Ухвала суду № 28610732, 06.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"06" червня 2012 р. Справа № 2а/1770/773/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" березня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Системи управління -КОНСИС" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Системи управління - КОНСИС" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень № 0021781541 від 19 грудня 2011 року та № 0023361541 від 26 січня 2012 року.

На обгрунтування позову позивач посилався на те, що податковий орган не мав права зменшувати розмір залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість (рядок 24 декларації з податку на додану вартість), та який виник у 2007-2009 роках, на підставі посилань на положення ст. 257 ЦПК України та п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 19.12.2011 року № 0021781541 та від 26.01.2012 року №0023361541.

У апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Рівному порушує питання про скасування постанови та ухвалення нової про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. На обгрунтування доводів апеляційної скарги ДПІ у м.Рівному зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого прийшов до неправильних висновків. Зокрема, вважає ДПІ у м.Рівному, позивач, на порушення п.102.5 ст.102, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищив залишок від"ємного значення по декларації за жовтень 2011 року на суму 1930 грн., який виник у травні 2008 року, та на суму 98907 грн., який виник у листопаді 2007 року на суму ПДВ 91736 грн.., за грудень 2007 року на суму ПДВ 3774 грн., за травень 2008 року на суму ПДВ 1930 грн., за грудень 2008 року на суму ПДВ 903 грн.

На думку ДПІ у м.Рівному, залишок від"ємного значення податкової декларації податкового періоду (грудень 2011 р.), який виник у квітні 2009 року в сумі 564 грн., термін давності 1095 днів ще не настав, але залишок приймав участь у погашенні податкових зобов"язань по декларації вересня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши ухвалене судом першої інстанції рішення на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за ЖОВТЕНЬ 2011 року ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Системи управління - Консис", за результатами якої був складений акт № 380/15-200/31765778 від 05.12.2011 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки прийняте оспорюване повідомлення-рішення № 0021781541 від 19 грудня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в сумі 1930, 00 грн.

Крім того, посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за ГРУДЕНЬ 2011 року ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Системи управління - Консис". За результатами перевірки був складений акт № 467/15-234/31765778 від 18.01.2012 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0023361541 від 26 січня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 98907, 00 грн. позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 13.12.2001р. взятий на податковий облік в органах ДПС за № 28-100/1476, зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 02.03.2009 року № 100202776, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рівному Рівненської області, Державної податкової служби, індивідуальний податковий номер 317657717160, видами діяльності за КВЕД є: 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, 34.30.0 - виробництво вузлів, деталів та приладдя для автомобілів та їх двигунів, 29.32.1 - виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства. 28.73.0 - виробництво виробів з дроту, 51.87.0 - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Системи управління - КОНСИС" 18.11.2011 року (а.с. 26-28) до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень.

У рядку 24 вказаної декларації відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 128773,00 грн. Цей залишок також перенесено до Додатку 2 (Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), далі - Додаток Д2). по звітних періодах: за листопад 2007 року в сумі 121602.00 грн., за грудень 2007 року в сумі 3774,00 грн., за травень 2008 року в сумі 1930,00 грн.. за грудень 2008 року в сумі 903,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 564,00 грн.

18 січня 2012 року позивачем до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року з відповідними додатками (а.с.30-34).

У рядку 24 вказаної декларації відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 98907,00 грн. Цей залишок також перенесено до Додатку Д2, по звітних періодах: за листопад 2007 року в сумі 91736.00 грн., за грудень 2007 року в сумі 3774,00 грн.. за травень 2008 року в сумі 1930,00 гри., за грудень 2008 року в сумі 903,00 грн.. за квітень 2009 року в сумі 564,00 грн.

З актів перевірки вбачається, що в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки відповідача про пропущення позивачем для формування розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з ПДВ наступного податкового періоду та вказаного у рядку 24 податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2011 року, строків давності, визначених у п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України та ст.257 Цивільного кодексу України.

Такі висновки податкового органу є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому до податкових відносин щодо строків, протягом яких платник податку може використати залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, не можуть бути застосовані норми Цивільного кодексу України, які регулюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У п.п. 15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-3, що був чинним на момент подання позивачем податкових декларацій у 2007-2009 роках, було вказано, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, положення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, та п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-3. мають аналогічний зміст та характер.

Норми вказаних статей застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, а відтак посилання відповідача на ст.257 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає безпідставним.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст.43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетною відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї стегні, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарі в/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналогічні положення містилися і в Законі України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинному на момент виникнення суми залишку від'ємного значення (далі - Закон "Про податок на додану вартість").

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" було передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку міг прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображалося платником податку у податковій декларації, яку він подавав за наслідками звітного періоду, в якому виникало право па подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що у податковому законодавстві розрізняються поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Наявність від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є підставою для здійснення платнику податків бюджетного відшкодування. Проте, таке право на бюджетне відшкодування реалізується шляхом прийняття платником податку рішення, яке відображається у відповідному рядку декларації та подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у спосіб, обраний платником податку.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Системи управління -КОНСИС" вул.Чорновола,44/70,м.Рівне,33028

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023