кредит, сформований апелянтом по взаємовідносинах з ТзОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», є документально підтвердженими належними первинними документами та податковими накладними.

Придбану гірчицю скаржник доставляв на склад ТзОВ «Агрофірма Трипілля» в с.Зарічне Радивилівського району Рівненської області для зберігання та наступної обробки у відповідності до договору відповідального зберігання від 04.01.201р. №04/01/11.

Суд першої інстанції вказав на те, що позивач не надав документи складського обліку товарів (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу).

Колегія суддів зазначає, що дані документи є первинними бухгалтерськими документами ТзОВ «Агрофірма Трипілля», а не апелянта, а тому суд мав можливість витребувати їх у цього підприємства для огляду.

Для підтвердження факту приймання, зважування та очистки гірчиці апелянт надав акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 від 29.04.2011р. та №ОУ- 0000002 від 31.05.2011р.

Суд першої інстанції допустив, що даними актами виконувалися відповідні роботи по можливим операціям позивача з іншими контрагентами та за іншими операціями, що не є предметом по даній справі.

Таке твердження суду першої інстанції є помилковим, оскільки такий висновок є припущенням і не підтверджений жодним доказом.

В подальшому придбана гірчиця була реалізована контрагенту Аlрагі-Тrading( Турречина, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Суд першої інстанції посилається на те, що апелянтом завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2011р. на суму 27200 грн. по взаємовідносинах із ПП «ТК Юнітекс-Трейд», чим порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Обгрутовуючи такий висновко, суд першої інстанції покликається на акт перевірки ДПІ у Подільському районі м.Києва від 29.09.2011р. №373/23-205/37177657, відповідно до якого ДПІ у Рівненському районі повідомлено, що ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 3654485,19 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1тап.201.10ст.201,п.187.1 ст. 187 ПК України.

Також актом ДПІ у Подільському районі м.Києва встановлено: неможливість фактичного здійснення ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку, а на суб'єктивних висновках, що зроблені виходячи лише з формальних міркувань і суперечить приписам ст.ст. З, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якими визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який опирається на принцип превалювання сутності над формою (тобто обліку операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо кількості працівників та виробничих потужностей.

Відсутність виробничих потужностей, основних засобів та трудових ресурсів, не може свідчити про обставини не виконання договору купівлі-продажу, адже ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» не було позбавлене можливості щодо посередницької діяльності, залучення виробничих ресурсів, засобів та трудових ресурсів інших суб'єктів господарювання для виконання договору.

Факт придбання товару (сівалки кукурудзяної ) підтведжується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які надавалися для перевірки, про що відповідач вказав в акті перевірки (сторінки 18-19), а саме: договором купівлі-продажу б/н від 01.03.2011р., видатковою накладною, податковою накладною, банківськими виписками, актом приймання-передачі с/г техніки від 29.03.2011р., актом виконаних робіт по перевезенню вантажу від 30.03.2011р., перевезення здійснював приватний підприємець ОСОБА_5

Згідно бази ДПС остання звітність по податку на додану вартість ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» подана за травень 2011р., звітність по податку на прибуток за 1 квартал 2011р.

Оскільки придбання апелянтом сівалки відбулося в березні 2011 року, тому дана господарська операція відображена ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» в податковому обліку.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки документам на підтвердження подальшої реалізації сівалки кукурудзяної , а саме копії видаткової накладної від 27.05.2011 року №УТ-0000219, податкової накладної та довіреності від 27.05.2011р. на отримання ОСОБА_6 товарів від позивача за договором №19/05 від 19.05.2011 року.

Вищевказані документи підтверджують реалізацію для ПП «Ніжин-Агродар» сівалки кукурудзяної, придбаної у ТК «Юнітекс-Трейд».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Товариством завищено податковий кредит з ПДВ за III квартал 2011р. на загальну суму 19266 грн. по взаємовідносинах із ПП «Укрхімресурси», чим порушено вимоги п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд зазначив, що згідно бази ДПС остання звітність по податку на додану вартість ПП «Укрхімресурси» подана за липень 2011р., декларації з податку на прибуток подані за 1 квартал 2011р., за II квартал 2011р. з нульовими показниками.

За результатами перевірки з податкового кредиту виключено податок на додану вартість на загальну суму 19266 грн. по транспортних послугах, так як дана сума, на думку суду і податкового органу, не підтверджена податковими накладними.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Так, законодавець не передбачив обов'язок платника вказувати прізвище уповноваженої особи, яка підписала податкову накладну.

Оскільки податкові накладні, видані ТОВ «Юнітранс ЛТД», відповідають вимогам і 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тому податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 2151 грн. та за вересень 2011 року в сумі 334 грн. є підтвердженим.

За наслідками проведеної вищевказаної перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012р. №0000083500, яким ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 348662 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22788 грн.; від 07.02.2012р. №0000093500, яким ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» зменшено розмір і від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211747 грн. та застосовано штрафну і фінансову) санкцію в розмірі 5441 грн.

Апелянт не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000083500 від 07.02.2012р. в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283453 грн. основного платежу та 22788 грн. штрафної (фінансової) санкції та з податковим повідомленням-рішенням №0000093500 від 07.02.2012р. в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість 186246,66 грн. основного платежу та 5441 грн. штрафної (фінансової) санкції і оскаржив їх до Державної податкової служби у Рівненській області.

За результатами розгляду скарги ДПС у Рівненській області було прийняте рішення №5579/10-210/34 від 13.04.2012р., яким:

- залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДШ у Рівненському районі від 07.02.2012р. №0000083500 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 348662 грн. за основним платежем та 22788 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000093500 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 211747 грн., а скаргу генерального директора ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» М.М.Панчука - без задоволення;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДШ у Рівненському районі №0000093500 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5441 грн., а скаргу генерального директора ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» в цій частині - задоволено.

Рішенням ДПС України від 27.06.2012р. №11618/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.60.4.ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового.

Оскільки відповідач на дату звернення позивачем до Рівненського окружного адміністративного суду податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 211747 грн. на адресу апелянта не направив, а надіслав тільки 21.08.3012р., після проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, тому Товариство звернулося до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Рівненському районі від 07.02.2012р. №0000093500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 186247 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.08.2012р. по справі № 2а/1770/2885/2012 за позовом ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 07.02.2012р. №0000083500 в частині нарахування ТзОВ «УкрТехноФос-Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 226758 грн., в т.ч. 212019 грн. - основного платежу та 14739 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 07.02.2012р. №0000093500 в частині зменшення розміру від'много значення суми податку на додану вартість на суму 183763 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товарів і послуг у контрагентів ТОВ «Контракпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група, ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ПП ТК «Юнітекс-Трейд», 1111 «Укрхімресурси» є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані цими ж контрагентами відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні по іншій справі первинними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Контракпромбуд», ТОВ «Українська агропромислова група, ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «Торговий дім «ІС-Холдинг», ТК «Юнітекс-Трейд», ПП «Укрхімресурси», які стали підставою для формування ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» валових витрат та податкового кредиту у перевірений період.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апелянтом у судовому засіданні в суді першої інстанції спростовано висновок відповідача, викладений в акті перевірки про те, що господарські операції не підтверджені первинними документами (накладними, ТТН та іншими документами) та є такими, що не використовуються у господарській діяльності.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.08.2012р. по справі №2а/1770/2885/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС - без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що апелянт на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит.

Колегія суддів вважає твердження відповідача щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12 ВАСУ визначив, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Контролюючим органом не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та TOB «Укртрансзапчастина» правочинів.

Таким чином, контролюючим органом не доведено не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Податковим органом також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Податковим органом лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Тому для визнання згідно зі ст. 228 ЦК угоди такою, що порушує публічний порядок, необхідно обов'язково довести наявність такої мети. Мета юридичної особи може бути доведена за допомогою мети його керівника - фізичної особи, який на момент укладання угоди виконував представницькі функції згідно із статутом (положенням) або довіреності. Причому наявність у фізичної особи мети, зазначеної в ст. 228 ЦК, тягне за собою кримінальну відповідальність за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Тому такі обставини можуть бути підтверджені тільки обвинувальним вироком. За відсутності доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а також існування умислу в діях платника податків або його контрагента, угоду не можна визнати такою, що порушує публічний порядок.

Колегія суддів констатує наявність у позивача як на момент проведення перевірки, так і в ході судового розгляду всіх податкових накладних та інших первинних документів, що підтверджують факт поставки товару, і що всі вони підписані і скріплені печатками, а також мають всі реквізити, необхідні за законодавством. І, відповідно, визнав неспроможними посилання апелянта на їх відсутність як підставу для застосування п. 7,4.5 Закону «Про податок на додану вартість», який забороняє включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 вказував на те, що при кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами або однієї із сторін правочину. І що підтвердженням такої провини може бути тільки вирок суду за кримінальною справою.

ВАСУ у вищевказаній постанові вказав на необхідність дотримання презумпції правомірності угод і на те, що визнанню угоди нікчемною повинен передувати або вирок суду про притягнення учасників (учасника) угоди до кримінальної відповідальності, або рішення суду про визнання угоди недійсною (такі висновки були викладені також у постанові від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12).

Колегія суддів зазначає, що для того, щоб застосувати санкції до платників податків, які уклали, на думку податківців, угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування, їм доведеться спочатку довести в судовому порядку, що такі угоди дійсно порушують публічний порядок і спрямовані на ухилення від сплати податків.

Постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 202, 205, 207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" задовольнити, постанову Рівнеського окружного адміністративного суду від "16" листопада 2012 р. скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" сплачений судовий збір в сумі 1862 грн.48 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" вул.Соборна,370-В,м.Рівне,33024

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023