Ухвала суду № 28562441, 09.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3149/11/2770

09.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" - Чистякова Вікторія Вікторівна, довіреність № б/н від 18.03.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Обухова Алла Вячеславівна, довіреність №21/9/10-025 від 20.03.12 року;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 30.01.12 року по справі № 2а-3149/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" (вул. П. Дибенко, буд.6, м.Севастополь,99028)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, буд. 24, м. Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 30.01.12 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 15 вересня 2011 року №0000732310 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 119934 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника відповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на підставі направлень на перевірку від 26 липня 2011 року №№ 646/01-089, 647/01-089 у період з 26 липня 2011 року по 03 серпня 2011 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Терра-Україна»з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2011 року №3579/23-123/33234454, в якому зафіксовано факт порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 276 437 грн. 00 коп.

У ході перевірки працівниками податкового органу встановлено, що позивач необґрунтовано відносив до складу валових витрат витрати на обслуговування виробничих фондів та земель, що відносяться до змісту об'єктів невиробничого призначення та не пов'язаних з господарською діяльністю. Крім того, в акті перевірки зазначено, що за даними декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період підприємство є збитковим, що, на думку перевіряючих, суперечить статті З Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 17 серпня 2011 року на адресу ДШ у Гагарінському районі м. Севастополя було направлено заперечення до акту перевірки від 11 серпня 2011 року.

За результатами розгляду заперечень відповідачем частково враховані вимоги заперечень позивача, сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток податковим органом переглянута та змінена до розміру 119 934 грн. 00 коп.

15 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732310 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 119 934 грн. 00 коп.

Позивач зазначене податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку не оскаржував.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-Україна»на праві власності належать земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Південна, 1, смт. Санаторне, смт. Форос, м. Ялта, АРК, що підтверджується державними актами на право власності: серії АЯ № 903709 від 27 травня 2011 року на земельну ділянку площею 0,1800 га; серії АЯ 903710 від 27 травня 20011 року на земельну ділянку площею 3,5000 га; серії АЯ № 903708 від 27 травня 2011 року на земельну ділянку площею 0,4125 га; серії ЯА № 673415 від 27 жовтня 2005 року на земельну ділянку площею 0,1094 га.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2004 року № 18/11 позивачем прийнято в термінове платне користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,2672 га для обслуговування придбаної ділянки берегаукріплюючої споруди, набережної, протиобвальної споруди (пляжна зона), що знаходиться за адресою: місто Ялта, смт. Санаторне, вул. Південна, 1.

19 грудня 2006 року між позивачем та Фороською селищною Радою було укладено договір оренди № 08 земельний ділянки площею 0,0393 га, розташованої за адресою: м.Ялта, смт. Санаторне, вул. Південна, 1, для будівництва та обслуговування пансіонату для сімейного відпочинку батьків з дітьми. Строк дії договору складає 49 років. Будь-яких умов, щодо граничного терміну закінчення будівництва житлового комплексу на вказаній земельній ділянці, у договорі оренді не встановлено.

Кріи того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-Україна»28 травня 2010 року укладений з Приватним підприємством «Гео-В»договір № 107-Ю-10 на виготовлення плану-схеми земельної ділянки.

На виконання вимог зазначеного договору Приватне підприємство «Гео-В»виконало роботи по виготовленню плану-схеми земельної ділянки. Вартість робіт склала 2 000 грн. 00 коп.

До складу валових витрат у періоді, що перевірявся Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Україна" включало витрати, понесені на обслуговування даних земель, а саме: на сплату земельного податку та орендної плати за використання зазначених земельних ділянок на загальну суму 117 934 грн. 00 коп. та на оплату за розробку плану-схеми - 2 000 грн. 00 коп.

Факт сплати позивачем зазначених сум підтверджується відповідними виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Україна".

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У розумінні Податкового кодексу України, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, за змістом наведених норм, отримання доходу є метою господарської діяльності, а не обов'язковою умовою такої діяльності або ознакою, яка її характеризує.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) об'єктом оподаткування - є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; дозволяє включать понесені у зв'язку з проведенням витрат суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування", підпунктом 8 пункту 1 статті 14 якого земельний податок віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлений виключений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Зокрема, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону до валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 не відносяться до валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Аналогічні норми містить у собі Податковий кодекс України.

Так, об'єктом оподаткування податком на прибуток, відповідно до пункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, як зазначено у статті 138 Податкового кодексу України, включаються суми нарахованих податків та зборів, встановлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами (підпункт 138.10.4 пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками плати за землю (земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Земельна ділянка є майном, а саме активом, отримання доходу від утримання якого можливе у подальших операціях власної господарської діяльності. Отже якщо підприємство має намір подальшого використання земельної ділянки та побудованих споруд у власній господарській діяльності, земельний податок (орендна плата), що нараховується (сплачується) за таку ділянку включається до складу валових витрат.

При цьому термін, протягом якого підприємство має реалізувати свій намір щодо подальшого використання земельної ділянки у власній господарській діяльності, законодавством з питань оподаткування не обмежено.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 Податкового кодексу України встановлений перелік витрат, що не враховується при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 кодексу до складу валових витрат не включаються витрати, які не пов'язані з провадження господарської діяльності.

Також, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що визначальною ознакою віднесення витрат до валових є пов'язаність їх з господарською діяльністю та підтвердження належним чином оформленими первісними документами. При цьому законодавець встановлює вичерпний перелік витрат, які не відносять до валових, та не обмежує права суб'єкта господарювання щодо віднесення витрат до складу валових витрат у зв'язку з неотримання прибутку за результатами певного податкового періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що валові витрати на сплату земельного податку (орендну плату) та на розробку плану схеми земельної ділянки пов'язані з використанням земельної ділянки у господарській діяльності позивача та підтверджені належним чином оформленими первісними документами, а тому правомірно віднесені до складу валових витрат.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 30.01.12 року по справі № 2а-3149/11/2770, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 30.01.12 року по справі № 2а-3149/11/2770, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська