Рішення № 28559013, 11.01.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3087/2011

Провадження № 22ц/779/141/2013

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д

суддів Горейко М.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Кіндрата В.П.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення невиплачених страхових сум та відшкодування моральної шкоди - за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про стягнення 4092,72 грн. невиплаченої частини страхового відшкодування, змінивши в судовому засіданні на суму 2892 грн.72 коп., 5000 грн. моральної шкоди, 1500 грн. витрат на юридичну допомогу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 2892,72 грн. страхового відшкодування, 51 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1500 грн. сплачених витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, тому що при його ухваленні судом порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини, що мають значення для справи.

Вважає, що суд помилково здійснював розрахунок страхової виплати позивачу на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.04.2010 року, оскільки останній містить вартість робіт та матеріалів, які не мають відшкодовуватись страховиком.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини і сторонами договору страхування погоджено, що при визначенні розміру страхового відшкодування до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком або Акт (висновок) незалежної автотоварознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією, або обсяг коштів визначений у калькуляції ремонту СТО.

Крім того, судом не взято до уваги, що зменшення представником позивача позову лише на вартість заднього бамперу, що є додатковим обладнанням, без зменшення розміру позову на вартість установки та фарбування цієї деталі призвело до безпідставного стягнення з відповідача коштів, не передбачених страховим договором.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам законодавства не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для визначення розміру матеріального збитку є розрахунки зазначені в рахунку-фактурі №146/05 від 28.04.2010 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.04.2010 року та товарний чек від 30.04.2010 року. Проте, суд не прийняв як доказ по справі при визначенні суми матеріального збитку, надані ПрАТ СК «ПЗУ Україна» калькуляції AUDATEX від 12.04.2010 року.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 19.03.2010 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії ЕА №104903, вигодонабувачем за даним договором є ОСОБА_2 Наявність особистого підпису позивача на договорі страхування є прямим підтвердженням факту погодження та ознайомлення з умовами договору.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди 08.04.2010 року застрахований транспортний засіб Mitsubishi Lancer 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 отримав пошкодження, зокрема зламана накладка заднього бампера, тріснутий задній бампер, зламане кріплення до нього, пошкоджена права арка та деформована вихлопна труба.

По факту дорожньо-транспортної пригоди ПрАТ СК «ПЗУ Україна» прийняло рішення про визнання даної події страховим випадком та про виплату страхового відшкодування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно до ст.6 Закону України «Про страхування» загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 10.4 Договору страхування передбачено, що при визначенні розміру страхового відшкодування (при проведенні відновлювального ремонту) до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або Акт (висновок) незалежної авто товарознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією (оцінювачем, суб'єктом оціночної діяльності, судовим експертом) або обсяг коштів, визначений у калькуляції ремонту СТО.

Згідно п.10.23 Договору передбачено, що розрахунок розміру страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених із Страховиком рахунків і способу ремонту СТО, яка виконує роботи, спираючись на часові норми виробника ТЗ а також ціни запасних частин і матеріалів офіційних імпортерів, які вказані у системі Audatex або Eurotax.

На виконання вказаного пункту Договору страхування, 12.04.2010 складена калькуляція AUDATEX № 0040800031, у відповідності до якої вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 5583,51 грн. На підставі даної калькуляції проведений розрахунок суми страхового відшкодування: 5583,51-(120000 грн. Х 0,5% грн. (франшиза) =4983,51грн.

Суд першої інстанції, як підставу для визначення розміру матеріального збитку помилково прийняв рахунки надані позивачем. Проте, приймаючи рішення про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, судом не взято до уваги те, що ці рахунки та ремонт транспортного засобу всупереч вимогам договору зі страховиком не погоджувалися.

Крім того, зменшивши вартість страхового відшкодування тільки на додаткове обладнання - накладку бампера, суд не врахував вартісні показники для її установки та фарбування, які не включені до страхового відшкодування згідно договору.

Крім того, при ухваленні рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу судом першої інстанції не враховано вимоги чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Вирішуючи спір у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції повинен був перевірити, чи є особа, яка надає правову допомогу фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги; чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права чи брала участь у справі як представник відповідача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 приймав участь у справі як представник позивача згідно ст. ст. 40, 42 ЦПК України на підставі довіреності, а не як адвокат або фахівець у галузі права.

Позивач не має права на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з участю у розгляді справи його представника, оскільки ЦПК України не відносить їх до витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Зважаючи на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення невиплачених страхових сум та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Г.І. Шалаута