Ухвала суду № 28573486, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/26113/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника відповідача Саніна М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сигма»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2-а-7145/10/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сигма»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 12.11.2010 № 0004282301/0 та від 12.11.2010 № 0015922307. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 вказану постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

ПАТ «Сигма»подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, надав неправильну оцінку обставинам справи, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За наслідками проведеної планової виїзної перевірки за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 складено акт від 01.11.2010 № 4583/23-4/14120788, на підставі якого прийнято спірні податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання та рішення про застосування штрафних санкцій.

Підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2010 № 0004282301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 5568442,75 грн., у тому числі 2985081,75 грн. основного платежу та 2583361 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному формуванні валових витрат за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 на суму 12005925,00 грн. за наслідками правочинів на поставку сільськогосподарської продукції СФГ «Росток-Агро», СФГ «Вереск», які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки є такими, що порушують публічний порядок внаслідок того, що не спричиняють реального настання правових наслідків і спрямовані на незаконне заволодіння державного майна в результаті заниження та несплати позивачем податку на прибуток. Така позиція обґрунтована тим, що за висновками зустрічних перевірок дані постачальники не мають трудових ресурсів, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, нерухомості, не є товаровиробниками, що унеможливлює здійснення ними поставок товару позивачеві та свідчить про те, що такі платники податку мали намір одержати податкову вигоду.

Підставою для застосування до позивача рішенням від 12.11.2010 № 0015922307 штрафних санкцій у сумі 180399,10 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, яке полягало у неповному оприбуткуванні позивачем готівкових коштів, що надійшли відповідно до фіскальних чеків. Податковий орган, з посиланням на лист Національного банку України від 16.04.2010 № 11-110/2010-6116, зазначає, що у випадку, коли готівка проведена через РРО, зроблений відповідний запис у касовій книзі у день надходження готівки, однак не проведена у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, то такий випадок може кваліфікуватися як неповне оприбуткування;

від 12.11.2010 № 0015932307 про застосування штрафних санкцій на суму 2116,28 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яке полягало у здійсненні позивачем у періоді з 14.08.2009 по 30.06.2010 роздрібної торгівлі будівельними матеріалами без придбання торгового патенту у торговій точці за адресою: м. Херсон, вул. Белінського, 15.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності з боку позивача порушень вимог п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні до складу валових витрат понесених витрат з придбання сільськогосподарських товарів у СФГ «Росток-Агро», СФГ «Вереск», з огляду на таке.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, за відсутністю з боку платника податку порушення вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР), яке б позбавляло його права на валові витрати за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товару у СФГ «Росток-Агро»та СФН «Вереск», платник податку на прибуток має право на валові витрати. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення позивачем спірних господарських операцій з придбання у СФГ «Росток-Агро»та СФН «Вереск»товарів і за наявності доказів: договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних за період з 03.112009 по 26.01.2010 на перевезення від СФГ «Верес»з селища Саф'яни до позивача сільгосппродукції (яблука, насіння соняшника), акта звірки взаємних розрахунків, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарів з метою використання у господарській діяльності.

При цьому судом першої інстанції з огляду на доводи податкового органу про неможливість здійснення контрагентами позивача поставок сільгосппродукції через відсутність у них відповідних умов досліджено це питання і на підставі довідки Саф'янської сільради щодо факту обробки СФГ «Вереск»на території цієї ради земельної ділянки площею 4015 га для вирощування бахчових та зернових культур, довідки СФГ «Верес»про вирощування ним у 2009 році на орендованих землях сільради яблук на площі 50 га соняшника на площі 100 га, горіхів на площі 80 га, листа Саф'янської сільради на адресу податкового органу про підтвердження факту ведення СФГ «Вереск»сільськогосподарської діяльності на власних та орендованих землях на території цієї сільради, свідоцтва про реєстрацію СФГ «Росток -Агро»суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ у 2009 році, довідки СФГ «Росток-Агро»про наявність земель площею 49 га для вирощування сільгоспкультур та наявність сільгосптехніки та 20 сезонних працівників, обґрунтовано їх спростовано.

Також судом на підставі належних доказів: вантажно-митних декларацій було встановлено факт подальшого експорту придбаної позивачем сільськогосподарської продукції.

Судом першої інстанції не було встановлено, що зазначені вище первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності.

Порушення певним постачальником товару вимог податкового законодавства, заниження податкових зобов'язань перед бюджетом в ході здійснення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування валових витрат, понесених у зв'язку з придбанням товару у такого постачальника. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податкова інспекція не надала доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких неправомірних дій.

Також, при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій відповідних доказів тому, що правочини вчинено позивачем з метою незаконного одержання позивачем податкових вигод шляхом формування спірних валових витрат в результаті здійснення господарських операцій з придбання товару у СФГ «Верес»та СФГ «Росток-Агро», не надано.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат, залишивши поза увагою усі досліджені судом першої інстанції первинні документи та інші докази у підтвердження здійснення контрагентами позивача діяльності з вирощування та поставки сільськогосподарської продукції. При цьому суд апеляційної інстанції виходив лише із припущення про неможливість зібрання СФГ «Верес»кількості поставлених яблук на 50 га орендованої землі, а також врахував як належний доказ безтоварності поставки протокол допиту керівника СФГ «Верес»- ОСОБА_3, в якому він заперечує факт підписання ним первинних документів за операціями з позивачем, а також висновок фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру «Експол»згідно із яким підпис на копіях накладних і видаткових накладних не відповідають зразкам підпису такої особи.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару, оскільки останні не ґрунтуються на доказах, а ґрунтуються на припущеннях без повного та всебічного з'ясування цього питання та без спростування встановлених судом першої інстанції обставин належними та допустимими доказами.

Висновок про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину, може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. З акту перевірки та апеляційної скарги не вбачається, що податковий орган доводив з посиланням на певні докази обставину щодо неможливості вирощення певного обсягу яблук на певній площі землі. Податковий орган, обґрунтовуючи позицію щодо безтоварності поставок сільськогосподарської продукції, заперечував сам факт ведення контрагентами позивача, в тому числі і СФГ «Росток-Агро», сільськогосподарської діяльності, обґрунтовуючи таку позицію відсутністю відповідних умов, основних фондів та трудових ресурсів, що і досліджувалось судом першої інстанції та у зв'язку з чим судом взято до уваги відповідні докази, які підтверджують здійснення контрагентами сільськогосподарської діяльності з обробки земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції.

Судом першої інстанції обґрунтовано спростовано посилання податкового органу як на доказ нереального придбання позивачем товару на протокол допиту керівника СФГ «Вереск»- ОСОБА_3, складений у рамках розслідування кримінальної справи щодо створення ТОВ «Кругозор»ряду фіктивних підприємств, у яких були відносини з СФГ «Вереск», в якому він заперечує факт підписання ним первинних документів за операціями з позивачем, оскільки такий протокол, а також інші документи, що стосуються досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ, можуть свідчити лише на користь підтвердження ведення СФГ «Вереск»діяльності з вирощування, купівлі та реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема діяльності зі здійснення на користь позивача поставок сільськогосподарської продукції, і можуть свідчити лише про допущені постачальниками при здійсненні такої діяльності порушення норм законодавства, зокрема щодо підписання первинних документів сторонніми особами, залученими керівником СФГ «Вереск»для пошуку постачальників та покупців сільськогосподарської продукції та представлення інтересів цього підприємства у відносинах з іншими підприємствами.

До того ж згідно із ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27.07.2010 про визнання винним ОСОБА_4 (директора СФГ «Росток-Агро») винним в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за результатами господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі і на адресу позивача, підтверджує лише факт вчинення такого злочину. Таким вироком встановлено обставину щодо ухилення директором даного підприємства від сплати податків в результаті не включення до складу валового доходу обсягу отриманих на розрахункові рахунки грошових коштів від продажу товарів, в тому числі від продажу товару на адресу АТ «Сигма». Таким чином, даним вироком не встановлено обставин, які б свідчили про безтоварність операцій з поставки товару на користь позивача. Порушення ж певним постачальником товару вимог податкового законодавства, зокрема невиконання ним власних податкових зобов'язань, як вказано раніше, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування валових витрат.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо безтоварності вчинених позивачем господарських операцій.

Суд касаційної інстанції також не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про допущення позивачем порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, оскільки такі висновки зроблені без врахування встановлених судом першої інстанції обставин щодо здійснення позивачем касових операцій у вечірні години, коли бухгалтерія підприємства не працює.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як достовірно встановлено судом першої інстанції на підставі безпосередньо досліджених книг обліку розрахункових операцій, касових документів (касової книги та прибуткових касових ордерів), готівкові кошти, які протягом робочого дня надходили до бару в кафе «Піцерія»та до бару в ресторані «Пивна хата»проводились через зареєстровані за цими господарськими одиницями касові апарати та до кінця робочого дня бухгалтерій позивача (до 17 години) інкасувались до бухгалтерії шляхом проведення через РРО операції «службова видача»і в цей же день на підставі прибуткових касових ордерів ці суми надходили до каси позивача та відображались у касовій книзі. Оскільки вказані господарські одиниці закінчували свою роботу вже після завершення робочого дня бухгалтерій позивача, то оприбутковувати до каси підприємства виручку, яка надходила до вказаних торгових точок після 17 години позивач міг лише наступного робочого дня, у зв'язку з чим такі суми відображались у Z-звітах як «службове внесення»наступного робочого дня.

На підставі витягів з касової книги та прибуткових касових ордерів судом першої інстанції встановлено факт відображення загальної суми коштів за перерахованими в акті перевірки Z-звітами у касовій книзі в день фактичного надходження коштів.

Також судом першої інстанції встановлено факт відображення сум у день їх фактичного надходження у розділах 2 книг обліку розрахункових операцій сум за переліченими в акті перевірки Z-звітами.

Виходячи з того, що, у разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства, суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені судом першої інстанції вищенаведені обставини, вважає за правильне погодитися із судом першої інстанції про відсутність підстав для висновку про неповне оприбуткування позивачем готівки у касі.

До того ж, судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з тим, що позивач Z-звіти, що перераховані в акті перевірки, роздрукував вранці наступного робочого дня, а не на кінець попереднього робочого дня (до 24 години), податковим органом до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 4080 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який зобов'язує суб'єктів господарювання щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Вирішуючи позовні вимоги щодо рішення від 12.11.2010 № 0015932307 про застосування штрафних санкцій на суму 2116,28 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні з огляду на встановлену обставину щодо здійснення позивачем у період з 14.08.2009 по 30.06.2010 роздрібної торгівлі будівельними матеріалами у торговій точці за адресою: м. Херсон, вул. Белінського, 15, без придбання торгового патенту.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сигма»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло