Ухвала суду № 28536454, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-3869/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Харкові апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2012 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1.), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача -Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (на час виникнення спірних правовідносин - Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, далі по тексту Нововодолазька МДПІ) від 15.03.2012 року:

№ 0000021601, яким підприємцю зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 95.000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23.750,00 грн.;

№ 0000031601, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмір 62.064,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Нововодолазька МДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати судове рішення з прийняттям нового про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 15.02.2012 року по 05.03.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за грудень 2011 року у розмірі 95.000 грн. за результатами якої Нововодолазькою МДПІ складено акт від 05.03.2012 року №302/07-0-12/НОМЕР_3 (а.с. 17-48) та виявлено порушення:

- п .198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VIвід 02.12.2010 року (далі -ПК України) (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту та від'ємне значення з ПДВ в розмірі 32.936 грн. в т. ч. за серпень 2011 року в розмірі 32.936,00 грн.;

- п.200.4, п.200.6 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок за грудень 2011 року в сумі 95.000,00 грн.;

- відповідно до п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено суму бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в сумі 21.394,00 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 40.670,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов зокрема з огляду на інформацію викладену в акті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 30.11.2011 року № 3615/23-212/34018183 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хармарт»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року, відповідно до якого усі операції купівлі-продажу ПП «Хармарт»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Як вбачається з акту перевірки, відповідач посилався на вказаний акт, оскільки постачальником товарів до контрагента позивача - ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»був ПП «Хармарт».

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1, відповідачем прийнято вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0000021601 та № 0000031601 (а.с. 15-16).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9,138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, судом першої інстанції встановлена реальність господарських операцій позивача з ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»відповідно до умов договору купівлі-продажу брусу (матеріал - дуб) № 3 від 01.04.2011 року. Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останній у серпні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ НВФ «Укрспецсервіс».

Судом встановлено, що 01.04.2011 р. між ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»(надалі - продавець) та позивачем (надалі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу №3, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

У розділі 2 договору сторони передбачили відомості про товар, а саме: найменування - брус (матеріал - дуб); одиниці виміру кількості товару -куб.м.; загальна кількість товару -1000 куб.м та якісні та кількісні показники, які зазначені у п.2.4 договору.

Відповідно до п.2.6 договору товар доставляється за рахунок та транспортом покупця.

Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3 договору ціна за брус складає 1.850,00 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, оплата за кожну партію товару складає 3 банківських дня з моменту оформлення документів по прийому та передачі товару, в разі отримання попередньої оплати продавець повинен відпустити товар на протязі 10 днів; покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця.

Додатковою угодою №1 від 10.05.2011 року до договору купівлі - продажу №3 від 01.04.2011 р. сторони змінили ціну за одиницю товару, яка відповідно до вказаної додаткової угоди складає 2.200,00 грн. за 1куб.м. з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 10.07.2011 року до договору купівлі - продажу №3 від 01.04.2011 року сторони змінили ціну за одиницю товару, яка відповідно до вказаної додаткової угоди складає 2.760,00 грн. за 1куб.м. з ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»поставив, а позивач отримав товар на загальну суму 197.616,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №11906 від 11.08.2011 року на суму 73.968,00 грн. в т.ч. ПДВ 12.328,00 грн., №11907 від 12.08.2011 року на суму 68.448,00 грн. в т.ч. ПДВ 11.408,00 грн., №11908 від 12.08.2011 року на суму 55.200,00 грн. в т.ч. ПДВ 9.200,00 грн.

ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»на адресу позивача на підставі договору купівлі -продажу №3 від 01.04.2011 р. були виписані податкові накладні №14 від 09.08.2011 року на суму 49.128,00 грн. в т.ч. ПДВ 8.188,00 грн., №15 від 10.08.2011 року на суму 49.680,00 грн. в т.ч. ПДВ 8.280,00 грн., №21 від 10.08.2011 року на суму 49.680,00 грн. в т.ч. ПДВ 8.280,00 грн., №26 від 10.08.2011 року на суму 49.128,00 грн. в т.ч. ПДВ 8188,00 грн. При цьому, на момент взаємовідносин ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, та мало право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів, а саме на адресу ФОП ОСОБА_1

Товар був сплачений позивачем шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку відповідно до платіжних доручень №222 від 09.08.2011 року на суму 49.680,00 грн., №224 від 09.08.2011 року на суму 49.128,00 грн., №225 від 10.08.2011 року на суму 49.680,00 грн., №226 від 10.08.2011 року на суму 49.128,00 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»за серпень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні відповідають вимогам п. 201. ст.201 ПК України.

Факт транспортування товару підтверджуються товарно-транспортними накладними від 11.08.2011 р., від 12.08.2011 р., від 13.08.2011 р., вантажовідправник ТОВ НВФ «Укрспецсервіс».

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»віднесена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2011 року в загальній сумі 32.936,00 грн., що не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, та не спростовано матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди №1 від 01.03.2011 року, укладеного з ОСОБА_2, для використання в виробничий діяльності згідно КВЕД обладнання, а саме: подовжно розпилювальний верстат, торцювальний верстат, заточувальний верстат, пилораму «Ритм».

Крім того, на підставі договору оренди №2 від 02.01.2011 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3, для використання в виробничий діяльності згідно КВЕД нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для встановлення під час перевірки позивача порушень податкового законодавства та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок відповідача про те, що наявність у позивача податкових накладних не є вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, який, відповідно до позиції відповідача, у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 185, ст. 203 ПК України.

Крім того, позивачем підтверджено факт подальшої реалізації отриманого ним товару з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції.

Так, позивачем був укладений 18.07.2011 р. з фірмою BAY LIMITED», Китай контракт №OBL-LU0711-01, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець («OAK BAY LIMITED», Китай) CIF Далянь (DALIAN)/ Китай , згідно правил Інкотермс у редакції 2000 пиломатеріали обрізні дошки з дубу свіжого розпилу у кількості 11000 куб.м.

На виконання умов згаданого договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 258.339,95 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями №807070006/2011/432996, №807070006/2011/432998, №807070006/2011/432999 з відміткою Харківської митниці від 15.08.2011 року та пакувальними листами до вказаних декларацій.

Крім того, до перевірки були надані всі первинні документи, підтверджуючі наявність господарських взаємовідносин між підприємствами та безпосередньо самі податкові накладні, виписані контрагентами.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з третіми особами виконані належним чином.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення ФОП ОСОБА_1 сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду загальної суми 32.936,00 грн. на підставі одержаних податкових накладних від контрагентів.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування положень пп.200.6 ст. 200 ПК України та відповідно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000021601, №0000031601 від 15.03.2012 року оскільки.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки позивача фахівцями податкового органу встановлено порушення підприємством п.200.4 ст. 200 ПК України, відповідно до яких, на думку відповідача, суми від'ємного значення мають бути задекларовані платником до відшкодування у відповідних наступних періодах, які слідують за датою їх виникнення. Проте підприємство у, вересні, жовтні 2011 року добровільно відмовилося (не скористалося) від права на відшкодування, прийнявши самостійне рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних періодів відповідно до п.п.200.6. ст.200 ПК України. На підставі чого зроблено висновок про неправомірність формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 95.000,00 грн. та відповідно завищення (заниження) сум від'ємного значення.

Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

Відповідно до п.200.1 п. 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проте, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України)

Порядок оформлення права на отримання бюджетного відшкодування визначена п.200.7 ст.200 ПК України згідно положень якого платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Проте із дослідженого акту перевірки позивача, декларації з податку на додану вартість за період, що ревізувався фахівцями податкового органу судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивачем самостійно приймалося рішення про отримання бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодів, тобто підприємством жодного разу не заповнювалися рядки р.23.2 Податкової декларації з податку на додану вартість у ред. Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Нововодолазької МДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.