Постанова № 28552150, 11.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.01.2013 р. справа №5009/3418/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В.суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О.за участю представників сторін: прокурора: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2 (скаржника): Зозуля Н.В. - за посвідченням №012871 не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід22.11.2012р. по справі№ 5009/3418/12 (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомПрокурора м.Енергодар, Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м.Запоріжжя до 1) Енергодарської міської ради, м.Енергодар, Запорізької області 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області про визнання незаконним і скасування рішення Енергодарської міської ради від 23.09.2010р. № 455 та про визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2010 за № 041027000058, В С Т А Н О В И В:

Прокурор м.Енергодар, Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Енергодарської міської ради, м.Енергодар, Запорізької області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Енергодарської міської ради від 23.09.2010р. №455 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6», визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 15.12.2010р. ВРД №819915, який посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у державному реєстрі земель 23.12.2010р. за №041027000058 та скасування його державної реєстрації, а також зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 повернути Енергодарській міській раді у первинному стані земельну ділянку загальною площею 0,0070га земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2312500000:01:006:0057, розташовану по АДРЕСА_1.

Заявою від 29.10.2012р. №103-4255вих.12 прокурор в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та вказав про невірне зазначення у резолютивній частині позовної заяви реєстраційного номера бланку договору оренди землі - ВРД №819915.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Висновок про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував незаконністю спірного рішення Енергодарської міської ради про передачу в оренду без проведення торгів земельної ділянки другому відповідачу, а оскільки договір оренди укладено на підставі незаконного рішення - недійсністю спірного договору.

Не погодившись з винесеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що по-перше, задовольнивши позов господарський суд невмотивовано вийшов за межі позовних вимог, по-друге, не вказав, які права та інтереси позивача у справі порушені спірним рішенням міськради, по-третє, не обґрунтував визначені законом підстави для визнання спірного договору оренди землі недійсним, по-четверте, не дослідив факту порушення інтересів держави, які підлягають прокурорському захисту, і по-п'яте, не врахував, що спірне рішення міськради є актом ненормативного характеру, який може бути скасований самим органом місцевого самоврядування.

Вищевикладене, за твердженням скаржника, не було враховано судом при винесенні рішення, що є підставою для його скасування як незаконного та необґрунтованого.

Прокурор м.Енергодар у відзиві від 04.01.2013р. проти апеляційних вимог скаржника заперечує, посилаючись на їх безпідставність, судове рішення вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представники скаржника, Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області та Енергодарської міської ради у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Енергодарської міської ради № 455 від 23.09.2010р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0070га по АДРЕСА_1 під установку малої архітектурної форми та благоустрій прилеглої території.

На підставі вказаного рішення, 15.12.2010р. між Енергодарською міською радою (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Дніпровському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2010р. за №041027000058), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2312500000:01:006:0057) площею 0,0070га по АДРЕСА_1 для встановлення малої архітектурної форми та провадження підприємницької діяльності.

Договір укладено строком на 10 (п'ять) років (п.7 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 договору).

Вищевказана земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

За результатами проведеної перевірки Прокуратурою м. Енергодар Запорізької області було встановлено порушення вимог земельного законодавства при наданні ФОП ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки в оренду, а саме - прийняття відповідного рішення без проведення земельних торгів та надання земельної ділянки в оренду без погодження проекту землеустрою. Крім того, на підставі вказаного незаконного рішення було укладено договір оренди землі.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до господарського суду з вимогами про визнання зазначеного рішення незаконним та його скасування. Також, оскільки проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі від 15.12.2010р., не відповідає ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, і договір оренди укладено без достатніх підстав, прокурор просив визнати вказаний договір недійсним. Крім того, прокурором заявлені вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_6 повернути спірну земельну ділянку за належністю Енергодарській міській раді.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» роз'яснено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Прокурор, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, в обґрунтування вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Енергодарської міської ради від 23.09.2010р. № 455 посилався на порушення при його прийнятті вимог ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України.

Згідно приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч.ч.1-3 ст.124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу. (ст. 134 Земельного кодексу України у відповідній редакції).

Як вбачається зі змісту спірного рішення ради від 23.09.2010р. №455, земельну ділянку передано ФОП ОСОБА_6 в оренду під установку малої архітектурної форми та благоустрій прилеглої території.

Тобто, цільове призначення спірної земельної ділянки не підпадає під визначення ст.ст.34, 36, 121, частин 2 і 3 ст.134 Земельного кодексу України, тому передача її в оренду повинна відбуватись шляхом проведення земельних торгів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, докази проведення відповідних земельних торгів в матеріалах справи відсутні, а отже рішення Енергодарської міської ради від 23.09.2010р. №455 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6» прийнято в порушення вимог чинного законодавства, тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 15.12.2010р., судова колегія зазначає наступне.

За змістом ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У якості підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, прокурор посилався на те, що проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною оспорюваного договору, не відповідає ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, а договір укладено на підставі незаконного рішення № 455 від 23.09.2010р.

Враховуючи, що вищевикладеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами підтверджується незаконність рішення Енергодарської міської ради №455 від 23.09.2010р., на підставі якого укладено оспорюваний договір, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 34 Закону України «Про оренду землі», умови п.21 договору оренди, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині повернення спірної земельної ділянки Енергодарській міській раді.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на не визначення, в чому саме є порушення інтересів держави, яке підлягає прокурорському захисту, та чим саме порушені інтереси позивача у спірних правовідносинах, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 35 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У позовній заяві прокурора повинно бути зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначають, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів саме держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Із матеріалів даної справи вбачається, що прокурор міста Енергодара Запорізької області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, посилаючись на порушення інтересів держави в особі вказаного органу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.2012 р., повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель передані до Державної інспекції сільського господарства України, яка згідно ч.4 Тимчасового положення про Державну інспекцію сільського господарства України від 06.01.2012р. № 26, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженої Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р., Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм права, звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області є правомірним.

Інші доводи апеляційної скарги мають характер необґрунтованих припущень, безпідставні та такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оспорюваному рішенні.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. у справі № 5009/3418/12 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. у справі № 5009/3418/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області - залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2012р. у справі № 5009/3418/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 8 примірників:

1 - прокурору

1 - позивачу

1 - відповідачу-1

1 - відповідачу-2 (скаржнику)

1 - обл. прокурору

1 - у справу

1 - ГСЗО

1 - ДАГС