Постанова № 28534994, 08.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5013/2526/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,суддівСамусенко С.С., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р.у справі№ 5013/2526/11 господарського суду Кіровоградської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 48 702,68 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми збитків у розмірі 40 249,00 грн., в тому числі 29 269,59 грн. упущеної вигоди, 7280,00 грн. реальних збитків, 4 562,16 грн. безпідставно отриманих коштів.

В подальшому ФОП ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 48 432,68 грн., з яких: 35 618,78 грн. -сума упущеної вигоди, 8 521,74 грн. -сума реальних збитків та 4 562, 16 грн. -сума безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_4 зазначала, що відповідач в порушення умов договору підряду від 07.02.2008р., укладеного між сторонами у справі, не виконав взятих на себе зобов'язань щодо розпилювання лісосировини в обсязі, передбаченому договором, та не забезпечив мінімальний вихід готової продукції, чим заподіяв позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди. Крім того, позивачем також зазначено, що ним здійснено попередню оплату робіт, передбачених договором, тоді як відповідач виконав роботу не в повному обсязі, у зв'язку з чим набув майно (грошові кошти) безпідставно. Крім того, в готову продукцію відповідач переробив тільки частину поставленої лісосировини, а решту частину сировини не повернув (реальні збитки). Таким чином, позивач, керуючись ст.ст. 16, 22, 1212 ЦК України, вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані невиконанням зобов'язань за договором підряду та повернути безпідставно отримані кошти.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.02.2012р. (суддя Болгар Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. (судді: Герасименко .І.М. - головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.02.2012р. - без змін.

При цьому, судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено зв'язок між неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором підряду та спричиненими позивачу збитками.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 07.02.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник, позивач) та фізичною особою-підприємця ОСОБА_5 (підрядник, відповідач) укладено договір підряду зі строком дії до 31.12.2008р.

За умовами договору ФОП ОСОБА_5 за дорученням ФОП ОСОБА_4 зобов'язався на власний ризик виконати роботи з розпилювання лісосировини на шпалу, а ФОП ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язалась прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, як зазначено в договорі підряду ФОП ОСОБА_5, як підрядник, зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 1-го дня з моменту отримання лісосировини, розпилити її на шпали на своєму обладнанні з виходом готової продукції (шпали) не менше 50 % від об'єму фактично отриманої сировини, а після закінчення виконання робіт повідомити факсом або телефоном замовника про готовність предмету договору до здачі протягом 2-х днів. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання, а пунктом здачі-приймання виконаних робіт є виробнича база підрядника. Вартість робіт за даним договором складає 150 грн. за 1 м3 готової продукції.

Судами також встановлено, що підрядник відповідно до товаротранспортних накладних ЛВ № 016647 від 02.02.2008р., ЛВ № 018707 від 03.06.2008р., ЛВ № 019280 від 24.08.2008р., ЛВ № 019279 від 24.06.2008р. отримав 50,15 м3 лісосировини на загальну суму 17 294,68 грн., про що складено акт звірки № 4/08 від 01.08.2008р. Відповідно до умов договору підряду від 07.02.2008р., підрядник зобов'язаний був виготовити та передати у строк до 17.07.2008р. 25,075 м3 розпиленої лісосировини, однак, відповідно до акту приймання-передачі № 3/09 від 16.09.2008р. фактично передав лише 14,51896 м3.

Звертаючись з позовом у даній справі, ФОП ОСОБА_4 просить з урахування заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з підрядника збитки, якими є недоотриманий нею за контрактом № 3 від 17.01.2008р. на поставку шпал до Німеччини дохід в розмірі 35 618,78 грн. При цьому, позивач зазначає, що отримані від відповідача 16.09.2008р. 14,51896 м3 шпал були продані вже по іншому контракту та за іншими цінами. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача (підрядника) вартість втраченої сировини в розмірі 8 521,74 грн. та суму безпідставно одержаних коштів - передоплати за виконану відповідачем роботу в розмірі 4 562,16 грн.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу вказаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані, зокрема, в разі належного виконання відповідачем умов договору підряду від 07.02.2008р. щодо передачі готової продукції в обсязі, передбаченому умовами договору, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання (п. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 не доведено факту понесення нею збитків у вигляді недоотриманого прибутку на суму 35618,78 грн.

Так, судами встановлено, що позивачка звертаючись з позовом про стягнення упущеної вигоди, посилалась на укладений нею з фірмою "ТНР -Тechnishe Holzprodukte Handels-GmbH" контракт № 3 від 17.01.2008р. з додатками № 1 від 17.01.2008р. та № 2 від 11.09.2008р., який діє до 31.12.2008р. Однак, зазначені посилання цілком вірно не були взяті суди попередніх інстанцій до уваги, оскільки вказаний в контракті обсяг продукції, який має бути поставлений (140 м3 шпал на суму 49 000,00 євро) не співпадає з обсягом, який позивачка мала б отримати від ФОП ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції вірно встановивши, що контрактом № 3 від 17.01.20008р. не обумовлені строки поставки, прийшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що несвоєчасна передача (лише 16.09.2008р.) відповідачем шпал в обсязі 14,51896 м3 призвела до їх продажу за іншими цінами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 35 618, 78 грн. з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності у позивача таких збитків.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості втраченої відповідачем лісосировини (реальні збитки) в сумі 7 280,00 грн. також є безпідставними. Так, при здійсненні розрахунку пред'явленої до стягнення суми реальних збитків, позивач виходив з висновку Кіровоградської торгово-промислової палати від 01.10.2007р. щодо відсоткового визначення виходу готової продукції.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наданий до суду зазначений експертний висновок, не є належним доказом, оскільки він складений в жовтні 2007 року, тоді як правовідносини сторін за договором підряду виникли в лютому 2008 року. Крім того, зазначений висновок не стосується тієї сировини, яка отримана відповідачем за договором у 2008 році.

При цьому, вимог повернути вказані матеріали чи еквівалентну суму коштів позивач до відповідача не пред'являв, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні і цієї частини позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2008р. позивач сплатив відповідачу за даним договором підряду 6 740,00 грн. в якості попередньої оплати вартості робіт.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

За твердженням позивача грошові кошти, сплачені ним в якості передоплати за виконані відповідачем роботи, останній набув без достатньої правової підстави, оскільки не виконав передбачені договором підряду роботи в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 та п.1, п.4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що полягає у його не виконанні або виконанні з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, відшкодування збитків.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, докази того, що ФОП ОСОБА_4 заявляла претензії з приводу порушення строків виготовлення та передачі їй шпал із наданням строку для усунення недоліків або відмовлялася від договору в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами договору підряду не передбачено здійснення замовником попередньої оплати, і зміни до договору в частині порядку та строків оплати не вносились.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції повністю погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 4562,13 грн., з огляду на те, що вказані кошти були отримані відповідачем не безпідставно, а саме за договором підряду.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 5013/2526/11 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Самусенко

О. Попікова