Ухвала суду № 28615001, 20.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 грудня 2012 р. № 5004/1929/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В.,суддів:Данилової Т.Б., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р",про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 06.09.2012у справі№ 5004/1929/11за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення 248500 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 248 500,00 грн., в тому числі: 35 500,00 грн. - орендної плати, 213 000,00 грн. -штрафу. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.12.2011 у справі №5004/1929/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012, позовні вимоги задоволено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 213000 грн. штрафу; в частині стягнення 35 500,00 грн. орендної плати відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2012 у справі №5004/1929/11 рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано в частині присудження до стягнення 213000 грн. штрафу, у позові в цій частині відмовлено; в решті рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.09.2012 у справі №5004/1929/11, в якій просить зазначену постанову скасувати, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 14 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2012 у справі №5019/16/12, від 10.03.2010 у справі №11/214, від 18.06.2012 у справі №1/70пн, від 03.12.2009 у справі№3/176-09.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 06.09.2012 у справі №5004/1929/11, предметом спору (в частині, що стосується доводів заявника) є вимога про стягнення з відповідача як суборендаря штрафу за неповідомлення позивача як орендодавця про бажання скористатися або про відмову від свого права на укладення в подальшому договору оренди, що передбачено договором суборенди. Суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення штрафу скасував та відмовив у позові в цій частині, мотивуючи тим, що наймач на власний розсуд може скористатися або не скористатися своїм переважним правом на укладення договору; відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до вчинення дій, які не є обов'язком для неї.

Водночас у постанові від 03.12.2009 у справі №3/176-09 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача плати за кожен день затримки звільнення орендованого приміщення, оскільки рішенням суду в іншій господарській справі зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення, однак відповідач виконав зобов'язання із затримкою, що є підставою для задоволення позову та стягнення спірної суми на підставі умови договору оренди (якою передбачено, що у разі затримки звільнення приміщення наймач зобов'язується сплатити наймодавцю по 150 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення). Проаналізувавши зміст наведеної постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів не знаходить підтвердження доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цій справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву.

Водночас постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2012 у справі №5019/16/12, від 10.03.2010 у справі №11/214, від 18.06.2012 у справі №1/70пн не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву, з огляд на різні предмети та підстави позовів у цих справах. Зокрема, у справі №5004/1929/11 предметом позову є вимога про стягнення орендної плати та штрафу за порушення договірних зобов'язань, тоді як предметом позову в справі №5019/16/12 є вимога про визнання недійсними умов договору суборенди на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, у справах №11/214, №1/170пн -про спонукання до виконання умов договору (а саме: у справі №11/214 -про зобов'язання надати копії договорів про надання комунальних послуг на об'єкт оренди; у справі №1/070пн -про зобов'язання надати оригінали технічних паспортів та правовстановлюючих документів на нерухоме майно, подати приватному нотаріусу заяву про зняття заборони та про виключення з реєстру обтяжень нерухомого майна та з реєстру іпотек нерухомого майна, зобов'язання нотаріуса зняти заборону на відчуження майна), що виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 11116 ГПК України.

Враховуючи наведене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" у допуску справи №5004/1929/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: Т.Данилова О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)