Ухвала суду № 28536385, 05.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/4945/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

26 липня 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (надалі - позивач, ТОВ "Феррострой" звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000922301/978 від 12 липня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 240.600 грн., з них за основним платежем -160.399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -80.201 грн.; та № 0000912301/977 від 12.07.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 253.659 грн., з них за основним платежем 170.030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -83.629 грн.

Позовні вимоги вмотивовані хибністю висновків податкового органу про порушення підприємством пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України) під час господарських правовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" (надалі - ТОВ "Монолітбудкомплект") та із товариством з обмеженою відповідальністю "Дивайс" (надалі - ТОВ "Дивайс"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від ТОВ "Монолітбудкомплект" отримано відповідний товар, а від ТОВ "Дивайс" послуги, які в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угод позивача із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Дивайс" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року позовні вимоги задоволені частково: Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ:

№ 0000912301/977 від 12.07.2012 року в частині визначення ТОВ "Феррострой" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 250.887 грн., в тому числі, основний платіж -167.258 грн., штрафні санкції -83.629 грн. та № 0000922301/978 від 12.07.2012 року в частині визначення ТОВ "Феррострой" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238.951 грн., в тому числі, основний платіж -159.300 грн., штрафні санкції -79.651 грн.

В задоволені решти позовних вимог -відмовлено за їх необґрунтованістю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач Кременчуцька КОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства-позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 07.06.2012 року по 13.06.2012 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Феррострой" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та ТОВ "Дивайс" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року у зв`язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 3907/10/23 від 26.03.2012 року, № 12524/10/22 від 18.05.2012 року, результати якої викладені в Акті перевірки від 20.06.2012 року № 1838/23-209/35107305 /т. 1, а.с. 16-33/.

За висновками Акту перевірки під час здійснення господарської діяльності підприємством допущені порушення:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 170.030 грн., в тому числі, за 3 квартал 2011 року в сумі 2.772 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 167.258 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160.399 грн., в тому числі, за вересень 2011 року -1.099 грн., січень 2012 року -55.827 грн., лютий 2012 року - 53.099 грн., березень 2012 року -50.374 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000922301/978 від 12 липня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 240.600 грн., з них за основним платежем 160.399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -80.201 грн. (т. 1, а.с. 14); та податкове повідомлення - рішення № 0000912301/977 від 12.07.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 253.659 грн., з них за основним платежем 170.030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83.629 грн. (а.с. 12).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «Феррострой»має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій з підприємством ТОВ "Дивайс". Крім того, податковим органом не встановлені порушення позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ст. 200 ПК України.

Так, судом встановлено, що 08.02.2011 року між ТОВ "Феррострой" (Генпідрядник) та ТОВ "Дивайс" (Субпідрядник) укладений договір генпідряду № 63 (т. 2, а.с. 85-89), відповідно до умов якого Генпідрядник поручає, а Субпідрядник зобов`язується виконати відповідно до умов цього Договору обсяги робіт на об`єкті ВАТ "Полтавський ГЗК", а саме: ремонт промислової каналізації технологічної секції ДОФ, капітальний та поточний ремонт обладнання, заміна обладнання, ліквідація, ремонт металоконструкцій та обладнання млина.

Згідно Додаткової угоди № 336/1 від 01.07.2011 року до зазначеного Договору сума робіт складала 3.240.079,20 грн., в тому числі ПДВ -540.013,20 грн.

ТОВ "Феррострой" для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури отримав ліцензію серії АВ № 590701 (т.3 а.с.11).

ТОВ "Дивайс" мав на час господарських відносин з позивачем ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 391535 (т. 1, а.с. 94).

Судом досліджені податкові накладні, виписані протягом січня 2012 року - березня 2012 року (т. 2, а.с. 64-84) на загальну суму ПДВ 159.300 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 55.827 грн., за лютий 2012 року на суму 53.099 грн., за березень 2012 року на суму 50.374 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 ПК України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Дивайс", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Дивайс" у 1 кварталі 2012 року щодо надання будівельних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт, актами використаних матеріалів (т.1 а.с. 86 - т. 2 а.с. 27), банківськими документами щодо оплати товару (т. 2, а.с. 28-41), рахунками фактурами.

Факт отримання ТОВ "Дивайс" послуг від ТОВ "Феррострой" підтверджується списками працівників, які направлялись для проходження інструктажу на ВАТ "Полтавський ГЗК" згідно договору генпідряду № 63 від 08.02.2011 року перед початку виконання будівельних робіт (т. 2, а.с. 60-63). В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують наявність у ТОВ "Дивайс" працівників в штаті (т. 2, а.с. 44-59). В подальшому отримані від ТОВ "Дивайс" послуги з будівельних (ремонтних) робіт в межах господарської діяльності, реалізовані позивачем ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується, договорами підряду і додатковими угодами до них (т. 2, а.с. 151-155, а.с. 165-169) рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт (т.3, 15-191).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД (т. 1 а.с.48). Позивачем повністю здійснено розрахунки із контрагентом (ТОВ "Дивайс") за отримані від нього товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Також, судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся Кременчуцькою ОДПІ, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Монолітбудкомплект", а саме: ТОВ "Монолітбудкомплект" реалізовував керамзит у кількості 14 куб. м. на загальну суму 6.594 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1.099 грн.

На підтвердження реальності поставки керамзиту позивачем надана до суду копія податкової накладної № 187 від 28.09.2011 року на загальну суму 594 грн. (т. 1, а.с. 59), копія рахунку № 580 від 26.09.2011 року (т. 1, а.с. 60), прибуткова накладна №000002875 від 26.10.2011 року (а.с. 61).

Крім того, позивачем надана довіреність № 1072 від 30.09.2011 року на ім'я ОСОБА_3 на отримання нею керамзиту у кількості 14 куб. м. (т. 1, а.с. 62).

Із зазначених документів вбачається, що податкова накладна була виписана контрагентом пізніше (28.09.2011 року), ніж відповідний товар був отриманий позивачем (26.09.2011 року). А довіреність на отримання такого товару уповноваженою особою позивача (керамзиту) взагалі виписана 30.09.2011 року.

Досліджуючи первинну документацію суд встановив, що довіреність на отримання товару виписана на ім`я ОСОБА_3, а фактично, як вказано в наданій накладній, керамзит отриманий особою ОСОБА_4

Судом також встановлено, що прибуткова накладна № 000002875 від 26.10.2011 року не містить особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції у боку ТОВ "Монолітбудкомплект", також відсутня печатка підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені первинні документи по відносинам позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект" спростовують твердження позивача про фактичне отримання товару. За відсутністю інших доказів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій позивача із ТОВ "Монолітбудкомплект", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини встановлені судом з цього приводу, визначені Кременчуцькою ОДПІ в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Рішення суду в частині, якою суд визначив обґрунтованість проведених податковим органом нарахувань податкових зобов`язання по відносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект", позивачем в апеляційному порядку не оскаржено.

З урахуванням вищезазначеного, колегія судів приходить до висновку про те, що судом повно та всебічно з'ясовані обставини справи, рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби -залишити без задоволення,а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - Л.В. Мельнікова

Судді З.Г. Подобайло

А.М. Григоров