Ухвала суду № 2854532, 13.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№№ К-36306/06, К-38714/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Маринчак Н. Є.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Рівне та Першого заступника прокурора Рівненської області

на постанову Господарського суду Рівненської області від 26.07.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 15/130

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Індекс”

до Державної податкової інспекції у місті Рівне,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділення Державного казначейства у м. Рівне,

за участю Прокуратури Рівненської області та Прокуратури міста Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити дії,

за участю представників:

позивача Денисюк С. С., Юрковський С. Б.,

відповідача Бухта Н. А., Приварський Ю. Ю.,

третьої особи не зявились,

Прокуратури Рівненської області не зявились,

Прокуратури міста Рівне не зявились,

Генеральної прокуратури України Чубенко В. В.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Індекс” подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Рівненської обєднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, № 0000052344/0/23-318 від 09.02.2006р., № 0000112344/0/23-318 від 03.03.2006р. та № 0000152344/0/23-318 від 28.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірах, відповідно, 130902 грн., 4038 грн. та 539034 грн. та зобовязання відповідача подати до Відділення Державного казначейства у м. Рівне висновок про відшкодування заявленого товариством надмірно сплаченого податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року в загальній сумі 855769 грн.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 26.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 15/130 позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено не прийняття відповідачем рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 року на 181795 грн. та ненадання висновку на цю суму; правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченої ним суми ПДВ в загальному розмірі 855769 грн. та, відповідно, вірного заявлення її до бюджетного відшкодування; відсутності в субєктів господарювання повноважень на перевірку своїх контрагентів по питаннях оподаткування; не передбачення обовязкового скріплення податкової накладної печаткою субєкта підприємницької діяльності фізичної особи Законом України “Про податок на додану вартість”; здійснення відшкодування податку на додану вартість на підставі висновку органу державної податкової служби.

Державна податкова інспекція у місті Рівне та Перший заступник прокурора Рівненської області, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подали касаційні скарги в яких просять їх скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

В запереченнях на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін як такі, що прийняті без порушення норм матеріального та процесуального права.

Третя особа та Прокуратура міста Рівне заперечення на касаційні скарги не подали.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставами для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт від 06.02.2006р. № 171/108/23-300/31765741 в якому зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2005 року в розмірі 130902 грн. у звязку з несплатою до бюджету цієї суми ТОВ “Феррит”; акт від 01.03.2006р. № 306/181/23-300/31765741 в якому зазначено про віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2005 року суму ПДВ в розмірі 4038 грн. 33 коп. по податкових накладних, в яких відсутня печатка постачальника; акт від 24.03.2006р. № 426/240/23-300/31765741 в якому зазначено про завищення відємного значення з ПДВ за вересень та жовтень 2005 року в розмірі 539034 грн. у звязку з несплатою до бюджету цієї суми постачальниками позивача.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 року на 181795 грн. не приймалось, висновок на цю суму не надавався.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перелік обовязкових реквізитів податкової накладної визначений в пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, який має прерогативу над нормативно-правовими актами з питань ПДВ.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий кредит по податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2005 року в загальному розмірі 855769 грн. позивачем сформовано правомірно з випискою його контрагентами належним чином оформлених податкових накладних та сплатою ним цього податку в серпні, вересні та листопаді 2005 року.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому будь-які порушення такими постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до пп. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобовязаний повідомити про це орган державного казначейства; орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження; після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача та Першого заступника прокурора Рівненської області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Рівне та Першого заступника прокурора Рівненської області без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 26.07.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 15/130 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Маринчак Н. Є.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 19.05.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.