Постанова № 28592849, 03.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 січня 2013 року 10:57 № 2а-9932/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Патратій О.В.,

за участю секретаря Хилі І.В.

та представників сторін:

від позивача: Гаджиєва Р.Ф.,

від відповідача: Біди Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службидо Концерну «Техвоєнсервіс»простягнення заборгованості у розмірі 5 637 797,10 грн.,-ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі - позивач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Концерну «Техвоєнсервіс» (далі - відповідач), про надання дозволу на стягнення заборгованості з банківських рахунків заборгованості у розмірі 5 900 575,64 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного позивача у справі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва - зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

У ході судового розгляду позивач, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості уточнив позовні вимоги та просив суд винести рішення, яким стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 5 637 797,10 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем не сплачені до бюджету самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях за листопад 2009 - серпень 2011 роки; штрафні (фінансові) санкції, застосовані податковим органом за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та порушення податкового законодавства. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись не те, що частина майна Концерну «Техвоєнсервіс» передана у податкову заставу, а отже, підстави для вжиття заходів для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача відсутні.

Також відповідач звертав увагу на те, що Податковим кодексом України не передбачено право державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків.

З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Концерн «Техвоєнсервіс» (код за ЄДРПОУ 33689867) зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.07.2011 року № 10562462 (том І, а.с. 106-120) та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 12150/29-004 від 11.09.2008 року (том І, а.с. 21).

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 5 637 797,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

1. самостійно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість:

- № 87792 від 21.04.2009 р. за березень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 316 271,00 грн. (том І а.с. 80-81);

- № 127701 від 20.05.2009 р. за квітень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 332 143,00 грн. (том І а.с. 82-83);

- № 150784 від 22.06.2009 р. за травень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено від'ємне значення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 476 612,00 грн. (том І а.с. 84-85);

- № 174217 від 10.07.2009 р. за червень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 203 624,00 грн. (том І а.с. 86-87);

- № 239210 від 20.08.2009 р. за липень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 216 186,00 грн. (том І а.с. 88-90);

- № 255039 від 21.09.2009 р. за серпень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено від'ємне значення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 24 075,00 грн. (том І а.с. 91-92);

- № 302712 від 20.10.2009 р. за вересень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 110 069,00 грн. (том І а.с. 93-94);

- № 342682 від 20.11.2009 р. за жовтень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 135 203,00 грн. (том І а.с. 95-96);

- № 360932 від 21.12.2009 р. за листопад 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 431 988,00 грн. (том І а.с. 97-98);

- № 403335 від 20.01.2010 р. за грудень 2009 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 311 827,00 грн. (том І а.с. 54-55);

- № 21509 від 22.02.2010 р. за січень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 214 390,00 грн. (том І а.с. 56-57);

- № 38092 від 22.03.2010 р. за лютий 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 390 021,00 грн. (том І а.с. 58-59);

- № 82256 від 20.04.2010 р. за березень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 435 320,00 грн. (том І а.с. 60-61);

- № 118915 від 20.05.2010 р. за квітень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 379 869,00 грн. (том І а.с. 62-63);

- № 136375 від 21.06.2010 р. за травень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 288 529,00 грн. (том І а.с. 64-65);

- № 184658 від 20.07.2010 р. за червень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 361 806,00 грн. (том І а.с. 66-67);

- № 229267 від 28.08.2010 р. за липень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено від'ємне значення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 134 203,00 грн. (том І а.с. 68-69);

- № 241021 від 17.09.2010 р. за серпень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 214 164,00 грн. (том І а.с. 70-71);

- № 287506 від 20.10.2010 р. за вересень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 142 620,00 грн. (том І а.с. 72-73);

- № 331787 від 19.11.2010 р. за жовтень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 183 298,00 грн. (том І а.с. 74-75);

- № 353392 від 20.12.2010 р. за листопад 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 201 404,00 грн. (том І а.с. 78-79);

- № 398225 від 20.01.2011 р. за грудень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 508 905,00 грн. (том І а.с. 52-53);

- № 20922 від 21.02.2011 р. за січень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено від'ємне значення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 205 186,00 грн. (том І а.с. 43-44);

- № 80937 від 21.03.2011 р. за лютий 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено від'ємне значення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 262 027,00 грн. (том І а.с. 41-42);

- № 145434 від 20.04.2011 р. за березень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 496 336,00 грн. (том І а.с. 37-38);

- № 178119 від 20.05.2011 р. за квітень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 452 256,00 грн. (том І а.с. 28-30). Концерном «Техвоєнсервіс» 22.06.2011 р. було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якому збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на 1 654,00 грн. та самостійно донараховано штрафу у розмірі 50,00 грн.

- № 195418 від 20.06.2011 р. за травень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 183 305,00 грн. (том І а.с. 11-12);

- № 9006722712 від 13.08.2011 р. за липень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 284 737,00 грн. (том І а.с. 237-239);

- № 9007987931 від 20.09.2011 р. за серпень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 246 639,00 грн. (том І а.с. 240-242).

2. податкових повідомлень - рішень:

- № 0035491504/0 від 28.09.2009 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 145 251,32 грн. (рішення було надіслано позивачем поштою та отримано відповідачем 07.10.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення) - том І а.с. 45;

- № 0035501504/0 від 28.09.2009 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 87 691,40 грн. (рішення було надіслано позивачем поштою та отримано відповідачем 07.10.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення) - том І а.с. 45;

- № 0035551504/0 від 28.09.2009 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 52 247,50 грн. (а.с. 48). За наслідками адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції по податку на додану вартість було залишено без змін, внаслідок чого ДПА України 28.04.2010 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 0035551504/3, яке було вручено відповідачеві 17.05.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (том І а.с. 49-50);

- № 0035561504/0 від 28.09.2009 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 21 537,45 грн. (том І, а.с.48). За наслідками адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції по податку на додану вартість було залишено без змін, внаслідок чого Державною податковою адміністрацією України 28.04.2010 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 0035561504/3, яке було вручено відповідачеві 17.05.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (том І а.с. 49-50);

- № 0060621504/0 від 03.12.2010 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. (рішення було надіслано позивачем поштою та отримано відповідачем 15.12.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення) - том ІІ а.с. 205;

- № 0008421504/0 від 13.04.2011 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 160 426,28 грн. (том І, а.с. 34). Рішенням ДПА у м. Києві № 8247/10/25-114 від 12.08.2011 р., залишеним без змін ДПА України, вищевказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині нарахування 96 255,77 грн. штрафних (фінансових) санкції, а фактично сплаті підлягає 64 170,51 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2011 р. № 0022211504 (том І а.с.243-246).

- № 0016481504/0 від 24.05.2011 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 102 824,07 грн. Рішення було надіслано позивачем поштою та отримано відповідачем 08.06.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення) - том ІІ а.с. 206;

3. нарахованої пені за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань у розмірі 115 856,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання відповідача були погашені ним частково, зокрема, шляхом сплати - на суму 166 127,22 грн. та подання уточнюючих податкових розрахунків - на суму 477 445,28 грн.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, які були самостійно нараховані відповідачем у податкових деклараціях за березень 2009 - грудень 2010 року, а також донараховані відповідачу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0035551504/0, № 0035561504/0, № 0035491504/0, № 0035561504/3, № 0060621504/0, виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовуються норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобов'язання по податку на додану вартість, визначені у поданих позивачем податкових деклараціях № 360932, № 342682, № 302712, № 255039, № 239210, № 174217, № 150784, № 127701, № 87792, № 353392, № 331787, № 287506, № 241021, № 229207, № 184658, № 136375, № 118915, № 82256, № 38092, № 21509, № 40335, № 398225, є узгодженим з дня подання відповідних податкових декларацій. При цьому, податкові зобов'язання, самостійно визначені в податкових деклараціях, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Самостійно визначені податкові зобов'язання за податку на додану вартість не були сплачені відповідачем в повному обсязі.

Згідно з п.п.4.2.2 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов'язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов'язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 0035551504/0, № 0035561504/0, № 0035491504/0, № 0035501504/0 були оскаржені відповідачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та вручені відповідачу 17.05.2010 р. (№ 0035551504/3, № 0035561504/3), 07.10.2009 р. (№ 0035491504/3, № 0035501504/3) - том І, а.с. 45, 49.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № 0035551504/0, № 0035561504/0, № 0035491504/0, № 0035561504/3, № 0060621504/0 в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак, визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп.5.2.2, пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 вважаються узгодженими.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов'язань (з урахуванням сум штрафних (фінансових) санкцій) не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1 Закону № 2181, суми податкових зобов'язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1 - 6.2.4 п. 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

На виконання вказаних положень Закону № 2181 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю1» № 1/2878 від 03.12.2008 р. на суму наявного на той час податкового боргу у розмірі 173 821,64 грн. та "Ю2" № 2/46 від 20.01.2009 р. на суму консолідованого податкового боргу у розмірі 290 503,63 грн. Вказані вимоги були направлені відповідачу поштою та вручені 15.12.2008 р. та 04.02.2009 року, відповідно, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштового відправлення (т. І а.с.19, 20).

Податкові вимоги відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені та є чинними на час розгляду даної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181-ІІІ та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 03.07.2001 р. № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786, передбачено направлення платнику лише першої та другої податкових вимог при наявності у нього податкового боргу.

Оскільки податковий борг Концерну «Техвоєнсервіс» до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали, оскільки у податкового органу відсутні повноваження направляти платнику податків наступні податкові вимоги до повного погашення боргу, визначеного у попередніх податкових вимогах.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначені вимоги та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

З приводу податкових декларацій № 20922, № 80937, № 145434, № 178119, № 9007987931, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань № 146755, № 196296, № 9006722712, податкових повідомлень-рішень № 0008421504/0, № 10016481504/0, № 00222211504 суд зазначає, що вказані рішення були прийняті після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ), тому правовідносини щодо стягнення суми боргу в даній частині регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно до п. 58.1 ПКУ, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 0008421504/0, № 10016481504/0 та № 00222211504 були надіслані відповідачу поштою та вручені 04.05.2011 р., 08.06.2011 р. та 06.09.2011 р., відповідно (том І а.с. 32, 244).

Згідно з пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПКУ податкові зобов'язання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № 10016481504/0, № 00222211504 в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ вважаються узгодженими.

Податкове повідомлення-рішення № 0008421504/0 про визначення 160 426,28 грн. штрафної санкції з ПДВ оскаржувалося відповідачем в адміністративному порядку та рішенням ДПА України від 15.08.2011 р. № 22062/7/25-0215 залишене без змін (т. І а.с.245-246).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПКУ визнаються податковим боргом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів повного погашення податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Як зазначалось вище, позивачем податкові вимоги про сплату податкового боргу направлялись відповідачу в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Розділ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Позивачем надано суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків - відповідачу першої та другої податкових вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Після проведених податковим органом заходів сума податкового боргу відповідачем в повному обсязі сплачена не була та залишається непогашеною у розмірі 5 637 797,10 грн.

Заборгованість позивача у вказаному розмірі підтверджується даними облікових карток платника ПДВ, а суми коштів у колонці 3 «нараховано або зменшено» та колонці 4 «сплачено/повернуто» співвідносяться з сумами, зазначеними позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди (уточнюючих розрахунках до них), податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ та платіжних дорученнях про сплату сум податків, наданих позивачем.

Разом з тим, згідно з висновком експерта № 519 від 12.07.2012 року за результатами судово-економічної експертизи в адміністративній справі № 2а-9932/11/2670 розмір заборгованості Концерну «Техвоєнсервіс» з урахуванням підтверджуючих документів, наданих на дослідження, складає 5 716 539,00 грн. (том ІІ, а.с.39-50).

Водночас суд зазначає, що експертне дослідження проведено згідно наданої податкової звітності та інших документів за період березень 2009 - серпень 2011 років та документів, що підтверджують сплату податкових зобов'язань у жовтні 2011 - лютому 2012 років. Наступне погашення відповідачем податкової заборгованості шляхом сплати та подання уточнюючих податкових розрахунків експертом не було взято до уваги, внаслідок чого і виникла зазначена різниця.

З урахуванням наданих сторонами документів станом на момент розгляду справи розмір заборгованості відповідача становить 5 637 797,10 грн.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 5 637 797,10 грн., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» (ідентифікаційний номер 33689867; адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) на користь Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 5 637 797,10 гривень (п'ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 10 коп.) на рахунок № 31110029700010, одержувач УДКУ у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 08 січня 2013 року