Постанова № 28604696, 25.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2012 р. справа №5006/44/30/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Ломовцевої Н. В.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю представників сторін: від позивача:Гонопольський Д. Г. - за довір.від відповідача:Кудій О. Я. -за довір.розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід 13.09.2012р.у справі№ 5006/44/30/2012 (суддя: Кучерява О.О.)за позовомДержавного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київдо відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута", м. Слов'янськ Донецької областіпростягнення суми штрафу в розмірі 242 598, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута», м. Слов'янськ Донецької області про стягнення суми штрафу в розмірі 242598, 48 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2012р. у справі № 5006/44/30/2012 позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»задоволені частково, а саме: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута»на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»суму штрафу в розмірі 20216 (двадцять тисяч двісті шістнадцять) грн., 58 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 851 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн., 97 коп. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що встановлення сторонами у пункті 10.1 договору неустойки у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання не суперечить чинному законодавству, а є реалізацією ними вищезазначених положень ГК України, але позивач невірно розрахував суму штрафу, виходячи з вартості однієї одиниці продукції з урахуванням податку на додану вартість, оскільки відповідно до роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 року № 01-6/1205 у разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами штрафи за прострочення поставки, недопоставку продукції (товарів), за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) слід стягувати виходячи з цієї ціни без врахування будь-яких надбавок та суми податку на додану вартість. У зв`язку з чим, за розрахунком суду, загальна сума штрафних санкцій складає 202165, 82 грн. (з урахуванням ціни продукції, визначеної в специфікації без податку на додану вартість - 804, 16 грн.), однак з урахуванням заявленного відповідачем клопотання про зменшення суми штрафу з посиланням на тяжке фінансове становище, суд з урахуванням положень ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшив цю суму неустойки до 20216,58 грн., яка і була задоволена судом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування, позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. При цьому, позивач зазначив, по-перше, що під час розгляду справи суд першої інстанції не розглянув питання про збитки, з якими ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України пов`язують можливість для суду зменшувати неустойку та не з`ясував розмір збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з поставки продукції, а тому не з`ясувавши ці питання суд першої інстанції, на думку позивача, не мав права з власної ініціативи безпідставно знижувати розмір штрафу, встановленого договором між сторонами, виходячи тільки з того, що встановлений розмір штрафу є занадто великим. По-друге, позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про стягнення штрафу з відповідача без врахування суми податку на додану вартість, посилаючись на те, що ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання в цілому, а в договорі поставки, укладеному між позивачем та відповідачем, сума господарського зобов`язання, яка визначена в специфікації до цього договору, встановлена разом із податком на додану вартість, будь-яких застережень або умов з цього приводу договір не містить.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач доводи апеляційної скарги заперечив, зазначив, що ціна товару та відповідно загальна сума договору, тобто зобов`язання як в самому договорі поставки так і в специфікації визначені без ПДВ і сладає 14 208 703,04 грн., а ПДВ вказаний окремо. Порядок застосування податку на додану вартість регулюється виключно Податковим кодексом України, зокрема ст. 185 цього Кодексу визначений виключний перелік об`єктів оподаткування, тобто операцій, при здійсненні яких нараховується ПДВ, в якому відсутня така операція як «застосування або нарахування штрафних санкцій». Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції мав всі законні підстави для прийняття рішення про стягнення штрафу з відповідача без врахування сум ПДВ. Щодо правомірності зменшення господарським судом Донецької області розміру штрафу, відповідач зазначив, що ч. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України надає виключне право суду на зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, а тому суд першої інстанції прийнявши до уваги ступінь вини відповідача у невиконанні зобов`язань перед позивачем, причини такого невиконання, невідповідності заявленого до стягнення розміру штрафу, майновий стан відповідача дійшов обґрунтованого, на думку відповідача, висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем штрафу на 90% та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 20 216,58 грн.

У розгляді даної справи в апеляційній інстанції оголошувалась перерва з 28.11.2012р. по 19.12.2012 р.

Позивачем 19.12.2012 р. були надані додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких він звернув увагу апеляційного суду на те, що відповідач приймав участь в тендері, відповідно взяв на себе зобов`язання з поставки продукції в порядку та строки, визначені згодом у договорі від 24.12.2010 р. № ЦХП-25-00411-01, а тому повинен був розрахувати власні можливості, в тому числі і фінансові, з поставки позивачу передбаченої договором продукції і нести всі відповідні комерційні ризики щодо невиконання взятих на себе зобов`язань за договором. Крім того, не виконуючи власні зобов`язання за договором з поставки продукції за наданими позивачем рознарядками і знаючи про обсяг власної майнової відповідальності, встановленої умовами договору, відповідач не запропонував позивачу внести будь-які зміни до договору в цій частині, не оспорював умови п. 10.1 договору, а отже погодився з тим обсягом і умовами відповідальності встановленими сторонами за договором. Також позивач зазначив, що відповідальність сторін за договором не залежить від відносин сторін за іншими договорами, укладеними між ними.

У судовому засіданні 19.12.2012 р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник відповідачів, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

24 грудня 2010 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута»(Постачальник) був укладений договір поставки № ЦХП-25-00411-01, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (надалі -договір).

Згідно пункту 1.2 договору визначене найменування продукції - портландцемент марки 500 (ПЦ 1-500, ПЦ 1-500-Н) насипом.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах поставки FCA (франко-перевізник) станція відправлення з подальшим прямуванням до станції призначення, яка зазначається у рознарядці Замовника (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС»ред. 2000).

Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори передбачені чинним законодавством.

Витрати (залізничний тариф) понесені Постачальником при здійсненні перевезення продукції не включаються до ціни Продукції та відшкодовуються Замовником, згідно пункту 5.1 цього договору.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що загальна сума договору на момент його підписання складає - 14208703, 04 грн., крім того ПДВ 20% - 2841740, 61 грн., що разом становить 17050443, 65 грн.

Обсяг закупівлі та сума договору може зменшуватися після підписання сторонами додаткових угод до даного договору в зв'язку зі зміною реального фінансування та планів (пункт 4.5 договору).

Згідно Специфікації № 1 до договору, сторонами узгоджено найменування продукції, тип, марку, кількість та ціну за одиницю товару. Так, ціна за одиницю портландцементу ПЦ 1-500, ПЦ 1 - 500-Н становить 804, 16 грн. (без податку на додану вартість). (а.с.22).

Згідно із пунктом 5.1 договору Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FAC (франко-перевізник) станція відправлення з подальшим прямуванням продукції до пункту призначення, який зазначається у рознарядці Замовника.

Відвантаження продукції проводиться партіями протягом 2011 року тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом та є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. Відвантаження продукції проводиться на протязі місяця вказаного у письмовій рознарядці Замовника. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці вказує Замовник.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити Змовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 10 (десяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу Вантажоодержувача, яка вказана в рознарядці Замовника.

Згідно із пунктом 6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником на протязі 75 (семи десяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком - фактурою на дану партію, обумовлену згідно з пунктом 5.2.

Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами.

Як вбачається з пункту 7.2 договору після отримання партії продукції Вантажоодержувачем, Замовнику передаються наступні документи: рахунок-фактура; податкова накладна; копія залізничної накладної; документи, що підтверджують якість продукції і зазначені в пункті 2.2 договору; видаткова накладна або акт прийому-передачі в двох екземплярах, підписаний представником Постачальника, який Замовник зобов'язується підписати та повернути Постачальнику. Факт відвантаження продукції підтверджується залізничною накладною.

На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача наступні рознарядки на відвантаження продукції.

Від 05 липня 2011 року № ЦХП-20/4564 на відвантаження в липні 2011 року продукції (портландцемент ПЦ-500) в кількості 840 тон на адресу Львівської залізниці. (том 1, а.с.45)

Від 05 липня 2011 року №ЦХП-20/4565 на відвантаження у липні 2011 року продукції, визначеної в специфікації в кількості 936 тон на адресу залізниць: Південна залізниця - 576 тон, Південно-Західна залізниця - 360 тон. (том 1, а.с. 30).

Від 05 липня 2011 року № ЦХП -20/4567 на відвантаження у липні 2011 року продукції, визначеної в специфікації, в кількості 1080 тон на адресу залізниць: Донецька залізниця - 216 тон, Південно-Західна залізниця - 864 тон. (том 1, а.с.29).

Від 18 липня 2011 року № ЦХП-20/4880 на додаткове відвантаження в липні 2011 року продукції в кількості 144 тон на адресу Донецької залізниці продукції в кількості 144 тони. (том 3, а.с.118).

Листом від 22 липня 2011 року № 20/4989 позивачем внесені корективи в рознарядки №ЦХП-20/4565 та ЦХП -20/4567 зменшивши відвантаження продукції на 576 тон (в тому числі КЗЗБК на 288 тон, Хмельницький ЗБК на 288 тон) шляхом відвантаження в липні 2011 року по іншому договору поставки від 24 грудня 2010 року № ЦХП-25-00311-01.(том 1, а.с.28).

Листом від 22 липня 2011 року № ЦХП-20/4990 позивач вніс зміни до рознарядки № ЦХП-20/4567 від 05 липня 2011 року, внаслідок чого, зменшив відвантаження продукції на 72 тони. (том 3, а.с. 117).

На виконання умов договору відповідачем були виписані рахунки - фактури від 31 липня 2011 року № Т-00000798 на суму 279785, 95 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000766 на суму 143281, 25 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000767 на суму 147982, 85 грн., від 26 липня 2011 року № Т-00000765 на суму 164413, 25 грн., від 11 липня 2011 року № Т-00000698 на суму 127684, 22 грн., від 11 липня 2011 року № Т-00000699 на суму 63842, 11 грн., від 17 липня 2011 року № Т-00000731 на суму 130338 грн., від 19 липня 2011 року № Т-00000751 на суму 67472, 40 грн., від 20 липня 2011 року № Т-00000752 на суму 136703, 09 грн., від 26 липня 2011 року № Ш11-1154 на суму 165247 грн., від 26 липня 2011 року № Ш11-1171 на суму 148816, 60 грн., від 31 липня 2011 року № Ш11-1173 на суму 281412, 92 грн., від 17 липня 2011 року № Ш11-1053 на суму 131104, 61 грн., від 19 липня 2011 року № Ш11-1112 на суму 67869, 49 грн., від 20 липня 2011 року № Ш11-1116 на суму 137507, 89 грн. Також, відповідачем видані позивачу податкові накладні на товар, які містяться в матеріалах справи.

На підставі вказаних рахунків-фактур сторонами складені, підписані та скріплені печатками підприємств видаткові накладні: №№ Т-00000804, Т-00000772, Т-00000773, Т-00000771, Т-00000700, Т-00000701, Т-00000736, Т-00000757, Т-00000758, Т-00000702.

Також, сторонами складені та підписані акти прийому - передач до рахунків №№ Т-00000798, Т-00000766, Т-00000765, Т-00000698, Т-00000699, Т-00000751, Т-00000752 та акти звірки поставок та розрахунків по договору.

Факт відвантаження продукції підтверджується залізничними накладними, наявними в матеріалах справи (том 3, а.с.60-61, 64, 67-68, 71, 148-150).

Як вказує позивач, відповідачем було порушено умови договору щодо поставки продукції за вказаними вище рознарядками, а саме:

- по рознарядці № ЦХП-20/4567 від 05 липня 2011 року відповідачем не було відвантажено продукцію в кількості 360 тон (по південно-Західній залізниці 864 тони заявлено, 288 тони - обсяг продукції, перенесений на інший договір, по Донецькій залізниці 144 тони - поставлено, 72 тони - відвантаження знято).

- по рознарядці № ЦХП-20/4565 від 05 липня 2011 року відповідачем не довантажено продукції в кількості 338 тон (360 тон - заявлено, 288 тон - обсяг перенесений на інший договір).

- рознарядка № ЦХП-20/4564 від 05 липня 2011 року виконана відповідачем частково, відвантаживши на Львівську залізницю 425 тон., недовантаженої продукції залишилось 415 тон.

- по рознарядці № ЦХП-20/4880 від 18 липня 2011 року не відвантажено продукцію в кількості 144 тони (по Донецькій залізниці), тобто рознарядку не виконано у повному обсязі.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання згідно пункту 5.1 дійсного договору, Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції.

З метою врегулювання даної ситуації, позивач направляв на адресу відповідача претензії: від 05 жовтня 2011 року, від 20 жовтня 2011 року, в яких вимагав сплатити нараховані суми штрафу в розмірі 26472, 96 грн., 80094, 17 грн., та 69479, 28 грн. відповідно (том 1, а.с.23-25, 34-36, 39-41). Проте, які не були задоволені відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 242 598, 48 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Предметом позовних вимог є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута", м. Слов'янськ Донецької області неустойки за порушення строків поставки продукції за договором поставки від 24.12.2010 р. № ЦХП-25-00411-01 у розмірі 242 598,48 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 594 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.1 спірного договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання згідно пункту 5.1 дійсного договору, Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 10.1 договору неустойки.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунок суми штрафу здійснено позивачем не правильно, а саме в частині розрахування цієї суми з урахуванням суми ПДВ.

Так, позивач при розрахунку суми штрафу виходить з вартості однієї одиниці продукції з урахуванням податку на додану вартість, що не є вірним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні даного спору роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 року № 01-6/1205 та дійшов обґрунтованого висновку, що загальна сума штрафних санкцій, з урахуванням ціни продукції, визначеної в специфікації без податку на додану вартість - 804, 16 грн., складає 202165, 82 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для зменшення вказаної суми штрафних санкцій, у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням про зменшення штрафних санкцій.

Так, в обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач послався на те, що стягнення заявленої суми позивачем призведе до зупинення діяльності підприємства та його банкрутства, наслідком чого буде втрата робочих місць та заробітної плати всіма робітниками. В підтвердження свого фінансового стану надав: фінансовий звіт за перше півріччя 2012 року, аналіз рахунків 601 (кредити банків, 631 (розрахунки з постачальниками), 361 (розрахунки з покупцями), 68 (розрахунки з іншими кредиторами).

Зокрема, з фінансового звіту вбачається, що станом на 10 вересня 2012 року різниця між кредиторською заборгованістю та дебіторською заборгованістю складає 6685648, 72 грн. (6300000, 00 грн.(рахунок 601) +22987529, 34, грн. (рахунок 631) - 7655403, 46 грн. (рахунок 361) - 14946477, 16 грн. (рахунок 68). Збитки за перше півріччя 2012 року складають 68700000 грн. Також, згідно із довідкою Краматорського міського відділення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»залишок заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Славута»станом на 10 вересня 2012 року за кредитним договором від 28 листопада 2011 року № 06 КЛ-11 складає 6300000, 00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналогічні положення містять ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України.

Так, частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 233 ГК України при зменшенні розміру неустойки повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, колегія суддів також враховує приписи ч. 2 ст. 193 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем за договором від 24.12.2010 р. № ЦХП-25-00411-01.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що відповідач для запобігання порушення ним господарського зобов`язання з поставки продукції за спірним договором неодноразово звертався до позивача з листами про сплату позивачем простроченої заборгованості за вже поставлену продукцію, зокрема листами надісланими у липні 2011 року на адресу позивача, відповідач вимагав сплатити прострочену заборгованість в розмірі 4463199, 92 грн. за вже поставлену продукцію та попереджував позивача, що виконання відвантаження продукції в повному обсязі, у зв'язку з недостатністю обігових коштів, згідно рознарядок буде неможливим.(том 2, а.с. 46-48).

Також, відповідачем наданий суду лист відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» від 12.07.2011 р. (а.с. 44 т. № 2 справи), яким останній повідомив, що відвантаження у липні 2011 року портландцементу марки ПЦ-1-500 у кількості 2800 тон за рознарядками Державного підприємства «Укрзалізничпостач»на умовах відстрочення платежів є неможливим у зв'язку із великим сезонним попитом на цемент.

З листа від 15 липня 2011 року № 6/1-680 Краматорської філії Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»вбачається, що відповідачу було відмовлено у збільшенні ліміту кредитування за кредитним договором № 07КЛ-07 від 26 квітня 2007 року на 2700000 грн. до 18 липня 2011 року

Крім того, позивачем не заявлялися, не розраховувалися збитки у зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідачем та не доведений факт наявності таких збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору. Тому, безпідставні заяви апелянта про неврахування відповідних обставин судом першої інстанції.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки товару, враховуючи ступінь вини відповідача, його скрутне фінансове становище, яке значним чином вплинуло на спроможність останнього виконати свої зобов'язання за договором, а також намагання відповідача запобігти таким порушенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 20216, 58 грн.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2012 р. у справі № 5006/44/30/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2012 р. у справі № 5006/44/30/2012 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З. П. Азарова

Н. В. Ломовцева