Ухвала суду № 28572964, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 2а-0470/18044/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М,Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Діардхімсервісторг»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області, третя особа Парагін Віталій Олександрович -головний податковий ревізор -інспектор відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - в с т а н о в и В :

В грудні 2011 року Приватне підприємство «Діардхімсервісторг»звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області, третя особа Парагін Віталій Олександрович та просило визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення правопорушення з боку ПП «Діардхімсервісторг», викладені в акті перевірки від 26.12.2011 року №908/23-4/37232639 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Діардхімсервісторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 02.08.2010 року по 20.11.2011 року; зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію у Дніпропетровській області утриматися від використання у своїй діяльності, а також від передачі іншим особам акту перевірки від 26.12.2011 року №908/23-4/37232639 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Діардхімсервісторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 02.08.2010 року по 20.11.2011 року

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні повноваження визнавати або встановлювати нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Крім того, вказує, що в ході перевірки працівниками податкового органу не були досліджені первинні бухгалтерські документи.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи що Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція у Дніпропетровській області діяла в межах встановлених законом повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне Підприємство «Діардхімсервісторг»перебуває на обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області.

У період з 23.12.2011 року по 26.12.2011 року посадовими особами Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Діардхімсервісторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 02.08.2010 року по 20.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №908/23-4/37232639 від 26 грудня 2011 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення ч.ч.1,5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Діардхімсервісторг». Товар по правочинах не був переданий в порушення ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України.

Відповідно до пп. 78.1.1 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за умови, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що копія наказу від 22.12.2011 року № 991 та повідомлення „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Діардхімсервісторг»були направлені на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції лише 22.12.2011 року.

Отже, платник податків не був повідомлений про початок проведення позапланової перевірки.

Згідно п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Діардхімсервісторг».

Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата винекнення такого зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування. Проте, судом встановлено, що вказані документи відповідачем досліджені не були.

Що стосується висновків довідки перевірки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦКУ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст. 228 ЦКУ у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Крім того, податкові органи мають право звернутися з відповідними позовами до суду.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 58 ПКУ встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій

Однак, в порушення вказаних вимог податковим органом не було винесено жодного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не було доведено правомірності та законності дій, які виразилися у зазначених в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук