Ухвала суду № 2854537, 27.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-36532/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мільтекс-Україна”

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі № 7/233-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мільтекс-Україна”

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Яцко В. Ф.,

відповідача – Рущак І. В.,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Мільтекс-Україна”подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Виноградівському районі від 17.06.2005р.                    № 0002132351/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 50967 грн. 30 коп., в т. ч. 42472 грн. 75 коп. та 8494 грн. 55 коп. штрафних (фінансових) санкцій та № 0002142351/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 2565 грн. 60 коп., в т. ч. 1710 грн. 40 коп. основного платежу та 855 грн. 20 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі № 7/233-2006 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2005р.          № 0002132351/0 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 8748 грн. (основний платіж – 7290 грн., штрафні санкції – 1458 грн.); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки та безпосередньо після її закінчення документи, які спростовують висновки перевірки щодо не підтвердження валових витрат, позивачем не надані; адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень не здійснювалось; позивач надав документи на підтвердження валових витрат лише через рік після закінчення перевірки; факт виплати доходу нерезиденту перевіркою не зафіксований.

      Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Представник відповідача в судовому засіданні вимоги касаційної скарги заперечив та просив залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 17.06.2005р. № 54/23-0112/31961410 про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01. по 31.12.2004р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток за четвертий квартал 2004 року на 42472 грн. 75 коп. та податку на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 1710 грн. 40 коп. у зв’язку з помилковим формуванням складу валових витрат, податкового кредиту та не утримання податку на репатріацію доходів.

      Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

      До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного закону).

      Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

      Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

      Згідно пп. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

      Судами попередніх інстанцій обґрунтовано з посиланням на відповідні матеріали справи зазначено про не підтвердження позивачем відповідними документами податкового обліку на момент проведення перевірки задекларованих ним валових витрат на загальну суму 140731 грн., а тому нарахування відповідачем відповідних у зв’язку з цим сум податку на прибуток та податку на додану вартість правомірне.

      Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

      Факт відсутності виплати позивачем доходу нерезиденту судами першої та апеляційної інстанцій встановлений та відповідачем не спростований і, як наслідок, обґрунтованість нарахування податку на репатріацію відповідачем не підтверджена.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову повністю є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мільтекс-Україна” без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі № 7/233-2006 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.