Ухвала суду № 28536467, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-4898/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Жовтневської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№17) до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року позивач, Жовтневська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№17) (далі - Жовтневська ВК № 17), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі ДПІ у Балаклійському районі), у якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.04.2012 року № 0000861501; зобов'язати відповідача винести суму нарахованих штрафних санкцій за картку особового рахунку позивача.

Позивач зазначає про те, що податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000861501 прийнято відповідачем безпідставно та незаконно з порушенням чинного законодавства, штрафні санкції нараховані по податковим деклараціям неправомірно. Підприємством частково сплачені суми податкових зобов'язань у строк, встановлений законодавством. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України № 2181-111, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, під час перерахування платником податків коштів до бюджету, позивач вважає неправомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі від 02.04.2012 року №0000861501 в частині зобов'язання Жовтневської ВК № 17 сплатити штраф за платежем "податок на додану вартість" в сумі 1.416,20 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в іншій частині, а саме: щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі від 02.04.2012 року № 0000861501 в частині зобов'язання Жовтневської ВК №17 сплатити штраф за платежем "податок на додану вартість" в сумі 3.101,20грн.; щодо зобов'язання відповідача винести суму нарахованих штрафних санкцій за картку особового рахунку позивача.

З Державного бюджету України на користь Жовтневської ВК №17 стягнуті витрати зі сплати судового збору в сумі 33,64 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Балаклійському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності Жовтневської ВК № 17 з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13.03.2012 року №26/15-016/08564618 (а.с.41-43).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на додану вартість за вересень - грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року, що відображено у розрахунку, наведеному в акті перевірки від 13.03.2012 року №26/15-016/08564618.

На підставі акта від 13.03.2012 року № 26/15-016/08564618 відповідно до ст.126 Податкового кодексу України ДПІ у Балаклійському районі прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року №0000861501 (а.с.44), яким за затримку на 1126 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 22.587грн. до Жовтневської ВК № 17 застосовано штраф у сумі 4.517,40грн.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у тексті постанови нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки погашення узгодженого податкового зобов'язання встановлено п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З наданих позивачем до суду копій платіжних доручень (а.с. 11-18) вбачається, що платіжні доручення щодо часткового перерахування сум податку на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 13.03.2012 року №26/15-016/08564618, позивачем надано до банку в межах граничного строку сплати податку, передбаченого законодавством, із зазначенням призначення платежу.

Судом встановлено, що кошти, перераховані позивачем вказаними платіжними дорученнями з призначенням конкретного платежу, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у минулих періодах.

Відповідач, в обґрунтування правомірності своїх дій щодо зарахування сплачених сум на сплату боргу, що виник у минулих періодах, посилається на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частково задовольняючи позовні вимоги Жовтневської ВК № 17, суд виходив з того, що Податковий кодекс України, на п. 87.9 ст. 87 якого посилається відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, набрав чинності з 01.01.2011 року. Платіжні доручення щодо часткового перерахування сум податку на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 13.03.2012 року №26/15- 016/08564618, подано до банку в 2008-2009 роках. Таким чином, до правовідносин щодо зарахування сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних платіжних дорученнях, підлягають застосуванню приписи законодавства, що діяло на час подання позивачем платіжних доручень до установи банку.

Так, судом встановлено, що сплата позивачем податку на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 13.03.2012 №26/15-016/08564618, виглядає наступним чином:

податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2008 року від 17.10.2008 року. № 17081, загальна сума зобов'язання 3720грн., граничний термін сплати 30.10.2008 року. Сплачено у встановлений строк;

податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2008 року від 19.11.2008 р. № 19183, загальна сума зобов'язання 3518грн.; граничний термін сплати 01.12.2008 року. Сплачено у встановлений строк 300,00грн. згідно з платіжним дорученням № 317 від 01.12.2008 року. Сплачено з порушенням терміну сплати більше 30 календарних днів 3218,00грн.;

податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2008 року від 18.12.2008 року № 20152, загальна сума зобов'язання 6374грн.; граничний термін сплати 30.12.2008 року . Сплачено у встановлений строк 600,00грн. згідно з платіжним дорученням № 358 від 26.12.2008 року. Сплачено з порушенням терміну сплати більше 30 календарних днів 5.774 грн.;

податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року від 19.01.2009 року № 22942, загальна сума зобов'язання 3080грн.; граничний термін сплати 30.01.2009 року. Сплачено у встановлений строк 500,00грн. згідно з платіжним дорученням № 12 від 30.01.2009 року. Сплачено з порушенням терміну сплати більше 30 календарних днів 2580 грн.;

податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року від 19.02.2009 року № 2342, загальна сума зобов'язання 961 грн.; граничний термін сплати 02.03.2009 року. Сплачено у встановлений строк;

податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року від 20.03.2009 року № 3134, загальна суму зобов'язання 4934 грн.; граничний термін сплати 30.03.2009 року. Сплачено у встановлений строк 1000 грн. згідно з платіжним дорученням № 53 від 30.03.2009 року. Сплачено з порушенням терміну сплати більше 30 календарних днів 3934 грн.

Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 1416,20грн., оскільки суми податку на додану вартість, на які була нарахована вказана сума штрафу, були сплачені Жовтневською № 17 в порядку та у строк, що були встановлені податковим законодавством, чинним на час сплати позивачем зазначених сум податку на додану вартість.

Водночас, податок на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 13.03.2012 року №26/15-016/08564618, позивачем не був сплачений у повному обсязі у строк, встановлений податковим законодавством.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що платіжні доручення, долучені до матеріалів справи мають чітке визначення призначення платежу. Як визначено у підп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів, згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України на час здійснення такого платежу належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - Л.В. Мельнікова

Судді З.Г. Подобайло

А.М. Григоров