Постанова № 28534996, 09.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 5008/141/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012у справі№ 5008/141/2012господарського судуЗакарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Ужгородський Турбогаз"доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні приміщенням та стягнення 18 949,09 грн.за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: ОСОБА_5, дов. від 03.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 у справі №5008/141/2012 (суддя Івашкович І.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 105,73 грн. в т.ч. 88,63 грн. пеня та 17,10 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 (з урахуванням додаткової постанови від 30.07.2012) (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Малех І.Б., судді -Бойко С.М., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 у справі №5008/141/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 25.12.2003 укладено договір оренди №55, за умовами якого позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування складські приміщення загальною площею 2256 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 11.1 договору визначено, що його укладено строком на 10 років (з 25.12.2003 по 25.12.2013).

Розділом 3 договору Орендар зобов'язався, зокрема, сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним у розмірі, визначеному згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору; застрахувати об'єкт оренди на користь Орендодавця; здійснювати капітальний ремонт об'єкта оренди, а також проводити за свій рахунок поточний ремонт та ремонт об'єкта оренди у випадку пошкоджень (аварій), які мали місце з вини Орендаря; укласти відповідні договори та нести витрати по сплаті комунальних послуг (електро-, водо-, тепло-, газопостачання) та послуг підприємств зв'язку.

Відповідно до п. 11.6.2 договору Орендодавець може ставити питання про розірвання цього договору у випадках, якщо Орендар не сплатив орендну плату протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу; якщо Орендар навмисно погіршує стан об'єкта оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно визначено судами попередніх інстанцій, послався на невиконання відповідачем зобов'язань по своєчасній та в повному розмірі сплаті орендної плати, наслідком чого є заборгованість останнього в сумі 18501,33 грн. за період з жовтня 2011 по січень 2012, 3% річних в сумі 73,13 грн. та 374, 63 грн. пені. Також, наявність заборгованості з орендної плати за період більше, ніж три місяці та невиконання обов'язку проведення капітального ремонту об'єкта оренди є, на думку позивача, підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди відповідно до ч.1 ст.782 , ч.4 ст.783 ЦК України, п.11.6.2 договору та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірними складськими приміщеннями шляхом їх звільнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою у відповідності до ст.ст. 782, 783 ЦК України для дострокового розірвання цього договору в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність підстав для стягнення заборгованості та, відповідно, повної суми 3% річних і пені, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення проплат відповідачем саме за спірний період.

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, відсутні передумови для застосування ст. 651 ЦК України, як підстави для розірвання в судовому порядку договору в зв'язку з несплатою орендних платежів протягом трьох місяців підряд, оскільки ч. 3 цієї статті, так само як і ст. 782 ЦК України встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 22.02.2005 у справі № 34/400, в постанові від 30.12.2008 у справі № 31/563).

Крім того, судом першої інстанції не встановлено направлення відповідачу до прийняття рішення у даній справі та одержання останнім на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України повідомлення про відмову від договору в зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, пред'явлений позов про розірвання договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця.

Що стосується такої підстави для розірвання спірного договору, як невиконання відповідачем обов'язку щодо проведення капітального ремонту об'єкта оренди (п. 4 ст. 783 ЦК України), то місцевий господарський суд вірно відхилив такі доводи позивача, оскільки строки здійснення капітального ремонту та необхідність його проведення через певний існуючий стан об'єкта оренди договором не обумовлено, а позивачем не доведено в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України існування протягом періоду оренди такої необхідності та звернення до відповідача з відповідною вимогою приступити до проведення капітального ремонту, що досліджено, встановлено та з'ясовано судом першої інстанції.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено виникнення у відповідача заборгованості по спірному договору за період з жовтня 2011 по січень 2012 в сумі 18501,33 грн., яка згідно платіжних доручень від 05.12.2011 №398, від 30.01.2012 №439, від 13.02.2012 №457 та від 19.03.2012 №502 перерахована позивачу. Однак, в графі "призначення платежу" у вказаних документах відсутнє посилання на періоди, за які перераховано кошти.

В свою чергу, судами з'ясовано, що судовим рішенням у справі № 5008/1498/2011 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 55 в сумі 41 848,25 грн. за період з червня 2010 по вересень 2011.

При цьому, місцевий господарський суд мотивовано не взяв до уваги посилання позивача на зарахування платежів по вказаним вище платіжним дорученням в рахунок боргу по справі № 5008/1498/2011, оскільки загальна сума здійснених відповідачем проплат дорівнює сумі боргу за спірний період у даній справі, тоді як заборгованість у справі №5008/1498/2011 становить значно більшу суму.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення терміну внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Зважаючи на період здійснення по вказаним вище платіжним дорученням проплат за спірний період, суд першої інстанції правильно з'ясував наявність прострочення внесення орендної плати за жовтень 2011 в сумі 4 605,72 грн. в межах періоду прострочки з 16.11.2011 по 04.12.2011, за листопад 2011 в сумі 1376,05 грн. в межах періоду прострочки з 16.12.2011 по 15.01.2012, за грудень 2012 в сумі 5995,59 грн. в межах періоду прострочки з 16.01.2012 по 29.01.2012, та, здійснивши відповідний перерахунок, обґрунтовано встановив наявність правових та фактичних підстав для часткового стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та пені.

Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача 88,63 грн. пеня та 17,10 грн. 3% річних, а в частині позовних вимог про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні приміщенням та стягнення 18501,33 грн. заборгованості, 286,00 грн. пені та 56,03 грн. 3% річних - відмовив.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі №5008/141/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 у справі №5008/141/2012 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ужгородський Турбогаз" (88000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 00153608) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1555,85 грн. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Закарпатської області.

Повернути Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 684,25 грн., сплачений квитанцією від 14.11.2012 № 45 (оригінал квитанції від 14.11.2012 № 45 залишити в матеріалах справи Господарського суду Закарпатської області №5008/141/2012).

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА