Ухвала суду № 28615950, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-291/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання -Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 13 березня 2011 року Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Бетонбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0030320700/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 859 грн. та штрафні санкції в сумі 429,50 грн.; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0030330700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 157 808 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки податкові накладні виписані контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд»містять недостовірні відомості про місцезнаходження ТОВ «ІС-Трейд», яке відповідно до Акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 264 від 17 травня 2010 року не знаходиться за юридичною адресою.

За таких обставин апелянт вважає, що податкові накладі складені неналежним чином, а тому не можуть бути підставою для внесення зазначених в них сум до складу податкового кредиту.

Також апелянт посилається на те, що контрагент позивача - ТОВ «ІС-Трейд» не декларувало податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем за травень 2010 року та не сплачувало ПДВ до бюджету, що свідчить про відсутність поставки товару позивачу.

ТОВ «Бетонбудсервіс»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва.

В період з 30 серпня по 15 вересня 2010 та з 27 по 29 жовтня 2010 відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відє'много значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 по 31 грудня 2009 року та з 01по 31 травня 2010 року.

За наслідками перевірки складений акт №1729/07-000/33188728 від 02 листопада 2010 року, в якому зазначено про порушення, на думку перевіряючих, позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.п.7.4.5 п.п.7.5.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7.10 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 157 808 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на 859 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0030320700/0 від 12 листопада 2010, яким визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1 288,50грн. (основний платіж 859 грн., штрафні санкції 429,50 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0030330700/0 від 12 листопада 2010, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157 808 грн.

Суд першої інстановий встановив, що підставою, відповідно до акту перевірки, для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшеня суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є висновок контролюючого про складання контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд» податкових накладних, на підставі яких в подальшому позивач формував податковий кредит, з порушенням встановленого порядку, зокрема в зв'язку з зазначенням в них місця знаходження продавця товару (ТОВ «ІС-Трейд»), за яким останній фактично не перебуває.

Також суд першої існатнції встановив, що підставою для прийняття оскаржених рішень є посилання відповідача на безтоварність операцій між ТОВ «ІС-Трейд»та ТОВ «Бентобудсервіс», оскільки на час проведення перевірки не підтверджені товарно-транспортними накладними, та ТОВ «ІС-Трейд», не сплачено до бюджету податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

Суд першої інстанції встановив, що при перевірці контролюючим органом не встановлено порушення податкового законодавства безпосередньо позивачем.

Суд першої інстанції встановив, що 30 квітня 2010 між позивачем та ТОВ «Батумський морський порт»укладений договір, згідно якого ТОВ «Бентобудсервіс»зобов'язався передати товар грейфера у відповідності зі специфікацією № 1 до даного договору, а саме моделі: грейфер К136 та грейфер 16-Л2. З метою виконання зазначеної угоди, 30 квітня 2010 позивач уклав договір з ТОВ «ІС-Трейд», згідно умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобов'язалось надати грейфер К136 та грейфер 16-Л2-Пр ТОВ «Бентобудсервіс», а позивач зобов'язався прийняти та оплатити даний товар на умовах, викладених в договорі.

12 травня 2010 року ТОВ «Бентобудсервіс»здійснило попередню оплату за товар ТОВ «ІС-Трейд»., після чого, ТОВ «ІС-Трейд», яке зареєстровано платником податку на додану вартість, виписало податкову накладну на дану продукцію.

04 серпня 2010 ТОВ «ІС-Трейд», згідно прийнятим на себе зобов'язанням за договором від 30 квітня 2010 року, передало ТОВ «Бентобудсервіс»грейфер К136, що підтверджено видатковою накладною №201.

11 жовтня 2010 року ТОВ «ІС-Трейд»на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором від 30 квітня2010 року, передало ТОВ «Бентобудсервіс»прийняло грейфери 16-Л2-Пр у кількості 2 одиниці, що підтверджено видатковою накладною № 1110/1.

На виконання договірних зобовязань перед ТОВ «Батумський морський порт»за договором від 30 квітня 2010 року, ТОВ «Бентобудсервіс»здійснив відправку даної продукції за межі митної території України, що підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями.

Також суд першої інстанції встановив, що 18 березня 2010 року між ТОВ «Бентобудсервіс»та ТОВ «Росамед»укладений договір, відповідно п.1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність ТОВ «Росамед»продукцію - миючі машини ММ4А та запасні частини до них відповідно до специфікації №1. На виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань, 30 квітня 2010 року ТОВ «Бентобудсервіс»уклало договір з ТОВ «ІС-Трейд», відповідно до умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобов'язалося надати позивачу миючі машини ММ4А разом з запасними частинами до них.

Після здійснення ТОВ «Бентобудсервіс»оплати за дану продукцію, що підтверджено банківськими виписками, ТОВ «ІС-Трейд»виписало позивачу відповідні податкові накладні від 06 травня 2010 року та 17 травня 2010 року.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання прийнятих на себе за договором від 30 квітня 2010 року зобов'язань, ТОВ «ІС-Трейд»17 травня 2010 року передало ТОВ «Бентобудсервіс»миючі машинки у кількості двадцяти одиниць, що підтверджено видатковою накладною №РН-114, а 04 червня 2010 року - запасні частини до миючих машинок, що підтверджено накладним №164/1, №164/2.

Після цього, на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором з ТОВ «Росамед» від 18 березня 2010, позивач відправив дану продукцію за межі митної території України, що підтверджено вантажними митними деклараціями.

Суд першої інстанції встановив, що підтвердженням реального здійснення позивачем господарських операцій є наявність письмових цивільно-правових угод, платіжних доручень, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявок на виконання перевезень, рахунків-фактури на організацію транспортування вантажів, платіжних документів на оплату транспортних послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт, договорами на перевезення вантажу укладеними між Позивачем та СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 Документи, якими позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту, є такими, що достеменно підтверджують такі витрати та факт придбання товару (реальність господарських операцій), оскільки відповідають вимогам (обовязкові реквізити) ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції встановив, що дослідженні фактичні дані підтвердили наявність в діях позивача економічної доцільності витрат на придбання товарів та намір придбання товару для його подальшого використання у власній господарській діяльності. В подальшому товари були реалізовані учасникам господарських відносин, що свідчить про реальну наявність майна, що було предметом угод, товарність господарських операцій при придбані товарів та підтверджено зовнішньоекономічними контрактами між позивачем та підприємствами нерезидентами ТОВ «Росамед» та ТОВ «Батумський порт», міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажними митними деклараціями.

Суд першої інстанції встановив, що припущення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІС-Трейд»не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено факт поставки товарів по господарським операціям, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. А при доведеності реальності вчинених господарських операцій, що були підставою для формування позивачем податкового кредиту, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Також суд першої інстанції встановив, що посилання відповідача на безтоварність господарських операцій, в зв'язку з не підтвердженням їх товарно-транспортними накладними є невмотивованими, оскільки спростовані дослідженими в судовому засіданні договорами на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними (від 04.08.2010 та 11.10.2010), актами здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявками на виконання перевезень, рахунками-фактурами на організацію транспортування вантажів, платіжними документами на оплату транспортних послуг, свідченнями директора ТОВ «ІС-Трейд», відповідно до яких, перевезення грейферів (16-Л2-ПР, К-136) проводилось за рахунок покупця (позивача) іншими субєктами господарювання перевізниками.

Суд першої інстанції встановив, що посилання відповідача на відсутність у контрагента ТОВ «ІС-Трейд»- продавця товару, достатніх основних засобів, трудових ресурсів, як на підставу неможливості проведення господарських операцій, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного виконання зобов'язань та перевезення товару за рахунок покупця третіми особами - субєктами господарювання-перевізниками, не має правового значення, оскільки чинне законодавство, що регулює правовідносини в сфері поставок, не містить обмежень щодо отримання та транспортування товару від продавця до покупця за рахунок останнього з залученням інших суб'єктів господарювання - перевізників.

Суд першої інстанції встановив, що судження відповідача про недійсність податкових накладних з причин зазначення в них юридичної адреси, за якою продавець фактично не знаходиться, є надуманими та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки сам факт неперебування суб'єкта господарювання за адресою, вказаною з ЄДРЮФОП, не є підставою для визнання документів недійсними або незаконними. Припущення про незнаходження контрагента позивача -ТОВ «ІС-Трейд», за адресою, зазначеною в податкових накладних, стосується періоду проведення контролюючим органом перевірки (серпень-жовтень 2010 року), а не вчинення ТОВ «ІС-Трейд»та позивачем господарських операцій - до 18 травня 2010 року.

Суд першої інстанції встановив, що перебування ТОВ «ІС-Трейд»за адресою, вказаною в виданих податкових накладних, підтверджено показаннями свідка - директора ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_1.; договором оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв Варварівський узвіз, 5, укладеним між ТОВ «ІС-Трейд»договорм та Миколаївською морською спортивно-технічною школою Товариства сприяння обороні України; актом приймання-передачі нежитлового приміщення, платіжними документами за оренду вказаного приміщення та оплату за електричну енергію від імені ТОВ «ІС-Трейд».

Суд першої інстанції встановив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.1.8, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1, 7.72, 7.7.10 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є припущеннями, які не підтвердженні достатніми та допустимими доказами, та спростовані дослідженими в судовому засіданні фактичними даними.

Суд першої інстанції встановив необгрунтованість доводів відповідача щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту в зв'язку не сплатою контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд» до бюджету податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс», оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що обставини, на які посилається відповідач - несплата контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд»податкових зобовязань, знаходяться поза межами вимог пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, оскільки вказаний закон не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагентом ТОВ «ІС-Трейд», що обумовлені діловою метою, а твердження відповідача про безтоварність здійснених між позивачем та контрагентом правочинів є бездоказовими.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції правильно встановив, що підставою для прийняття оскажених податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про складання контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд»податкових накладних з порушенням встановленого порядку, зокрема із зазначенням в них місця знаходження продавця товару (ТОВ «ІС-Трейд»), за яким останній фактично не перебувє, та висновку про безтоварність операцій між ТОВ «ІС-Трейд»та ТОВ «Бентобудсервіс», оскільки на час проведення перевірки не підтверджені товарно-транспортними накладними, а ТОВ «ІС-Трейд», не сплачено до бюджету податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року по справі № 21-42а10 висловився, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також Верховний Суд України в постанові від 29 жовтня 2010 року по спарві № 21-14а10, висловився, що Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (постанова ВСУ від 29 жовтня 2010 року, справа №21-14а10).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість доводів відповідача про безтоварність операцій між ТОВ «ІС-Трейд»та ТОВ «Бентобудсервіс», у зв'язку з не сплатою ТОВ «ІС-Трейд»до бюджету податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

Також матеріалами справи спростовні доводи відповідача щодо безтоварності укладених угод, оскільки їх реальність підтверджена письмовими цивільно-правовими угодами, платіжними дорученнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявками на виконання перевезень, рахунками-фактурами на організацію транспортування вантажів, платіжними документами на оплату транспортних послуг, актами здачі-прийняття виконаних робіт, договорами на перевезення вантажу укладеними між Позивачем та СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3

Документи, якими позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту, підтверджують такі витрати та факт придбання товару (реальність господарських операцій), та відповідають вимогам, обовязковим реквізитам, ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Недійсність податкових накладних з причин зазначення в них юридичної адреси, за якою продавець фактично не знаходиться спростована матеріалами справи оскільки перебування ТОВ «ІС-Трейд»за адресою, вказаною в виданих податкових накладних, підтверджено показаннями свідка директор ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_1.; договором оренди нежилго приміщення за адресою: м.Миколаїв Варварівський узвіз, 5, укладеним між ТОВ «ІС-Трейд»та Миколаївською морською спортивно-технічною школою Товариства сприяння обороні України; актом приймання-передачі нежилого приміщення, платіжними документами за оренду вказаного приміщення та оплату за електричну енергію від імені ТОВ «ІС-Трейд».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко