Ухвала суду № 28596986, 04.12.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/2690/16754/2012 Головуючий у 1 інстанції - Гребенюк В.В.

Суддя-доповідач - СоколоваВ.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

при секретарі Охневській Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.10.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.10.2012 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором у розмірі - 14 196 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто шість) гривень 18 копійок, неустойку у розмірі 1 807 (одна тисяча вісімсот сім) гривень 65 копійок;

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Код ЄДРПОУ 19017842) судовий збір у розмірі - 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про його необґрунтованість, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним встановленням обставин, які мають істотне значення для справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу безпідставно відмовляв відповідачу в задоволенні заявлених ним клопотань, тим самим позбавив його права на захист та прийнявши до уваги лише пояснення позивача, які, крім того, на думку апелянта, не знайшли свого підтвердження доказами. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув із відповідача суму судового збору, оскільки він, як інвалід ЧАЕС, звільнений від слати таких витрат. На підставі вказаного, просить апеляційну скаргу задовольнити та рішення суду скасувати.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, тому, порядку ст. 305 ч 2 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22.08.2008 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до п. п. 1.1-1.2 якого, позивач надає відповідачу кредит у розмірі 17 241 грн., строком по 22.08.2011 із сплатою 24 % річних за користування кредитними коштами (а.с. 7-15).

Позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит в обумовлений договором сумі, що підтверджено меморіальним ордером № 513695 від 22.08.2008 (а.с.61).

Згідно п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. А отже меморіальний ордер є належним доказом виконання позивачем даних договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 24 % річних.

Згідно п. 1.4.1 кредитного договору, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 172 грн. 41 коп., що становить 1 процент від суми кредиту, вказаній в п. 1.1 кредитного договору.

У відповідності до положень п. 2.3.3. кредитного договору плату за обслуговування кредиту, передбачену п. 1.4.1. кредитного договору, позичальник сплачує щомісячно в день сплати процентів та повернення частини кредиту, згідно п. 1.3. кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.6 кредитного договору, крім інших передбачених законодавством та кредитним договором права банку включають: дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 4.3 кредитного договору за неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.3.3. кредитного договору, якщо прострочення виконання таких зобов'язань сталося більше ніж на 7 календарних днів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання, а саме неповернення кредиту та/або несплачених процентів та/або плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав і які не були виконані станом на восьмий календарний день прострочення такого виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на 29.02.2012, загальна сума заборгованості становить -16 003 грн. 83 коп., з яких: 9 591 грн. 38 коп. - заборгованість за кредитом, 2 674 грн. 11 коп. - відсотки за користування кредитом, 1 930 грн. 69 коп. - комісія за розрахункове обслуговування, 1 807 грн. 65 коп. - штрафні санкції, що підтверджується поданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи (а.с.5-6, 73-74).

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, не сплачує платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по штрафу за прострочення виконання зобов'язань, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по кредитному договору, відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена в судовому засіданні.

Посилання апелянта на недоведеність позовних вимог банку є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, не заслуговують на увагу судової колегії доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не отримувалася сума кредитних коштів в розмірі 17 241 грн., так як дана сума зазначена як в Кредитному договорі № 60/32 від 22.08.2008, з умовами якого відповідач ОСОБА_2 погодився та ним не оспорювалися, так і в меморіальному ордері № 513695 від 22.08.2008 щодо надання кредиту ОСОБА_2 згідного договору (а.с.61).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності як доказу розрахунків заборгованості, що викликає сумнів у їх правильності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний розрахунок підписаний посадовою особою та завірений печаткою банку, доказів на його спростування стороною відповідача суду представлено не було.

Також, апелянт не погоджується із рішенням суду і в частині стягнення з нього суми судових витрат, мотивуючи це тим, що він є ліквідатором ЧАЕС 2 категорії, а тому, на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звільнений від сплати судових витрат. Проте погодитися із такими твердженнями колегія суддів не вважає за можливе, оскільки, а ні Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення осіб, які мають відповідні пільги, від сплати судових витрат на корить позивача, беручи участь у розгляді справи в суді в якості відповідача.

Крім того, відповідно п. 10 ч.1 ст. 5 до Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються саме позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не відповідачі.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.10.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: