Постанова № 28592828, 14.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2013 року № 2а-15821/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Трест» Київміськбуд-2»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 06.11.2012 № 0005892208, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 06.11.2012 №0005902208 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 198010 грн. та штрафної санкції у розмірі 81430 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

09.01.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надано сторонам час для подачі додаткових доказів до 11.01.2013.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.10.2012 за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Трест» Київміськбуд-2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС складено Акт № 6698/22-817/04012661 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 224261грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 36976 грн. та ІІІ квартал 2011 року в сумі 187285 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 254230 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 35153 грн., за серпень 2011 року на суму 162857 грн., за січень 2012 року на суму 14332 грн., за лютий 2012 року на суму 9663грн. та за березень 2012 року на суму 32225 грн.

06.11.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0005892208, яким у зв'язку з порушенням п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 224261 грн.;

№ 0005902208, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254230 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109541 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договору на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Реконструкція ліній швидкісного трамваю від вул.Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги від 09.06.2011 № 09/06-11 з ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», а також на підставі усних домовленостей з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» надано відповідні послуги (будівельно-монтажні роботи з реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху) та поставлено відповідні товари (світильники, лампи, стартери) на загальну суму 1188058,60 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 198010 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, видатковою та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 224261 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 36976 грн. та ІІІ квартал 2011 року в сумі 187285 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 198010 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 35153 грн. та за серпень 2011 року на суму 162857грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних правочинів внаслідок:

отримання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 11.04.2012 № 147/2220/22944109 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Декос Альянс» за серпень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, про:

- відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, а також матеріалів для здійснення основного виду діяльності;

- не звітування ТОВ «Декос Альянс» станом на 26.01.2012, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за листопад 2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться;

- показання при допиті в якості свідка засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_1, який показав, що не має відношення до діяльності даного підприємства та не реєстрував останнє;

отримання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС акту Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 30.09.2011 № 1383/232/35612424 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 та з ФОП ОСОБА_3 за серпень 2010 року, квітень, червень та липень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, що: «операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_2 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ФОП ОСОБА_3 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» - підприємства ймовірні «вигодонабувачі» порушують ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 cт. 215, cт. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у основних постачальників ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість як з операцій придбання так і по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у ПП «ВКФ Ніколь Плюс.».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за правочинами між ПАТ «Трест» Київміськбуд-2» та ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», ПП «ВКФ Ніколь Плюс» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, видатковою та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

ліцензією ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» серії АВ № 194279, виданою Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, на будівельну діяльність (згідно з переліком), зокрема, на зведення несучих та огороджуючи конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, дозволом ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» від 17.03.2008 № 320.08.32-45.21.1, виданого Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на виконання будівельних робіт від 15.01.2010 № 1835-Шв-Сл-Св/Т, в тому числі позивачу та ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», які підтверджують наявність у ТОВ«Україна-енергосервіс, ЛТД» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу, для виконання умов вищевказаного договору від 09.06.2011 № 09/06-11;

договором підряду на реконструкцію трамвайної колії на відокремленому полотні в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві від 19.09.2008 № 273/Б-4, договором на будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Комплексна реконструкція лінії швидкісного трамваю від вул.Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги» від 22.06.2011 № 310511, з метою виконання яких укладено договір від 09.06.2011 № 09/06-11 між позивачем та ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД»;

актом приймання виконаних будівельних робіт складеним між позивачем (генпідрядником) та замовником з відміткою «Перевірено» КП «Київекспертиза», в якому субпідрядником виступає ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», що також підтверджує факт виконання останнім умов договору від 09.06.2011 № 09/06-11;

фотокартками з вказаного об'єкту реконструкції трамвайної колії, які підтверджують виконання відповідних робіт за наведеним договором;

контрактом від 22.04.1992 № 22, з метою виконання якого позивач придбав у ПП«ВКФ Ніколь Плюс» відповідний товар;

договором субпідряду на виконання комплексу електромонтажних і слабкострумових робіт на об'єкті: «Будівництво і реконструкція Українського НДІ онкології і радіології МОЗ України по вул. Ломоносова, 33/43» від 15.01.2008 № 66, відповідно до якого придбаний позивачем у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товар (світильники, лампи, стартери) був встановлений на вказаному об'єкті будівництва;

фотокартками з вказаного об'єкту, які підтверджують придбання та подальше встановлення вказаних світильників, ламп та стартерів на зазначеному об'єкті;

листом ПП «ВКФ Ніколь Плюс» від 23.10.2012 № 2310-01, яким останнє підтвердило взаємовідносини з позивачем щодо поставки вказаного товару, в тому числі складення податкової накладної, декларування та сплату ПП «ВКФ Ніколь Плюс» податку на додану вартість за цією накладною у повному обсязі;

довіреністю позивача на отримання ТМЦ від ПП «ВКФ Ніколь Плюс», а також довіреністю субпідрядника на отримання таких ТМЦ, в свою чергу, від позивача, які підтверджують факт виконання відповідних господарських операцій;

подорожнім листом, який підтверджує факт транспортування товару (світильників, ламп, стартерів) до місця його встановлення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на довідку ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 11.04.2012 № 147/2220/22944109 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ«Декос Альянс» за серпень 2011 року та акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 30.09.2011 № 1383/232/35612424 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП«ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОПОСОБА_2 та з ФОП ОСОБА_3 за серпень 2010 року, квітень, червень та липень 2011 року, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акт та довідка не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, судом не приймається до уваги і посилання відповідача на показання при допиті в якості свідка засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_1, який показав, що не має відношення до діяльності даного підприємства та не реєстрував останнє.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що придбаний позивачем у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товар (світильники, лампи, стартери) був поставлений саме ФОП ОСОБА_2 та/або ФОПОСОБА_3. та/або ТОВ «Декос Альянс» та/або іншими контрагентами, у зв'язку з чим безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних, юридичні особи ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ПАТ «Трест» Київміськбуд-2» та ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», ПП «ВКФ Ніколь Плюс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПАТ«Трест» Київміськбуд-2» та ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», ПП «ВКФ Ніколь Плюс» умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 198010 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 198010 грн., віднесена ПАТ«Трест» Київміськбуд-2» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про порушення ПАТ «Трест» Київміськбуд-2» п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0005902208 - безпідставним та неправомірним в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 198010 грн. та штрафної санкції у розмірі 81430 грн.

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача на загальну суму 224261 грн. за правочинами з ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами, ліцензією, дозволами.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0005892208 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Трест» Київміськбуд-2» (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 26-А; код ЄДРПОУ 04012661) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0005892208, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0005902208, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 198010 грн. та штрафної санкції у розмірі 81430 грн.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Трест» Київміськбуд-2» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко