Рішення № 28609400, 30.11.2012, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

30.11.2012

Справа № 2029/7918/12р.

.н/п 2/2029/2038/12 р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Маслова М.І,

при секретарі _ Плотніковій І.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»(ЄДРПОУ 35509011) про визнання угоди недійсною, відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просив визнати недійсною угоду № 301814 від 19.08.2009 р. укладену між ним та Відповідачем та стягнути з Відповідача суму коштів сплачених за угодою у розмірі 30521,38 грн., та моральні збитки в сумі 5000 грн.

Позивач вважає, що зазначена угода за своїм змістом є такою, що грубо порушує його права, як споживача, укладена з застосуванням нечесної підприємницької практики та вводить споживача в оману, а тому підлягає визнанню недійсною.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 19 серпня 2012 року між ним та ТОВ «Авто просто»було укладено угоду № 301814. У відповідності до ст. 1 Угоди, її Предметом є надання учаснику системи «АвтоТак»послуг, спрямованих на придбання автомобіля. Згідно з умовами угоди Відповідач зобов'язувався: сформувати групу Учасників системи, організувати (сформувати) та проводити розподіли фондів групи, щодо надання учаснику системи права на купівлю автомобілю, здійснити оплату автомобілю на користь учасника системи, надати інші послуги, зазначені в умовах діяльності системи АвтоТак, чи які були додатково погоджені з учасником системи. Зі свого боку на виконання умов Угоди Позивач сплатив на користь ТОВ «Авто просто»9 грошових внесків на загальну суму 30521,38 грн. (у тому числі 7259,76 грн. -вступний внесок, решта щомісячні платежі -«повні внески»). Однак не дивлячись на своєчасне виконання Позивачем своїх обов'язків, право на отримання автомобіля ним отримано не було. Коли стала очевидною не можливість виконання Відповідачем його обов'язків.

На думку Позивача вказана угода вчинена з використанням Відповідачем нечесної підприємницької практики у вигляді створення та експлуатації пірамідальної схеми вводить споживача в оману, тому, відповідно до ч.6 ст. 19 ЗУ „Про захист прав споживачів", оскаржувана угода є недійсною.

У судове засідання з'явився представник Позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, а справу розглядати без участі Відповідача. Угоду вважає такою, що укладена з дотриманням чинного законодавства та не порушує прав споживача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши позицію відповідача висловлену у письмових запереченнях на позов, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2012 року між Позивачем та ТОВ «Авто просто»було укладено угоду № 301814 року, предметом якої є надання учаснику послуг програми "АвтоТак" через систему придбання автомобілів в групах.

Згідно додатку № 1 до вказаної Угоди ОСОБА_3 отримав право на придбання автомобіля марки "Chevrolet", модель "Captiva" за ціною 201660,00 грн..

В той же час, в угоді та додатках до неї не вказано підприємство, з яким ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Із ст. 3 Угоди вбачається, що зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, згідно ст. 5 цієї Угоди учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Угодою, в порядку та строки, визначені угодою; статтею 7 визначено, що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Відповідно до наявних у справі квитанції на виконання вищевказаної угоди Позивачем у період з серпня 2009 р. по квітень 2010 р., було сплачено на користь Відповідача 30521,38 грн., однак права на отримання автомобіля він так і не отримав.

Відповідно до розділу 1 додатка 2 до Угоди: «АвтоТак»- це торгова марка, що використовується для позначення послуг ТОВ «Авто просто»з адміністрування системи придбання автомобілів у групах.

З угоди випливає, що зміст послуг з адміністрування системи «АтоТак»полягає в тому, що учасник сплачує передбачені контрактом кошти, а ТОВ «Авто просто»формує групу учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля (ст. 3). Учасник одержує автомобіль відповідно до механізмів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених контрактом (ст. 4-6 додатку 2 до угоди), і таке визнання права здійснює ТОВ «Авто просто» на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Угода не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто просто»за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання споживачем автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість угодою передбачено, що у випадку відмови клієнта від контракту з нього утримується вступний внесок, а також відступне у розмірі двох чистих внесків, не повертаються адміністративні витрати й страховий внесок, повернення коштів відбувається після ліквідації групи.

Таким чином на підставі викладеного Суд приходить до висновку, що умови укладеної Угоди порушують права позивача, як споживача, оскільки здійснені ним виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків.

ТОВ "АВТО ПРОСТО" покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Частинами 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар (автомобіль), а за можливість одержання права на його купівлю, ТОВ «Авто просто»без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак» то такий механізм діяльності є пірамідальною схемою.

Встановлені обставини підтверджуються також рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2012 року , яким щодо відповідача встановлено факт використання ним у своїй діяльності з надання послуг системи «АтоТак»- нечесної підприємницької практики. Суд враховує зазначене рішення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Зазначена постанова ВСУ винесена за результатами розгляду справи про визнання недійсним договору предметом якого є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «Кар Кредит»з метою придбання автомобіля у групі. Судом встановлено, що така система за своїм змістом є подібною до системи «АвтоТак». Тобто характер правовідносин, що мав місце у даному випадку є таким же як і характер правовідносин, що виникли між Позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО»у зв'язку з укладанням оспорюваної угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за

результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Посилання Відповідача на рішення судів наведених у запереченнях, як на доказ того, що схема його діяльності не підпадає під ознаки пірамідальної не беруться до уваги, оскільки вони суперечать правовій позиції Верховного суду України.

Таким чином доводи Відповідача щодо відсутності підстав для визнання договору недійсним суд вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Крім зазначеного, суд вважає, що угода містить ряд положень, що є справедливими по відношенню до Позивача та створюють дисбаланс у обсязі прав та обов'язків сторін.

Посилання Відповідача на те, що його зобов'язання визначено ст. 3 Угоди у 11 пунктах, а зобов'язання Позивача ст. 5 у 7 пунктах не беруться судом до уваги, оскільки обсяг прав та обов'язків визначається не кількістю пунктів у яких їх закріплено, а змістом таких пунктів. Так, виходячи зі ст. 3 угоди вбачається, що зобов'язання Відповідача зводяться до організації групи учасників та надання їм за плату послуг адміністративного характеру. У той же час перелік обов'язків Позивача не вичерпується п. 5 угоди, а фактично додаткові обов'язки Позивача у завуальованій формі містяться в інших статтях угоди та додатках до неї.

Так зокрема навіть, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання угоди недійсною.

Щодо позовних вимог в частині моральних збитків судом встановлено наступне.

Позивач поніс витрати при укладенні та виконанні зобов'язань за спірним договором. У зв'язку з чим починаючи з 01 травня 2010 року по теперішній час, він відповідно позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами з вини відповідача, незважаючи на те, що згідно умов Угоди та Додатку N 2 до неї фонду групи учасників системи є її власністю.

Кошти, які позивач сподівався отримати від відповідача, мали бути використані на придбання житла для себе. Розраховуючи на обіцянки відповідача і сподіваючись отримати кошти в найкоротший термін, позивач, в результаті не тільки не отримав їх, а ще й був позбавлений з вини відповідача права користування і розпорядження своїми коштами, вкладеними в систему «АвтоТак», які при укладанні, наприклад, кредитного договору з банком, дали б можливість вже давно мати власний автомобіль або житло.

Все це призвело до глибоких душевних страждань позивача, які почалися від дня коли стало очевидним невиконання відповідачем умов угоди та триває до теперішнього часу. Спричинену відповідачем моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки при укладанні Угоди Відповідачем умисно було порушено права Позивача, що полягало у включенні до умов угоди завідомо несправедливих положень та використання нечесної підприємницької практики -суд вважає, що моральна шкода завдана Позивачеві винними діями Відповідача.

Зважаючи на тривалість дії обставин, що спричинили страждання позивача та необхідність у втрачених позивачем коштах для вирішення побутових проблем -суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині відшкодування моральних збитків.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст. 4, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 6, 11, 23, 203, 215, 627, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 15,30, 60, 64,159, 169 п.2,3, 212-215, 292, 295 ЦПК, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Авто Просто»задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною угоду № 301814 від 19.08.2009 р.

Стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_3- 30521,38 грн. сплачених ним на користь Відповідача за угодою, та 5000,00 грн. у якості відшкодування моральних збитків.

Стягнути з Відповідача ТОВ «Авто Просто» 01601 ,м. Київ , вул . Воровського ,24 . корпус 1, 3-й поверх код ТОВ «Авто Просто» ЄДРПОУ 35509011на користь держави судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Маслов М.І.