Постанова № 28592850, 07.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2012 року № 2а-9328/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто житло план»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2012 №№0000032302, 0000042302

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто житло план»(надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 №№0000032302, 0000042302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-9328/12/2670 до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі -Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Кодексу при визначенні суми податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, що, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва винесено наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000042302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на загальну суму 69 478грн., в тому числі за основним платежем 69 478грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0грн.

- №0000032302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 75 520грн., в тому числі за основним платежем 60 416грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15104грн.

Підставою для прийняття вказаних спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 28.12.2011 №753-23-2-37509207, відповідно до яких в ході проведення перевірки встановлено порушення п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Авто Житло План»податку на прибуток на суму 69 478грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 -69 478грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення п. 1986.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 60 416грн., в тому числі за серпень 2011 в сумі 60 416грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС є такими, що підлягають скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 17.01.2012 по податку на додану вартість, ДПІ у Оболонському районі м. Києва посилається на наступне.

Так, в ході проведення перевірки позивача при взаємовідносинах з ТОВ «УСП Україна»(надалі -контрагент) за період серпень 2011 посадовими особами податкового органу прийнято до уваги Довідку ДПІ у м. Чернігові від 09.11.2011 №824/23/35998507 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна», відповідно до якої звіркою встановлено, що ТОВ «УСП Україна», в порушення п.198.6 ст. 198 ПК України включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню товарів (послуг) від підприємств, що не підтверджені податковими накладними. В ході зустрічної звірки документально не підтверджено реальність господарсько-правових відносин ТОВ «УСП Україна»в серпні 2011 з ТОВ «Юрконсгруп», як наслідок, посадові особи податкового органу приходять до висновку, що відповідно ТОВ «УСП Україна»неможливо підтвердити надання послуг та/або товарів по ланцюгу постачання на ТОВ «Авто Житло План».

Обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000042302 від 17.01.2012 по податку на прибуток підприємств, ДПІ у Оболонському районі м. Києва посилається на наступне.

Так, згідно акту перевірки, що став підставою для прийняття спірного ППР, в частині правомірності формування позивачем власних податкових зобов'язань по податку на прибуток, посадові особи контролюючого орану, знов таки, посилаються на Довідку ДПІ у м. Чернігові від 09.11.2011 №824/23/35998507 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна».

Відтак, з огляду на зазначене, податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «УСП Україна»при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 185 ПК України.

Відповідач також посилається на те, що відповідно до письмового пояснення ТОВ «Авто Житло План»та наданих документів підприємства, документи що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «УСП Україна», засвідчені печаткою лише зі сторони ТОВ «Авто Житло План», в той же час, суб'єктом владних повноважень, при висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств не приймаються до уваги ті обставини, що печатка ТОВ «УСП Україна»вилучена працівниками УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, згідно протоколу про вилучення від 13.10.2010.

Враховуючи інформацію, викладену в п. 3 Акту перевірки щодо порушення ТОВ «УСП Україна»норм чинного законодавства та факт не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Авто Житло План», ДПІ у Оболонському районі м. Києва вважає, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 302 081грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрат по операціях з ТОВ «УСП Україна», що не підтверджені зустрічною звіркою, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем і занижено податок на прибуток на загальну суму 69 478грн.

Враховуючи зазначене, відповідач приходить до висновку про відсутність необхідних умов для настання результатів відповідної господарської діяльності у ТОВ «УСП Україна». В той же час, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, посадовим особам податкового органу, з урахуванням виключно БД «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», Довідки про результати зустрічної звірки «УСП Україна», вбачається наявність у господарських взаємовідносинах між ТОВ «Авто Житло План»та ТОВ «УСП Україна»ознак правочину, який завідома суперечить моральним засадам держави і суспільства -нікчемного правочину.

Однак, на думку суду, вказані вище обставини, що знайшли своє відображення в Акті перевірки ТОВ «Авто Житло План», не є достатніми підставами для визнання договору між позивачем та контрагентом нікчемним, тобто таким, що порушує публічний порядок, а використання в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки декларації з ПДВ за серпень 2011 №9007726914 від 19.09.2011, Додатку №5 до вказаної декларації, декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011, пояснень ТОВ «Авто Житло План»від 31.10.2011 №1519-10/11, Довідки про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна»та програмних продуктів ДПА України не можуть бути виключно достатнім доказом «безтоварності»господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі БД «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», довідки про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна»та податкової звітності останнього.

В той же час, обставини, викладені довідці про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Юрконсгруп»(особою, з якою позивач у господарські взаємовідносини не вступав), жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме позивачем по справі ТОВ «Авто Житло План»та не позбавляють останнього права на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, що отриманні від контрагента ТОВ «УСП Україна».

Крім того, надаючи правову оцінку посиланням податкового органу на те, що надані до перевірки податкові накладні від ТОВ «УСП Україна»не містять печатки вказаного підприємства, суд зазначає, що на дату оформлення даних податкових накладних №168 від 28.08.2011 та №169 від 26.08.2011, печатка ТОВ «УСП Україна»була вилучена працівниками УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, згідно протоколу від 13.10.2010, а копії, що надані позивачем, як зазначає представник ТОВ «Авто Житло План»були отримані від ТОВ «УСП Україна»як дублікати, про що свідчить відмітка у верхньому правому куті даних первинних документів. В той же час, відповідачем не спростовано того факту, що після повернення початки на ТОВ «УСП Україна», останнє надало вказані податкові накладні, скріплені відповідною печаткою, на позивача.

Слід також зазначити, що при проведенні перевірки посадовими особами контролюючого органу не було дотримано положень п. 85.9 ПК України, адже посилаючись на відсутність документів, в тому числі податкових накладних, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів надіслання на орган, що вилучив первинні документи, будь-яких письмових запитів з вимогою надати документи протягом трьох робочих днів з дати отримання такого запиту, як це передбачено п.85.9 ПК України.

Згідно Довідки ГУ МВС України в м. Києві від 23.10.2012 №52/12991, в провадженні СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа №55-4053, порушена 13.01.2012 року прокуратурою Оболонського району м. Києва за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, за попередньою змовою посадовими особами ТОВ «Авто Житло План». 22.05.2012 року слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Загладько В.О. було проведено обшук на об'єктах нерухомого майна по нежилому фонду за адресо: Київська обл., Києво-Святошинський p., c. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 1-Б, під час якого було виявлено та вилучено фінансово-господарську документації ТОВ «УСП», ТОВ «УСП-Груп»та ТОВ «Авто Житло План». В даний час по кримінальній справі провадиться досудове слідство.

Таким чином, з огляду на положення ст.72 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «УСП Україна» від 09.11.2011 №824/23/35998507, як на одну з підстав для визнання договору між позивачем та контрагентом ТОВ «УСП Україна»нікчемним.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Крім того, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по суті спору, суд приймає до уваги наступне.

07.03.2011 між Позивачем та ТОВ «УСП Україна»було укладено Договір №07-03-11/1 про співробітництво та організацію взаємовідносин.

На підставі та на виконання умов Договору №07-03-11/1, між Позивачем та ТОВ «УСП Україна»07.03.2011 укладено Договір №1-СР про надання рекламних послуг у засобах масової інформації.

В рамках реалізації Договору №1-СР, ТОВ «УСП Україна»було організовано розміщення рекламних матеріалів у засобах масової інформації.

Розміщення рекламних матеріалів відбувалося у відповідності до узгоджених Сторонами Медіапланів на серпень 2011, оформлених Додатком №5 та Додатком №5/1 до Договору №1-СР, належним чином завірені копії яких позивачем додано до матеріалів справи.

На підтвердження виконання ТОВ «УСП Україна»взятих на себе зобов'язань, позивачем до матеріалі справи надано копії публікації у засобах масової інформації, як то газета «Сегодня», Горлівська міська газета «Кочегарка», Васильківський вісник тощо.

Виконання послуг оформлено Сторонами наступними актами виконаних робіт, а саме: Акт №ОУ-0004218 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 на суму 276 762,96 грн. та податкова накладна №169 від 26.08.2011; Акт №ОУ-0004217 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 на суму 25 318,17 грн. та податкова накладна №168 від 26.08.2011.

Стосовно розрахунків між Позивачем та ТОВ «УСП Україна»за Угодою №07-03-11/1 від 07.03.2011 р. та Договором №1-СР від 07.03.2011, судом встановлено наступне.

Як вже зазначавсь, згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0004218 від 31.08.2011 погоджена сторонами вартість послуг складає 332 115,55 грн., згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0004217 від 31.08.2011 погоджена сторонами вартість послуг складає 30 381,80 грн.

Позивач перерахував на рахунок ТОВ «УСП Україна»в рахунок оплати за надані рекламні послуги загалом 230 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок:

1. Згідно банківської виписки №472 від 27.07.2011 р. сплачено 60 000,00 грн.;

2. Згідно банківської виписки №581 від 19.08.2011 р. сплачено 60 000,00 грн.

3. Згідно банківської виписки №549 від 11.08.2011 р. сплачено 110 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату судового розгляду, заборгованість Позивача перед ТОВ

«УСП Україна»становить: 362 497,35 грн. - 230 000,00 грн. = 132 497,35 грн.

Як зазначив представник позивача, вказана заборгованість не сплачена, у зв'язку із інформацією керівництва ТОВ «УСП Україна»про зупинення розрахунків до дати узгодження нових платіжних реквізитів.

З метою підтвердження господарської необхідності здійснення рекламних послуг на території України, позивачем до матеріалі справи надано докази того, що на територіях, де було проведено рекламні заходи, знаходяться консультаційні центри позивача, про що свідчать належним чином завірені копії договорів оренди приміщень, а також повідомлення про об'єкти оподаткування (ф.20-ОПП).

Представник позивача додатково зазначив, що рекламні заходи, здійснені на підставі Договору №1-СР, полягали в рекламі пропозиції «Допомога у придбанні товарів»: нерухомість, земельні ділянки, авто тощо. Результатом проведених рекламних заходів в рамках Договору №1-СР, для позивача, став ріст попиту на вказані пропоновані послуги, на підтвердження чого позивачем до матеріалі справи надано таблицю «Обороти за 01.04.2011 -31.12.2011 по рахунку 70 (Доходи від реалізації)», що сприймається судом як опосередкований докази наявності економічної мети сторін на досягнення результатів господарської діяльності у формі отримання прибутку позивачем, що жодним чином представником відповідача спростовано не було.

Більш того, податковим органом, в рамках положень ст. 71 КАС України, в частині доведення правомірності спірного податкового повідомлення -рішення, не надано до матеріалі справи копій податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за період ІІ -ІІІ квартали 2011, які б могли спростувати вищевказані доводи позивача щодо отримання останнім позитивного економічного ефекту за наслідками виконання спірного договору.

Незважаючи на надані до перевірки позивачем документи, не приймаючи до уваги докази, зібрані під час розгляду справи, представник відповідача, що знайшло своє відображення в письмових запереченнях останнього, вважає достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог власні припущення щодо «безтоварності»спірної господарської операції, в той же час жодним чином не обґрунтовуючи можливості прийти до такого висновку на підставі матеріалів невиїзної документальної перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Як вже зазначалось, за змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Відповідно до частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб позивача та ТОВ «УСП Україна»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Судом не встановлено жодної обставини щодо нікчемності господарської угоди, укладеної ТОВ «Авто Житло План»з ТОВ «УСП Україна», що позбавляє суд можливості погодитись з доводами податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «УСП Україна», оскільки викладені доводи відповідача ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Щодо збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 69478грн. (302081 (без ПДВ).*0,23), судом встановлено наступне.

За вищевказаними господарськими операціями, Позивачем до валових витрат по взаємовідносин з ТОВ «УСП Україна», було віднесено суму в розмірі 302081 грн.

Кваліфікуючи порушення Позивачем податкового законодавства, податковий орган посилається на порушення п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Авто Житло План»податку на прибуток на суму 69 478грн.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідач, доводячи протиправність віднесення Позивачем до валових витрат по взаємовідносинах з Контрагентами суму в розмірі 302081 грн., зазначив таке.

Сума коштів, віднесених до валових витрат по нікчемним договорам не підтверджена належними податковими накладними, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення валових витрат.

Окружний адміністративний суд м. Києва, дослідивши докази наявні у справі вважає, що податкове повідомлення -рішення по податку на прибуток на загальну суму 69478грн., в тому числі за основним платежем 69478грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0грн. також підлягає скасуванню як протиправне з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, аналіз визначеної Відповідачем норми права, яка кваліфікує правопорушення з боку позивача положень Податкового кодексу України, дає змогу прийти до висновку про помилковість застосування грошового обтяження у формі податкового повідомлення-рішення до позивача в рамках диспозиції п. 139.1.9 ПК України, адже вказана норма не дає вичерпного/обмеженого переліку документів, що є підставою для віднесення певних сум коштів до валових витрат.

В той же час, відповідно до пп. 138.5.1 ПК України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

З урахуванням встановлення в рамках даної адміністративної справи того, що Позивачем фактично отримано послуги від Контрагента, які використано в рамках власної господарської діяльності для отримання прибутку та сплачено вартість даних послуг, Окружний адміністративний суд м. Києва, узагальнюючи помилковість доводів відповідача, приходить до висновку, що право на віднесення суми за правочинами купівлі послуг до валових витрат, як наслідок -зменшення податкового навантаження, яке виникло у позивача законно, а отже обставини, викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що зібрані під час розгляду справи.

Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначає, що послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивач, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Авто Житло План», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.01.2012 №№ №№0000032302, 0000042302.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»(код ЄДРПОУ 37509207, адреса: 04073, м. Київ, Оболонський район, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 21) судові витрати в сумі 1449,98 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 98 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 58).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович