Ухвала суду № 28615603, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-22759/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Кривошеєва С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року

у справі № 2а-28889/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ»

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську,

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі -відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2009 року у сумі 14284,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн., а всього на суму 59477,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2009 року у сумі 14284,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн., а всього на суму 59477,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ»судовий збір у сумі 594,77 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Геліант-ХХІ», посилаючись на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач-2 направив до суду клопотання про заміну ГУ ДКУ в Луганській області його правонаступником -Управлінням ДКС України у м. Луганську Луганської області ГУ ДКС у Луганській області, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби», довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 565807 від 16 серпня 2012 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААВ № 229035 від 22 грудня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ГУ ДКУ в Луганській області його правонаступником -Управлінням ДКС України у м. Луганську Луганської області ГУ ДКС у Луганській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Геліант-ХХІ»подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань -3198,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту -7322,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення -4124,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду -14284,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 14284,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку -14284,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ТОВ «Геліант-ХХІ»подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань -2633,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту -43702,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення -41069,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду -4124,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 4124,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 4124,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ТОВ «Геліант-ХХІ»подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань -2633,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту -20295,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення -17662,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду -41069,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 41069,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку -41069,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ленінська МДПІ у м. Луганську провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Геліант-ХХІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень, вересень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні -вересня 2009 року, за результатами якої було складено довідку № 51/23-616/31673389 від 25 січня 2010 року.

Перевіркою було підтверджено відображене ТОВ «Геліант-ХХІ»у деклараціях бюджетне відшкодування податку на додану вартість: за липень 2009 року на суму 3267,00 грн., за серпень 2009 року на суму 417,00 грн., за вересень 2009 року на суму 7639,00 грн. Також у довідці було вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за липень 2009 року на суму 11017,00 грн., за серпень 2009 року на суму 3707,00 грн., за вересень 2009 року на суму 33430,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди, з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Ленінська МДПІ у м. Луганську провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Геліант-ХХІ»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень, вересень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні -вересня 2009 року, за результатами якої було складено довідку № 51/23-616/31673389 від 25 січня 2010 року. Зазначена довідка є засобом реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами вказаної довідки перевіркою не було встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядках 10-17 декларації, перевіркою не встановлено завищення/заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у податкових деклараціях.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абзац 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»Ленінська МДПІ у м. Луганську мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний Ленінською МДПІ у м. Луганську, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ленінської МДПІ у м. Луганську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна