Ухвала суду № 28614915, 10.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р. Справа № 9104/152660/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Ніколіна В.В., Качмара В.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ № 1 АВТО» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШРБУ № 1 АВТО» (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Личаківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001082320 від 22.03.2012 року.

Позивач мотивує позов тим, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 25893,39 грн., в тому числі за грудень 2011 року, що призвело до заниження ПДВ на цю ж суму з тих підстав, що контрагентом Позивача ТОВ «Львівське шляхове товариство» не подано декларацію по ПДВ за грудень 2011 року та не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ за грудень 2011 року, у даного контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через незначну чисельність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, що дає підстави для висновку про відсутність фактичного відвантаження ТМЦ для Позивача. Позивач зазначає, що такі висновки безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТОВ «Львівське шляхове товариство» та документами по факту реалізації частини придбаного товару контрагентові Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Відповідачем не доведено твердження про нікчемність господарських операцій між підприємством та ТОВ «Львівське шляхове товариство», не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0001082320. Натомість, Позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила ДПІ у Личаківському районі.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на обставини, зафіксовані у акті перевірки № 12723-2/37362801 від 02.03.2012 р., зазначає, що в ході проведення перевірки не підтверджено господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Львівське шляхове товариство», яке за місцем свого знаходження відсутнє, в нього немає необхідного трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нове рішення, яким відмовити в позові.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.11.2010р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 04.11.2010р. за № 8448. На дату складання акта Підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Окружним судом також встановлено, що ДПІ у Личаківському районі проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756 (далі - ПКУ), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 25893,39 грн., що викладено в Акті перевірки від 02.03.2012р. №127/23-2/37362801.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Личаківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012р. № 0001082320, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 25893,39 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 6473,35 грн.

Вірно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Так, ДПІ у Личаківському районі встановлено, що до «АІС ОР» ДПА України внесено інформацію про наявність у ЄДР запису про відсутність за місцем знаходження ТОВ «Львівське шляхове товариство». Крім цього, дане підприємство не подало декларацію з ПДВ за грудень 2011 року та не задекларувало податкові зобов'язання по ПДВ грудень 2011 року. З квітня 2011 року податкову звітність ТОВ «Львівське шляхове товариство» не подавало, за винятком декларацій з ПДВ за липень та грудень 2011 року, які прийняті «до відома», податки збори та обов'язкові платежі не сплачувались, що свідчить про відсутність проведення господарської діяльності. Звітність по податку на прибуток (додаток К1) не подавалась. Директор та бухгалтер підприємства є однією особою, що свідчить про відсутність у ТОВ «Львівське шляхове товариство» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ.

На підставі вищевикладеного та з врахуванням того, що у ТОВ «Львівське шляхове товариство» немає приміщень, необхідних трудових та матеріальних ресурсів, ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством, в порушення вимог ПКУ, завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Львівське шляхове товариство» на загальну суму 25893,39 грн., в тому числі за грудень 2011 року, що призвело до заниження ПДВ за грудень 2011 року на цю ж суму.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно пункту 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні суду, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Досліджені судом першої інстанції документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими та видатковими накладними, картками складського обліку, договорами оренди складу під сипучі будівельні матеріали та іншими письмовими документами.

Як вбачається з Договору від 01 квітня 2011 року, ТОВ «Львівське шляхове товариство» (Продавець) та Підприємство (Покупець) уклали договір б/н, предметом якого є купівля-продаж будівельних матеріалів. Згідно п.1.3, вказаний товар Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його.

На виконання умов Договору ТОВ «Львівське шляхове товариство» виписано видаткові накладні від 02.12.2011р. №51 та від 05.12.2011р. №52, податкові накладні від 02.12.2011р. №2 згідно номенклатури якої: «щебінь безфракційний» на загальну суму ПДВ 16 000,00грн. та від 05.12.2011р. № 3 згідно номенклатури якої: «асфальт» на загальну суму ПДВ 9 893,32грн., які, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесені Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації грудня 2011 року.

Як вказано в оскаржувані постанові, представник Позивача пояснив в судовому засіданні, що оплата за товар не була проведена у зв'язку з блокуванням рахунків ТОВ «Львівське шляхове товариство».

Товар, який був предметом Договору купівлі-продажу, не обмежений в цивільному обороті України.

Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за грудень 2011 року надано податкові накладні, заповнені належним чином.

Факт здійснення господарських операцій Підприємством підтверджується Договором оренди складу під сипучі будівельні матеріали від 01.08.2011р., згідно якого Підприємство (Орендар) прийняло від ЗАТ «Львівшляхрембуд» (Орендодавець) у строкове платне користування територію складського приміщення, що розташоване за адресою м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1, загальною площею 3000 м кв., для використання на умовах, визначених у даному Договорі.

Окрім того, в справі наявний Договір оренди складу під сипучі будівельні матеріали від 14.06.2011р., згідно якого ТОВ «Львівське шляхове товариство» (Орендар) прийняло від ЗАТ «Львівшляхрембуд» (Орендодавець) у строкове платне користування територію складського приміщення, що розташоване за адресою м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1, загальною площею 3000 м кв., для використання на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно Договору Підприємства з ЛМКП «Львівводоканал» від 04.04.2011р. №10-219Т Підприємство зобов'язується до 31.12.2011р. поставити ТОВ «Львівське шляхове товариство» (Замовник) товар згідно Лоту № 2, акцептованим рішенням комітету з конкурсних торгів 15.03.2011р. Найменування товару згідно п.1.2 - бітум та асфальт природний. Видатковою накладною № РН-0000008 від 08.12.2011р., податковою накладною № 1 від 08.12.2011р., довіреністю на одержання товару підтверджується факт реалізації придбаного у ТОВ «Львівське шляхове товариство» асфальту контрагенту Підприємства ЛМКП «Львівводоканал».

В матеріалах справи наявні картки складського обліку матеріалів.

Згідно картки № 00092 по щебеню обліковуються придбані у ТОВ «Львівське шляхове товариство» 800 т асфальту.

Згідно розхідних документів на відпуск товару ЛМКП «Львівводоканал» за період з лютого по 01.07.2011р. залишок товару на складі Підприємства становить 218 т.

Відповідно записів у картці складського обліку матеріалів № 00074 по товару станом на 05.12.2011р. обліковується 64,4 т асфальту, який відпущено зі складу на ЛМКП «Львівводоканал» згідно розхідного документа від 08.12.2011р.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Отже правильним є висновок суду першої інстанції про те, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит

Правильно проаналізувавши норми ст.. ст.. 215, 216, 228 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність податковим органом нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Також вірним є висновок суду першої інстанції, що під час здійснення спірної господарської операції не потрібно було складати первинних транспортних документів про перевезення товару, оскільки такий переміщався лише в межах орендованої Підприємством та його контрагентом території складу під сипучі будівельні матеріали, що знаходяться за однією і тією ж адресою.

Судом першої інстанції враховано, крім іншого, діяльність Позивача, який, як господарюючий суб'єкт, веде діяльність з листопада 2010 року, роботи, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі № 2а-5955/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.В. Ніколін

В.Я. Качмар