Ухвала суду № 28536443, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-9261/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер»до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про часткове скасування рішення, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер»(далі -ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер», звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (Західна МДПІ), в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати окремі положення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0002722330 від 29.12.11 року, а саме: в частині визначення для ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер" податкового зобов'язання на суму 142.254,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 та штрафних (фінансових) санкцій на суму 35.563,50 грн., посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки господарської діяльності підприємства за № 2365/23-304/31798300 від 15.12.2011 року, щодо нікчемності правочинів, укладених з контрагентом - ТОВ «Ланекс».

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Західна МДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства-позивача в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складений Акт перевірки №2365/23-304/31798300 від 15.12.2011 року.

За висновками Акту перевірки, під час здійснення господарської діяльності ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер» порушено пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - (далі ПК України) у результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 263.430 грн. у т.ч. березень 2010 року -4.211 грн., червень 2010 року -2.497 грн., серпень 2010 року -142.254 грн., - червень 2011 року -114.468 грн. (том 1, а.с. 8-47)

В акті перевірки зазначено, що віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 142.254 грн. за серпень 2010 року є безпідставним, оскільки ця сума податкового кредиту була сформована позивачем за рахунок податкових накладних одержаних від ТОВ «Ланекс»(ідентифікаційний код 36818132). Операції ТОВ «Ланекс»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Ланекс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. А тому, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Ланекс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу.

В обґрунтування таких висновків, щодо нікчемності правочинів, відповідач у своєму акті перевірки посилається на акт перевірки № 2350/23-212/36818132 від 15.07.2011року, складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, яка здійснювала перевірку діяльності ТОВ «Ланекс»за період з 01.01.2010 року по 30.04.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0002722330, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 263.430 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37241,50 грн. (том 1, а.с. 7).

Зазначене податкове повідомлення рішення позивачем оспорюється в частині правомірності визначення податкового зобов'язання на суму 142.254 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 35.563,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер»суд першої інстанції виходив з того, що у приватній власності підприємства знаходяться декілька нежитлових будівель, право власності на які підтверджено витягами КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію прав та технічними паспортами на нежитлові будівлі, які знаходяться в матеріалах справи. (том 1, а.с.124-250).

Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці по вул. Першої Майовки, 31 у м. Харкові, яка знаходиться у власності позивача на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №465801) від 18 березня 2009 року (том 1 а.с. 250-а -250-б).

У зв'язку з необхідністю ремонту обслуговування та удосконалення зазначених нежитлових будівель та території, на якій вони розташовані, позивач 09 серпня 2010 року уклав з ТОВ «Ланекс»договори підряду №№ 1/0908 та ДГ-0078. (том 1 а.с.51-53, 57-59), та ці договори укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Згідно з умовами вказаних договорів ТОВ «Ланекс», яке має ліцензію серії АВ №555111 на здійснення господарської діяльності із створення об'єктів архітектури, власними силами, засобами, обладнанням та матеріалами, як то передбачено п.п. 2.2 та 6.3. вказаних договорів підряду, виконало облаштування дорожнього покриття по території, відмістку та штукатурку приміщень заводоуправління та складів, ремонт покрівлі цехів та заводоуправління, облицювання плиткою санітарного вузла, облаштування підлоги у виробничому ангарі (складі), фарбування металевих воріт та дверей, а також встановлення та монтаж кондиціонерів. Вказані факти підтверджені актами виконаних робіт та актами вводу в експлуатацію обладнання.( том 1, а.с. 54, 60-61, том 2 а.с.1-4, 6-9).

Придбані позивачем у ТОВ „Ланекс" будівельні матеріали, факт одержання яких підтверджено видатковою накладною РН-3108-3 від 30.08.2010 року, доставлялись позивачем своїм власним транспортом, наявність якого підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (том 1, а.с.70, том 2, а.с.5).

Прийняті роботи та придбані товари позивачем оплачені через банківські установи безготівковим розрахунком на загальну суму 853.522,40 грн., що підтверджено наданими позивачем платіжними дорученнями та повідомленням банку (том 1 а.с.108-114).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів підряду №№1/0908 та ДГ-0078 від 09.08.2010 року, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Ланекс»податкові накладні: від 30.08.2010 року № 30083 на загальну суму 18.500 грн., в т.ч. ПДВ -3.083,33 грн., від 30.08.2010 року № 30084 на загальну суму 780.212,40грн., в т.ч. ПДВ -130.035,40 грн., від 30.08.2010 року № 30085 на загальну суму 54.810 грн., в т.ч. ПДВ -9.135 грн. (том 1 а.с.48-50).

На підставі зазначених податкових накладних, визначені в них суми ПДВ позивачем віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 142.254грн.

Приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення та повідомлення відділення ПУМБ «РЦ»в м. Харкові, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Ланекс», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано.

За відсутністю доказів факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, - обвинувального вироку суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), відсутні підстави вважати господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентом нікчемними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «ХЗ «Полімерконтейнер»має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ст.ст. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст.ст. 198, 201 ПК України.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94, п. 5, ч. 1 ст. 161 КАС України судом прийняте обґрунтоване рішення щодо розподілу судових витрат.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 55, 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - Л.В. Мельнікова

Судді З.Г. Подобайло

А.М. Григоров