Ухвала суду № 28536993, 06.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р.

справа № 2а/0470/2403/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровсьої області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а/0470/2403/12 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №31" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 15.09.2008 року № 0006111502/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке було зазначено у платіжних дорученнях у звязку з цим врахував суму вказану у даних платіжних дорученнях у рахунок погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість за інший період, а саме: 2006 рік, та через це нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 43 226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012р. позов задоволено. Рішення суду обгрунтовано тим, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обгрунтована тим, що чинним законодавтсвом не визначено право платника податку, що має податковий борг, погашати поточні зобов’язання, попередньо податкового бргу.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Позивачем направлено суду письмові заперечення щодо апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.09.2008 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 02.03.2006р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено Акт №264/150/20280438 від 15.09.2008.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість» допущено порушення граничних строків сплати податкових зобовязань по податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2006р. (вх..№2488 від 20.02.2006р.), за лютий 2006 року (вх..№4122 від 20.03.2006р.), за березень 2006 року (вх..№10384 від 19.04.2006р.), за квітень 2006 року (вх..№15043 від 19.05.2006р.), за травень 2006 року (вх..№16469 від 19.06.2006р.).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006111502/0 від 15.09.2008 року, у якому визначено штраф у розмірі 43226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Судом також встановлено, що позивач перерахував згідно платіжних доручень грошові кошти в рахунок сплати податку на додану вартість за травень, червень, липень та серпень 2008 року, про що свідчить запис у вищезазначених платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» в якому зазначено відповідний період сплати (а.с. 26-109).

Відповідач, на підставі здійсненого позивачем платежу за травень, червень, липень та серпень 2008 року самостійно зарахував ці платежі в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість позивача за 2006 рік та відповідно нарахував штраф за більш ніж 90 денів прострочення сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 43 226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суду погоджуєтьтся з доводами суду першої інстанції враховуючи настпне.

Відповідно до вимог пп. 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин рішеннря суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального права.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровсьої області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а/0470/2403/12 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №31" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення - рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова