Постанова № 28534995, 08.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5023/3984/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.,суддівСамусенко С.С., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуУправління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р.у справі№ 5023/3984/12 господарського суду Харківської областіза позовомакціонерної компанії "Харківобленерго"доУправління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської радипростягнення коштів в сумі 130 119,65 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Парахіна В.В., дов. від 12.07.2012

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради про стягнення 130 119,65 грн. невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії), у зв'язку з наданням громадянам пільг з оплати вартості спожитої електричної енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому, як енергопостачальнику, за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. не відшкодовані відповідачем витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130 119, 65 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2012р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради на користь АК "Харківобленерго" суму невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130 119,65 грн. та судовий збір у сумі 2602,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р. (судді: Пуль О.А. -головуючий, Білоусова Я.О., Фоміна В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та положеннями ст.ст. 147, 150 Конституції України та ч. 4 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику".

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію" частину четверту доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Також статтю 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому згідно з розділом ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п. 3 розділу III Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (надалі - Порядок), головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п. 6. Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, м. Києві та м.Севастополі.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду 22.05.2008р. та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України" відповідач повинен був надіслати фінансовим органам райдержадміністрацій, які готують уточнені реєстри, виконкомам міських рад уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником відповідним категоріям громадян. Однак, судами встановлено, що відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку, чим порушив права позивача.

Крім того, позовні вимоги позивач обґрунтовує двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС, та пільгам за соціальною ознакою між Північним РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради, складеними на перше число кожного місяця 2009, 2010, 2011 років та до травня 2012 року по формі №3-пільга, затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом.

Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно відповідно до вимог Порядку. Таким чином, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги надані позивачем актів, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку ціни позову, встановили, що позивачу, як енергопостачальнику, за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130 119, 65 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що невідшкодовані позивачу витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130 119, 65 грн. підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Дзержинської райради в м. Харкові.

Отже, при прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, встановивши факт невиконання відповідачем вимог чинного законодавства стосовно компенсації витрат акціонерній компанії "Харківобленерго" з надання пільг певним категоріям громадян та перевіривши розмір нарахованих позивачем сум, дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні судових рішень не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року у справі № 5023/3984/12 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Самусенко

О. Попікова