Рішення № 28596733, 25.12.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/2690/5345/2012 Головуючий у 1 інстанції - Дубінін В.І.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І.,Нежури В.А.

при секретарі ОхневськійТ.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору поруки від 04.12.2006, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2011 позов ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору поруки від 04.12.2006 - задоволено.

Визнано нікчемним Договір поручительства від 04.12.2006 за яким зазначено поручителем ОСОБА_2, а кредитором «ПриватБанк».

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується із висновками суду, оскільки, на його думку, судом 1-ї інстанції помилково застосовані окремі норми цивільного законодавства України. Порушення норм процесуального законодавства полягає в тому, що судом не взято до уваги та не надано правової оцінки встановленого в судовому процесі факту перебування позивача та третьої особи в близьких родинних стосунках, що безпосередньо впливає на оцінку доказів. У зв'язку з чим позивач всупереч приписам цивільного законодавства діяв несправедливо і недобросовісно, допускаючи ознаки обману. А тому просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить особиста розписка представника в матеріалах справи (а.с.171), причини неявки суду не повідомив. Тому, в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду.

Представник позивача та представник третьої особи в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про відсутність його особистого підпису на договорі поручительства, так як в судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 їх підтвердила та дійшов висновку про те, що у позивача було відсутнє волевиявлення по укладенню Договору поруки від 04.12.2006 та такий договір не може вважатись дійсним.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодись в повному обсязі колегія суддів не вважає за можливе.

Судом встановлено, що 04.12.2006 між ОСОБА_3 та ЗАТ

«ПриватБанк» був укладений кредитний договір № k2S4GK00260017 у вигляді поновлювальної кредитної лінії на суму 141553 доларів США 36 центи: 118 000 доларів США на придбання житла, а також 23553,36 доларів США на сплату страхових платежів (а.с.63-64).

Як вбачається з оспорюваного договору поручительства № k2S4GK00260017 від 04.12.2006 його предметом є надання поруки за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № k2S4GK00260017 від 04.12.2006. Сторонами договору зазначені: поручитель ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф. номер НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; кредитор ПриватБанк код ЕДРПОУ 14360570 філія «Розрахунковий центр» ПриватБанк м. Київ, пр.-т Перемоги, 65 (а.с.143).

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначає, що Договір поруки від 04.12.2006 з відповідачем не укладав і його не підписував. Підпис на договорі вчинений не ним, а отже вважає, що договір укладений без додержання письмової форми в силу чого є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені відповідними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Ідентифікація виконавця рукописного тексту і підпису є завданням почеркознавчої експертизи, що вбачається з п. 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998.

Позивач 12.05.2011 звертався до суду першої інстанції з заявою про призначення почеркознавчої експертизи (а.с.20). Проте вказане клопотання не було розглянуто судом першої інстанції в порядку визначеному ЦПК України і всупереч наведеним вище положенням взято до уваги пояснення третьої особи.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12.06.2012 було задоволено клопотання позивача та призначено у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання : чи підписаний договір поруки № k2S4GK00260017 від 04.12.2006 від імені поручителя ОСОБА_2? (а.с.140-141).

Згідно висновку КНДІСЕ № 8670/8671/12-32 від 08.11.2012 підпис від імені поручителя ОСОБА_2 у договорі поруки № k2S4GK00260017 від 04.12.2006 виконаний кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені поручителя ОСОБА_2 у договорі поруки № k2S4GK00260017 від 04.12.2006 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.155-157).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1,3 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В порядку ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Тобто, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Такі положення містяться, зокрема, в ч.1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ч. 2 ст. 547 ЦК України тощо. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом це є підставою визнання правочину недійсним.

В даній справі відсутність волевиявлення позивача, встановлена на підставі висновку експертизи про здійснення підпису від його імені іншою особою, тобто це є оспорюваний правочин, який на цій підставі підлягає визнанню недійсним. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що хоча позовні вимоги поставлені про визнання нікчемним правочину, визнання його недійсним не суперечить принципу диспозитивності, оскільки позовними вимогами є обставини, якими обґрунтовує свої вимоги позивач.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи

Оскільки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання договору нікчемним, чим порушив норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню.

Враховуючи, що посилання позивача на те, що Договір поручительствавід 04.12.2006 з відповідачем він не укладав і його не підписував, а підпис на договорі вчинений не ним знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і не спростовані стороною відповідача, то позов є обґрунтованим, а Договір поручительства № k2S4GK00260017 від 04.12.2006 підлягаєвизнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.12.2011 - скасувати і ухвалити нове наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору поруки від 04.12.2006 - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір поручительства №k2S4GK002260017 від 04.12.2006 за яким зазначено поручителем ОСОБА_2, а кредитором "ПриватБанк",( 49094 М.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50 ).

Стягнути з ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 сплачені ним судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп., а також витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в сумі 2 476, 32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: