Рішення № 28533431, 10.01.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/23277/12

№ 2-6291/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс», Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс», Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі -«Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс»(далі -«Позичальник/Боржник/Третя особа») було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 405/130/07 від 16.10.2007 року (далі -«Договір кредиту»), із змінами внесеними в зазначений договір згідно Договору про внесення змін від 26.06.2008 року та Додатковою угодою № 1 від 01.06.2009 року.

У відповідності до умов даного Договору кредиту, Банк взяв на себе зобов'язання надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 490 000,00 гривень (далі -«Кредит»), зі сплатою 19% річних за користування Кредитом, а також повертати Кредит відповідно до графіку зниження максимального ліміту заборгованості та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15 жовтня 2012 року.

Позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання, надав Позичальнику грошові кошти на загальну суму 490 000,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 30.11.2007 року.

Позичальник повернув Банку 196 000,00 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 294 000,00 грн. Факт повернення частини коштів Позичальником підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2

Умовами Договору кредиту визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт»- це фактична кількість днів у періоді за який здійснюється нарахування процентів, а «360»- умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Умовами Договору кредиту передбачено, що сплата відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

01.07.2009 року, згідно додаткової угоди № 1 було внесено зміни в Додаток № 1 Договору кредиту, шляхом доповнення у вказаний додаток пункту 3. Пунктом 3 встановлено, що за ведення кредитної справи Позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 4% річних за фактичну заборгованість по кредиту у період за який здійснюється нарахування комісії. Нарахована комісія підлягає сплаті щомісячно до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому комісія нарахована.

Згідно з умовами Договору кредиту, у разі порушення Позичальником зобов'язань, визначених у цьому Договорі, за письмовим повідомленням Банку до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове протягом 3 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені та штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку Позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про його розірвання втрачає чинність.

Відповідно до умов Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених умовами цього договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. Період нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за Договором кредиту становить один рік від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Договором кредиту щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат Банк уклав з майновим поручителем:

- іпотечний договір № 04/І-767 від 16.10.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5122у. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 (Відповідач/Іпотекодавець) передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме:

- чотирикімнатну квартиру № 8, загальною площею -58,4 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 01.07.1997 року та зареєстрованим того ж дня КУБ за № С9063/6179. Право приватної власності зареєстровано в Київському МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.06.1997 року та записано в реєстровій книзі під № 3556.

Згідно з умовами Договору іпотеки, Банк має право:

- у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за основним договором, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;

- за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, відповідно до чинного законодавства України задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги;

- у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства.

Крім того, у відповідності до Договору іпотеки, Банк за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема на підставі рішення суду.

Договором іпотеки передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 757 500,00 гривень.

Позичальником, в порушення умов Договору кредиту не сплачено заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та комісії.

Позивач зазначає, що Іпотекодавцю (майновому поручителю) і Позичальнику було направлено претензії № 08.7-03/96-8765 та № 08.7-03/67-14934 від 07.12.2011 року щодо повернення заборгованості по кредиту, комісії, а також відсотків за користування кредитом, однак відповіді на них позивач не отримав, в порушення умов Договору кредиту ані Позичальник, ані Відповідач не сплатив заборгованість за основним зобов'язанням.

Станом на 10 вересня 2012 року загальна сума заборгованості Позичальника перед Кредитором згідно Договору кредиту становить 554 487 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 04 копійки, з яких:

- сума заборгованості за кредитом -294 000,00 гривень;

- сума заборгованості за відсотками -163 439,35 гривень;

- сума заборгованості по комісії -35 190,17 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту -34 060,78 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків -20 136,72 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення комісії -3 775,15 гривень;

- розмір інфляційних витрат за кредитом -2 277,71 гривень;

- розмір інфляційних витрат за відсотками -1 355,98 гривень;

- розмір інфляційних витрат за комісіями - 251,18 гривень.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми Закону України «Про іпотеку»позивач просить позов задовольнити та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме чотирикімнатну квартиру № 8, загальною площею - 58,4 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 01.07.1997 року та зареєстрованим того ж дня Київською Універсальною Біржею за № С9063/6179, право приватної власності зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.06.1997 року та записано в реєстровій книзі за № 3556, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за Договором відновлювальної кредитної лінії № 405/130/07 від 16.10.2007 року в розмірі 554 487 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 04 копійки. Також просит стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 219,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача за ПАТ «Укрсоцбанк»позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне. По-перше: з матеріалів справи випливає, що предмет іпотеки (АДРЕСА_2) придбаний за час шлюбу та є в спільній сумісній власності подружжя, а тому звернення стягнення може бути здійснено лише на частку, яка належить Відповідачу та лише після її відповідного виділення в натурі.

За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч. 1-2 ст. 73 CK України).

Оскільки, спірне майно є об 'єктом спільної сумісної власності подружжя, не є особистим майном одного із них, поділ в натурі не проводився, правочин укладався в інтересах юридичної особи (TOB «Енерго-Альянс»), а не сім'ї, а тому звернення стягнення на майно яке належить Відповідачу, може здійснюватися лише після визначення та виділення частки в спільній сумісній власності.

До того ж, при прийнятті рішення суд має врахувати, що право на користування майном має малолітня дитина, права якої можуть бути порушені і підлягають захисту в силу ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

По-друге: ПАТ «Укрсоцбанк»звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, за рахунок якого просить задовольнити вимоги в розмірі 554 487,04 грн. до складу яких входить неустойка (пеня) за невиконання TOB «Енерго-Альянс»перед Позивачем кредитних зобов'язань в розмірі 57 972,65 грн. та загальний розмір всіх інфляційних втрат - 3 884,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також звернув увагу суду на те, що відповідно до абз. 3 п. 3.2. рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року у справі № 1-26/2011 визначено, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Таким чином, Відповідач не є особою, яка порушила зобов'язання. Особа з вини якої допущено заборгованість - TOB «Енерго-Альянс»ухилився від участі в розгляді даної справи, а Позивач не звертався до нього із самостійними вимогами про погашення заборгованості. Розмір неустойки (57 972,65 грн.) для Відповідача є суттєвим, рівень її доходів низький. За невиконання TOB «Енерго-Альянс»своїх зобов'язань Відповідач несе відповідальність єдиним своїм житлом. В тому разі, якщо його буде недостатньо для задоволення всіх вимог, Позивач матиме право отримати задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна Відповідача (п. 2.4.10. іпотечного договору № 04/1-767).

Оскільки, вини Відповідача у виникненні кредитної заборгованості немає і ця обставина має істотне значення, враховуючи наведені обставини зауважив, що розмір неустойки повинен бути зменшений до 0, 00 грн.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 3 884,87 грн. зазначив, що Позивач невірно здійснив їх розрахунок - вибірково та лише за ті місяці де була інфляція. Водночас в абз. 5 Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі ВСУ від 03.04.1997 за № 62- 97р. зазначено: «Для определения индекса за любой период необходимо помесячные индексы, составляющие соответствующий период, перемножить между собой».

Таким чином, при виконанні вірного розрахунку інфляційних втрат за Кредитним договором (з урахуванням інфляції та дефляції) інфляційна складова боргу становить від 'ємне значення (-844,33 грн.), а тому не підлягає стягненню з Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми ст. ст. 15, 16, 551, 625 ЦК України, ст. 73 CK України, ст. 10,15, 60, 61, 88,208,209, 212-215 ЦПК України, просив суд відмовити в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки оскільки, АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і звернення стягнення на яку можливе лише після виділення в натурі частки, яка належить Відповідачу. Одночасно просив суд прийняти до уваги той факт, що не підлягають задоволенню за рахунок квартири АДРЕСА_2 вимоги Позивача, щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 884,87 грн. так як він невірно здійснив їх нарахування, а загальну суму пені (57 972,65 грн.) можливо зменшити до 0,00 грн. оскільки вини Відповідача в простроченні кредитного зобов'язання немає.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс»свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать відповідні зворотнє поштове повідомлення та конверти, що повернулися на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», які містяться в матеріалах справи (а.с. 41, 44, 73, 89), про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень/заперечень щодо заявлених позовних вимог не подали.

Третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідне зворотнє поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 56). Проте, через канцелярію суду подали клопотання, відповідно до якого просять розглянути справу за відсутності представника Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та при винесенні рішення врахувати інтереси малолітніх дітей (а.с. 57, 74).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі -«Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс»(далі -«Позичальник/Боржник/Третя особа») було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 405/130/07 від 16.10.2007 року (далі -«Договір кредиту») (а.с. -12-15), із змінами внесеними в зазначений договір згідно Договору про внесення змін від 26.06.2008 року (а.с. 11) та Додатковою угодою № 1 від 01.06.2009 року (а.с. 10).

У відповідності до п.п. 1.1.1 даного Договору кредиту, Банк взяв на себе зобов'язання надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 490 000,00 гривень (далі -«Кредит»), зі сплатою 19% річних за користування Кредитом, а також повертати Кредит відповідно до графіку зниження максимального ліміту заборгованості та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору кредиту визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт»- це фактична кількість днів у періоді за який здійснюється нарахування процентів, а «360»- умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Пунктом 2.4 Договору кредиту передбачено, що сплата відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

01.07.2009 року, згідно додаткової угоди № 1 було внесено зміни в Додаток № 1 Договору кредиту, шляхом доповнення у вказаний додаток пункту 3. Пунктом 3 встановлено, що за ведення кредитної справи Позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 4% річних за фактичну заборгованість по кредиту у період за який здійснюється нарахування комісії. Нарахована комісія підлягає сплаті щомісячно до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому комісія нарахована.

Відповідно до п. 4.1 Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.15, 3.3.17, 2.4, 2.5 цього договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно п. 2.15 Договору кредиту період нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за Договором кредиту становить один рік від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551, ст. 552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Плата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов'язання та зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Договором кредиту щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат Банк уклав з майновим поручителем:

- іпотечний договір № 04/І-767 від 16.10.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5122у (а.с. 23-24). Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 (Відповідач/Іпотекодавець) передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме:

- чотирикімнатну квартиру № 8, загальною площею -58,4 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 01.07.1997 року та зареєстрованим того ж дня КУБ за № С9063/6179. Право приватної власності зареєстровано в Київському МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.06.1997 року та записано в реєстровій книзі під № 3556.

Згідно п. 2.4 Договору іпотеки, Банк має право:

- у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за основним договором, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.п. 2.4.3);

- за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, відповідно до чинного законодавства України задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги (п.п. 2.4.6);

- у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства (п.п. 2.4.7).

Крім того, у відповідності до п. 4.5.1 Договору іпотеки, Банк за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема на підставі рішення суду.

Згідно п.п. 4.6.2 Договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. А також, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ч. 3 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п.п. 1.2 Договору іпотеки № 04/І-767 від 16.10.2007 року, заставна вартість Предмета іпотеки за згодою сторін становить 757 500,00 гривень.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 3, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання, надав Позичальнику грошові кошти на загальну суму 490 000,00 гривень, що підтверджується листом-заявкою на кредит/транш № 1 від 30.11.2007 року та меморіальним ордером № 1 від 30.11.2007 року (а.с. 17, 18).

Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник повернув Банку 196 000,00 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 294 000,00 грн. Факт повернення частини коштів Позичальником підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 (а.с. 19).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується зібраними у справі доказами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків за Договором кредиту № 405/130/07 від 16.10.2007 року щодо сплати кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами утворилась заборгованість. заборгованості по кредиту, комісії, а також відсотків за користування кредитом, однак відповіді на них позивач не отримав, в порушення умов Договору кредиту ані Позичальник, ані Відповідач не сплатив заборгованість за основним зобов'язанням.

Станом на 10 вересня 2012 року загальна сума заборгованості Позичальника перед Кредитором згідно Договору кредиту становить 554 487 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 04 копійки, з яких:

- сума заборгованості за кредитом -294 000,00 гривень;

- сума заборгованості за відсотками -163 439,35 гривень;

- сума заборгованості по комісії -35 190,17 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту -34 060,78 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків -20 136,72 гривень;

- розмір пені за несвоєчасне повернення комісії -3 775,15 гривень;

- розмір інфляційних витрат за кредитом -2 277,71 гривень;

- розмір інфляційних витрат за відсотками -1 355,98 гривень;

- розмір інфляційних витрат за комісіями - 251,18 гривень.

Наявність заборгованості підтверджується даними розрахунків заборгованості по кредиту, наданими позивачем (а.с. 7-9).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань із повного погашення всієї суми заборгованості за договором, чим порушив умови договору, щодо строків повернення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості.

Банк свої зобов'язання по договору щодо надання кредиту виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.7 Договору кредиту, у разі порушення Позичальником зобов'язань, визначених у п.п. 3.3.3 -3.3.18 цього Договору, за письмовим повідомленням Банку до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове протягом 3 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені та штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку Позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про його розірвання втрачає чинність.

Також з матеріалів справи вбачається, що Іпотекодавцю (майновому поручителю) і Позичальнику було направлено претензії № 08.7-03/96-8765 та № 08.7-03/67-14934 від 07.12.2011 року щодо повернення заборгованості по кредиту, комісії, а також відсотків за користування кредитом (а.с. 20, 21), однак відповіді на них позивач не отримав, в порушення умов Договору кредиту ані Позичальник, ані Відповідач не сплатив заборгованість за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги той факт та не погоджується з доводами представника відповідача про те, що предмет іпотеки, а саме - АДРЕСА_2, придбана за час шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому звернення стягнення може бути здійснено лише на частку, яка належить відповідачу та лише після її відповідного виділення в натурі, виходячи з такого.

Відповідно до п.п. 1.5.8 Договору іпотеки у разі, якщо Предмет іпотеки знаходиться у спільній власності, він надає Іпотекодержателю нотаріально посвідчену згоду від інших співвласників на передачу Предмету іпотеки в іпотеку за цим Договором.

Згідно п.п. 1.5.9 Договору іпотеки предмет іпотеки належить на праві приватної власності Іпотекодавцю, що підтверджується наступними документами:

- договором купівлі-продажу нерухомості, укладеним 01 (першого) липня 1997 року та зареєстрованим того ж дня Київською Універсальною біржею за №С9063/6179. Право приватної власності зареєстровано в Київському МБТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 04 липня 1997 року та записано у реєстровій книзі під №3556;

- довідкою-характеристикою №1282500, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 08 (восьмого) жовтня 2007 року.

З наведених вище письмових доказів вбачається, що укладений між сторонами Договір іпотеки №04/І-767 від 16.10.2007 року повністю відповідає вимогам діючого законодавства, підтвердженням чого є також згода на укладення даного правочину та його підписання з боку відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з обставин, на які посилається представник відповідача як на підставу своїх заперечень, суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не надано жодних достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень, натомість його доводи спростовуються матеріалами справи.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Разом з тим, суд вважає, що представником відповідача вірно зазначено як підставу для заперечень розмір суми заборгованості по кредиту за виключенням індексу інфляції так, як з наданого позивачем розрахунку суми вимог (а.с. 9) вбачається, що інфляційні втрати (3 884,87 грн.) розраховано лише за ті місяці де була інфляція, що є невірним, оскільки згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При виконанні вірного розрахунку інфляційних втрат за Кредитним договором (з урахуванням інфляції та дефляції) інфляційна складова боргу становить від'ємне значення (- 844,33 грн.), а тому не підлягає стягненню з відповідача (а.с. 51).

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про зменшення загальної суми всіх вимог до 550 602,17 грн., що не заперечувалось представником позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме суд, з урахуванням обставин справи, приходить до висновку про зменшення загальної суми всіх вимог за Договором кредиту до 550 602,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», статтями 3, 10, 11, 15, 27, 31, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549-552, 599, 610-612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс», Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме чотирикімнатну квартиру № 8, загальною площею -58,4 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного 01.07.1997 року та зареєстрованим того ж дня Київською Універсальною Біржею за № С9063/6179, право приватної власності зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.06.1997 року та записано в реєстровій книзі за № 3556, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за Договором відновлювальної кредитної лінії № 405/130/07 від 16.10.2007 року в розмірі 550 602 (п'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот дві) гривні 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Рязанської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, к/р 32008152402 в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака