Постанова № 28558796, 06.11.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3582/12

"06" листопада 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А.Б.,

представника прокуратури -Халанич Г.М.,

за відсутності позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Чортківського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1332,48 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Чортківського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1332,48 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено в повному обсязі сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України за квітень - липень 2011 року, внаслідок чого за нею рахується заборгованість на суму 1332,48 грн., яку прокурор, звернувшись до суду із даним позовом в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач, яка про розгляд справи повідомлена належним чином в порядку Глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України - шляхом направлення поштової кореспонденції рекомендованими листами за місцем її реєстрації, в судове засідання -не з'явилась, в зазначені строки заперечень на позов та заяви про розгляд справи без її участі - не подавала, будь-яких клопотань від неї до суду - не надходило.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, враховуючи заявлене у позовній заяві клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, - суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача, за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.11.2012 року, прокурор позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року -відповідач, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1) у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку.

Будучи зареєстрованою як фізична особа -підприємець, відповідач у вказаний період перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, та, відповідно, - була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, починаючи з серпня 2011 року, у зв'язку з внесенням змін до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»шляхом доповнення її частиною четвертою, - відповідача звільнено від сплати за себе єдиного внеску, як особу, яка зазначена у пункті 4 частини першої цієї ж статті.

Відтак, до липня 2011 року на відповідача статтею 6 вищезазначеного Закону було покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Проте, як видно з матеріалів справи, всупереч вимогам статей 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - відповідач не здійснила у належному розмірі сплати єдиного внеску до управління Пенсійного Фонду України за квітень - липень 2011 року, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість по єдиному внеску.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку №5576/04 від 25.09.2012 року, здійсненого територіальним органом Пенсійного фонду України, виходячи із розміру єдиного внеску, який встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2011 рік, - сума єдиного внеску, яка мала бути сплачена відповідачем за період з квітня по липень 2011 року, - становить 1332,48 грн.

Наявність вказаної заборгованості станом на час розгляду справи підтверджується наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 1, 4 ч. 2 ст.6 вищевказаного Закону - платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.1 вказаного закону - мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону - єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№2857-VI від 23 грудня 2010 року - мінімальний розмір заробітної плати у 2011 році, встановлювався у наступних розмірах: з 01 січня -941,00 грн., з 01 квітня -960,00 грн., з 01 жовтня -985,00 грн., з 01 грудня -1004,00 грн.

Тобто, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», платник єдиного внеску - повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця 2011 року, у розмірі не меншому, ніж: з 01 січня по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941,00грн.х34,7%), з 01 квітня по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960,00 грн.х34,7%), з 01 жовтня по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985,00 грн.х34,7%), та з 01 грудня у сумі 348,39 грн. (1004,00грн.х34,7%).

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Законом України від 07.07.2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою наступного змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.».

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України №1/99-рп від 09.02.1999 року, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3609-VI (відповідно і зміни в статтю 4 Закону №2464) набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - з 06.08.2011 року.

Таким чином, враховуючи те, що частину 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- якою було визначено окремі категорії осіб, на яких поширюються положення щодо звільнення від сплати єдиного внеску, при цьому, виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, - внесено лише згідно із Законом України від 07.07.2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», - то суд приходить до висновку, що у разі наявності визначених частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»підстав та належності відповідача до визначених цією статтею категорій осіб, - звільнення відповідача від обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску із застосуванням до неї вказаної норми закону, було можливе лише починаючи з серпня 2011 року, до липня ж 2011 року відповідні кошти по єдиному внеску - підлягають сплаті, незалежно від дати призначення таким особам пенсії за віком або інвалідності та дати призначення їм пенсії або соціальної допомоги відповідно до закону.

При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що, як встановлено із матеріалів справи та підтверджено прокурором у судовому засіданні, - з серпня 2011 року, тобто, після внесення до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частини 4 Законом України від 07.07.2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», - Управлінням Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області вказані норми закону було враховано та нарахування будь-яких нових сум по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -відповідачу не здійснювалось.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

При цьому, абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами процесуальних та інших дій від імені держави, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 ст. 69 та частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець, всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не здійснила сплати у належному розмірі єдиного внеску до Пенсійного Фонду України за період з квітня по липень 2011 року, у зв'язку з чим станом на час розгляду даної справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 1332,48 грн.

Докази добровільного погашення вказаної суми боргу в матеріалах справи -відсутні, відповідачем не надані, а судом -не встановлені.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати єдиного внеску у належному розмірі - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству, а тому - позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Чортківського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області, -задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (ідентифікаційний код - 21156338, вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1332,48 грн. (одна тисяча триста тридцять дві гривні 48 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок №37190076001916 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, ід. код -21156338.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 листопада 2012 року/.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.