Постанова № 2854954, 04.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2008 року справа № 22-а-5518/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Лисак Т.Г. довіреність від 12.02.08р.від відповідача:Дробот О.А. довіреність від 20.06.08р.

Ситник С.В. довіреність від 20.06.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілляна постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі24 березня 2008року

№ 2-а-3087/08 (суддя Шальєва В.А.)за позовомДержавного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля до

Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 24 березня 2008року по справі № 2-а-3087/08 задоволено позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля, в наслідок чого визнані протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.12.06р. № 0002241540/2, № 0002261540/2, № 0002251540/2.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Добропільська обєднана державна податкова інспекція м. Добропілляпросить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 30.06.2005р. по 30.06.2006р., за результатами якої складений акт від 17.08.2006р. № 692/15-0/32186934 та прийняті податкові повідомлення-рішення, якими на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-IIIвід 21.12.2000р. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання були застосовані до позивача штрафні санкції, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0002241540/2 від 18.12.06р. штраф в розмірі 10% в сумі 567082,13грн. за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 5670821,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002261540/2 від 18.12.06р. штраф в розмірі 50% в сумі 22218255,46грн. за затримку на 270 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 44436510,91 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002251540/2 від 18.12.06р. штраф в розмірі 20% в сумі 1974684,06грн. за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 9873420,30 грн.

З акту перевірки вбачається, що фінансові санкції були застосовані до позивача за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість, у тому числі згідно рішення про правонаступництво № DUEK від 15.07.05р., № дукк від 30.06.05р.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений у ст.5 цього закону, згідно до п.5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення ( п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього закону ).

Норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачають узгодження податкового зобовязання шляхом прийняття рішення про правонаступництво .

Застосовуючи штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобовязання згідно рішення про правонаступництво, відповідачем не доведено по яких саме узгоджених податкових зобовязаннях ( деклараціях, податкових повідомлень-рішеннях) виник і значиться погашеним податковий борг.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповіднодо п.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за N 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

З матеріалів справи вбачаться, що оспореними податковими повідомлення-рішеннями відповідачем застосовані штрафні санкції, у тому числі при сплаті позивачем податкових зобовязань за зовсім інші податкові періоди, податкові зобовязання яких визначені іншими податковими деклараціями.

Оспореними податковими повідомлення-рішеннями відповідачем застосовані також штрафні санкції при сплаті позивачем податкових зобовязань згідно постанови Кабінету Міністрів України№270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля.

Пунктом 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 892 “ Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Наведеною постановою платники податку зобовязані були забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки спірними платіжними дорученнями позивачем було здійснено сплату податку на додану вартість за поточний місяць згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N270, то відповідач не мав права самостійно змінювати “призначення платежу” та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції.

Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Податковим повідомлення-рішенням №0002261540/2 від 18.12.06р. відповідачем було застосовано штрафні санкції у тому числі при подачі позивачем 31.10.2005р. та 22.05.2006р. уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок .

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобовязання безпосередньо за певний звітний період.

З досліджених у судовому засіданні уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 31.10.2005р. вбачається, що позивачем було виправлено помилки за вересень 2005р., а уточненими розрахунками від 22.05.2006р. за жовтень - грудень 2005р., січень 2006р. Тобто, наведеними уточнюючими розрахунками не здійснювалась сплата податкових зобовязань за деклараціями № 8951 від 01.07.2005р. та № 11695 від 22.08.2005р., за несвоєчасну сплату зобовязань за якими відповідачем було застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів зазначає, що у п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мова йде про сплату боргу. Джерела самостійної сплати податкового зобовязання або сплати податкового боргу визначені у п.п. 7.1.1 п. 7 ст. 7 цього Закону, до переліку яких не входить подання уточнюючого розрахунку, яким зменшуються податкові зобовязання у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок .

Проте, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що податковим повідомлення-рішенням №0002261540/2 від 18.12.2006р. до позивача було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у тому числі згідно декларації № 8951 від 01.07.05р. при сплаті позивачем 17.10.05р. 3472,46грн., штраф в розмірі 1736,23грн., 21.10.05р. 439,24грн., штраф в розмірі 219,62грн., 28.10.05р. 461,16грн., штраф в розмірі 230,58грн., згідно декларації № 9669 від 20.07.05р. при сплаті позивачем 27.03.06р. 659,55грн., штраф в розмірі 329,78грн., 26.04.06р. 47084,65грн., штраф в розмірі 23542,33грн., 27.04.06р. 291,83грн., штраф в розмірі 145,92грн., 28.04.06р. 224269,89грн., штраф в розмірі 112134,95грн., 28.04.06р. 2196,62грн., штраф в розмірі 1098,31грн., згідно декларації № 12493 від 20.09.05р. при сплаті позивачем 09.06.06р. 366,26грн., штраф в розмірі 183,13грн., 27.06.06р. 275529,80грн., штраф в розмірі 137764,90грн.

З досліджених платіжних доручень вбачаться, що позивачем сплачувався податковий борг з податку на додану вартість, тому колегія суддів вважає, що податковий орган правомірно направив ці суми в рахунок погашення податкового зобовязання у порядку календарної черговості його виникнення, та застосував штрафні санкції в цій частині.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля №0002261540\2 від 18.12.2006р. підлягають частковому задоволенню в сумі 21940869,71грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з частковим порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля на постанову Донецького окружного адміністративного суду 24 березня 2008року по справі № 2-а-3087/08 задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду 24 березня 2008року по справі № 2-а-3087/08.

Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18.12.06р. № 0002241540/2, № 0002261540/2, № 0002251540/2 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля №0002241540\2 від 18.12.2006р. та №0002251540/2 від 18.12.2006р.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції м. Добропілля №0002261540\2 від 18.12.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21940869,71грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету Українина користь Державного підприємства “Торезантрацит” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,36грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 липня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 липня 2008 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.