Ухвала суду № 28615942, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-6816/10/1470

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ойкумена Північ»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, в якій просить, скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ойкумена Північ»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 серпня 2010 року № 0021341720/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 025 грн. та штрафні санкції 6 050 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки в результаті правочину із внесення майна до статутного фонду юридичної особи засновник отримує у власність дохід у вигляді майна (корпоративних прав), такий прибуток оподатковується за правилами встановленими ст. ст. 11, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Апелянт звернув увагу на те, що спірні правовідносини не стосуються доходу від володіння корпоративними правами у вигляді дивідендів чи у інших встановлених законодавством формах, а стосуються доходу від отримання самих корпоративних прав, як виду майна, у власність, в обмін на майно, що внесено до статутного фонду.

ТОВ «Ойкумена Північ» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суду першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ойкумена Північ»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26 січня 2009 року (а.с.42), засновниками ТОВ «Ойкумена Північ», є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які внесли в статутний фонд товариства своє майно (комп'ютери, меблі, оргтехніку та ін.) на загальну суму 60500 гривень та отримали 50% частки від статутного фонду (а.с.30). Фактично з моменту створення ТОВ «Ойкумена Північ»ніякої господарської діяльності не вело, податків не сплачувало.

21 червня 2010 засновниками товариства прийнято рішення про його ліквідацію у зв'язку з відсутністю господарської діяльності (а.с.43).

У зв'язку з ліквідацією товариства, в період з 22 по 28 липня 2010 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку товариства, результати якої оформлені актом №1215/23-600/36317281 від 02 серпня 2010 року (а.с. 10).

Суд першої інстанції встановив, що податківці кваліфікували отримання учасниками товариства корпоративних прав на суму 60500 грн., як дохід фізичних осіб (інвестиційний прибуток), який повинен обкладатися податком за ставкою 5% відповідно до п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а оскільки товариство є податковим агентом щодо цього податку, то нарахували йому до сплати недоїмку з доходу з фізичних осіб на суму 3 025 гривень та штраф у подвійному розмірі на суму 6 050 гривень, а всього 9 075 гривень, про що 09 серпня 2010 року уповноваженою особою відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021341720/0 (а.с.9).

З урахуванням положень ст.4, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»суд першої інстанції встановив, що у випадку з засновниками товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніякого продажу корпоративних прав не відбувалося, а отримання учасниками товариства корпоративних прав в статутному фонді товариства замість внесеного ними майна на таку ж саму суму не є інвестиційним прибутком та не повинно включатися до оподатковуваного доходу громадян, у зв'язку з чим податковий орган помилково нарахував позивачу недоїмку та штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб, а оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0021341720/0 від 09 серпня 2010 року підлягає скасуванню.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, представник апелянта надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позивач у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що в результаті правочину із внесення майна до статутного фонду юридичної особи засновник отримує у власність дохід у вигляді майна (корпоративних прав), та такий прибуток оподатковується за правилами встановленими ст. ст. 11, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки на думку апелянта, спірні правовідносини не стосуються доходу від володіння корпоративними правами у вигляді дивідендів чи у інших встановлених законодавством формах, а стосуються доходу від отримання самих корпоративних прав, як виду майна, у власність, в обмін на майно, що внесене до статутного фонду, тобто мають характер договору міні, до якого застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Договір міни входить до групи договірних зобов'язань, направлених на оплатну передачу майна у власність. Основною індивідуалізуючою ознакою такої передачі є те, що зустрічне надання за відчужене майно має товарну форму, а не грошову. За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Дещо ширше розуміння договору міни (бартеру) міститься в податковому законодавстві України. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Слід, однак, зауважити, що таке визначення бартеру застосовне лише для цілей та у сфері дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Договір міни є консенсуальним, оплатним і двостороннім.

Кожна зі сторін цього правовідношення має не лише права, а й обов'язки. Кожна зі сторін є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

За таких обставин апелянт помилково вважає, що отримання учасниками товариства корпоративних прав в статутному фонді товариства замість внесеного ними майна на таку ж саму суму є по суті договором міни.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган помилково нарахував позивачу недоїмку та штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб, а оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0021341720/0 від 09 серпня 2010 року підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. 195, ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко