Ухвала суду № 2854956, 14.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                            Суддя головуючий у І інстанції – Могильницький М.С.

                                                                                            Суддя – доповідач Старосуд М.І.

У К Р А Ї Н А

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

«14» серпня 2008 року                                                                                справа № 22-а-8868/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:  Старосуда М.І.  

суддів:                        Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.

при секретарі   Денисенко К.С.

з участю представника позивача – Борозенцева С.В.

представника відповідачаРум’янцевої І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області

на постановуДонецького окружного адміністративного суду

від23 червня2008 року

у справі№ 2-а-7658/08

за позовом  Дочірнього  підприємства  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Бон-тон»

довідповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області

провизнання недійсними вимоги про сплату боргу № Ю-544 від 30.11.2006 року та рішень: № 151, 152, 154, 155 від 15.03.2007 року про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Бон-тон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними вимоги про сплату боргу № Ю-544 від 30.11.2006 року та рішення № 151, 152, 154, 155 від 15.03.2007 року про застосування фінансових санкцій. 

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року у справі № 2-а-7658/08 позов Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-тон»задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення    Управління Пенсійного Фонду України в м. Краматорську № 151 від 15 березня 2007 року про застосування до Дочірнього підприємства товариства з  обмеженою відповідальністю „Бон-тон" фінансових санкцій в сумі 1114 гривень 12 копійок за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків; визнано недійсним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Краматорську № 154 від 15 березня 2007 року про застосування до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Бон-тон"  фінансових санкцій в сумі 7913 гривень 95 копійок за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески; визнано недійсною Вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Краматорську про сплату боргу № Ю-544 від 30 листопада 2006 року на суму 753 гривні 20 копійок. В решті позовних вимог - відмовлено.

            Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області не погодилося з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року у справі № 2-а-7658/08 і подало апеляційну скаргу, в якій вказало на помилковість висновків суду, до яких суд дійшов у зв’язку з порушенням норм матеріального права, просило скасувати постанову і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, Дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Бон-тон", ідентифікаційний код 23177994, є юридичною особою та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Бон-тон" за період з 01.01.2001 року по 31.10.2006 року, про що був складений акт № 134 від 29.11.2006 року.

Згідно висновків перевірки позивачем порушені ст. 19, ч. 6 ст. 20, ч. 6 ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підставою для прийняття спірної вимоги про сплату боргу № Ю-544 від 30 листопада 2006 року стало порушення позивачем ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, яка передбачає, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

За результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті спірні рішення:

Рішенням № 151 від 15 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, за наслідками перевірки донараховано внесків на суму 1 455 грн. 07 копійок та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1 114, 12 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, яким передбачений штраф у розмірі 5 відсотків від сум, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Рішенням № 152 від 15 березня 2007 року до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 33, 99 грн. та нарахування пені в розмірі 0, 57 гривень на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, який передбачає штраф в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених страхових внесків у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно.

Рішенням № 154 від 15 березня 2007 року до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на підставі п. З ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), тобто в сумі 7 913, 95 грн.

Крім того, згідно вказаної перевірки, позивачем у 2005 році не подано на 2 застрахованих осіб індивідуальні відомості до відділу персоніфікованого обліку та інформаційних систем.

Рішенням № 155 від 15 березня 2007 року до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн. на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який передбачає штраф за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством,  до територіальних органів Пенсійного фонду у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за   відповідний звітний період, за кожний повний або неповний    місяць    затримки    подання    відомостей,    звітності,    але    не   менше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв’язку з тим, що позивач не включив до бази нарахування пенсійних внесків суму внесків на недержавне пенсійне забезпечення за рахунок витрат на оплату праці найманих осіб, тому на підставі рішень № 151 та № 154 від 15 березня 2007 року відповідач застосував до позивача штрафні санкції внаслідок неправильного визначення позивачем бази для нарахування пенсійних внесків.

Однак, згідно п.п. 5.7.2. п. 5.7. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", якщо наймана особа доручає працедавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу валових витрат платника податку відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 цієї статті, або на пенсійний вклад відповідно до пункту 22.25 цього Закону, то такий працедавець не включає суму таких внесків до складу своїх валових витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування.

Отже, що якщо наймана особа доручає працедавцю відраховувати зі своєї заробітної плати суму коштів у вигляді внесків на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення, то база для нарахування суми внесків до державного пенсійного фонду та інших державних фондів обов'язкового соціального страхування зменшується на суму таких внесків у підприємства-працедавця.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв посилання відповідача на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713 у зв'язку з тим, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" має більшу юридичну силу ніж зазначена інструкція. Крім цього пп. 5.7.2. п. 5.7. ст. 5 Закону викладені в редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-ІУ, тобто пізніше ніж зазначена Інструкція. За правилами застосування норм права, що конкурують між собою, застосовується нормативний акт, який має вищу юридичну силу, а також той, що прийнятий пізніше.

Колегією суддів не приймаються доводи відповідача щодо неможливості регулювання Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства" питань визначення бази для нарахування внесків до Пенсійного Фонду з огляду на те, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійними: рішення № 151 від 15 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, рішення № 154 від 15 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та вимоги № Ю-544 від 30 листопада 2006 року у зв'язку з відсутністю в позивача недоїмки зі сплати страхових внесків.

          А тому, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючисьст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                                УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року у справі № 2-а-7658/08 – залишити без задоволення.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року у справі № 2-а-7658/08 за позовом Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-тон» до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, якою визнанні недійсними: рішення Управління Пенсійного Фонду    України в м. Краматорську № 151 від 15 березня 2007 року про застосування до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Бон-тон" фінансових санкцій в сумі 1114 гривень 12 копійок за донарахування органом    Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків; рішення Управління Пенсійного    Фонду України в м. Краматорську № 154 від 15 березня 2007 року про застосування до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Бон-тон"  фінансових санкцій в сумі 7913 гривень 95 копійок за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески; Вимога Управління Пенсійного Фонду України в м. Краматорську про сплату боргу № Ю-544 від 30 листопада 2006 року на суму 753 гривні 20 копійок –  залишити без змін.

                Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: