Ухвала суду № 28604632, 04.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"04" січня 2013 р. Справа № 5023/5284/12

вх. № 5284/12

Суддя господарського суду Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.

За участю представників сторін:

пр-к УПФУ в Червонозаводському районі, м. Харкова. - гол. спец. юрисконсульт Прищепа Є.С., дов. № 40/07-33 від 03.01.2012р.

Боржника : не з'явився.

Розглянувши справу

за заявою УПФУ в Червонозаводському р-ні м. Харкова

до ТОВ "Фенікс-ХХІ", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Кредитор УПФУ в Червонозаводському районі, м. Харкова звернулася до суду з заявою у порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання відсутнього боржника ТОВ «Фенікс-ХХІ», банкрутом на тій підставі, що боржник не подає до ДПІ податкову та фінансову звітність більше року, є неплатоспроможним - не сплачена заборгованість із сплати фінансової санкції у розмірі 273,26 грн. та 78,64 грн. із сплати пені, що підтверджено виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. Всього на суму 352,60 грн.

Розглянувши надану суду заяву кредитора і додані до заяви кредитора документи, суд встановив, що заява кредитора про порушення справи про банкрутство ТОВ «Фенікс-ХХІ» не може бути задоволена на підставі наступного.

Відповідно до вимог ст..52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання грошових зобов'язань.

Проте, як встановлено судом, кредитором до боржника визначена сума грошового зобов'язання у розмірі 352,60 грн., що складається із сум фінансової санкції у розмірі у розмірі 273,26 грн. та 78,64 грн. із сплати пені, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування., що підтверджено Постановою Харківського окружного адміністративного суду за № 2а-32975/08/2070.

За змістом ст. 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом.

Таким загальним законом, що діяв до 01.01.2011р. був Закон України «Про систему оподаткування».

Стаття ст..2 Закону України «Про систему оподаткування» (далі - Закон) визначала, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Ідентичне поняття податку та збору визначено ст.6 «Податкового Кодексу України» (далі Кодекс), що діє з 02.01.2011р.

Відповідно до ст..1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст.,ст. 14,15 Закону та ст..9, ст.10 Кодексу в України визначено перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), що є переліком вичерпним.

Проте, ні раніше діючий Закон України «Про систему оподаткування», ні «Податковий Кодекс України», ні Закон України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. не відносить суми (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що сплачуються до бюджетів загальнодержавного та місцевого рівня до категорії податків, зборів (обов'язкових платежів).

На момент винесення Постанови Харківським адміністративним судом у 2009р. відносини щодо стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків з боржника регулювались статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до положень наведеної статті (в редакції на час винесення Постанови Харківським адміністративним судом) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до абз. 7 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) визначено поняття грошового зобов'язання, що має суттєві відміну від поняття недоїмки із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно до вказаного абзацу ст.1 Закону про банкрутство передбачено, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), яка визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Крім того, абз.6 ст.1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитором боржника є юридична чи фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника….., а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів ( обов'язкових платежів).

Отже, в зв'язку з тим, що визначені заявником (кредитором) в заяві про порушення справи про банкрутство грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій та пені за порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» останні не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника при порушення справи про банкрутство боржника незалежно, від того по який статті Закону про банкрутство була подана заява кредитора, і як наслідок не можуть покладатися в підставу кредиторських вимог кредитора до боржника у відповідності до положень ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки штрафні санкції та пеня не є страховим внеском чи податком, збором (обов'язковим платежем.)

У відповідності до п.1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Норми ст. 40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст. 4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже, у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України щодо підстав для припинення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, заява кредитора про порушення справи про банкрутство ТОВ «Фенікс-ХХІ» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а відповідно справа про банкрутство підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1. ст. 80 ( відсутність предмета спору) Господарського процесуального кодексу України. ( Постанова ВГСУ від 17.11.2010р. у справі Б-24/198-10).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.,ст.1,5,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.1-1 ч.1 ст. ст. 80 , 86 ГПК України.

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 5023/5284/12 припинити.

2. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2012р.

3. Ухвалу направити боржнику, кредитору, державному реєстратору, ДВС.

Суддя Міньковський С.В.